Львівська борчиня Оксана Чудик розповіла про шлях до «срібла» на Юнацькій Олімпіаді

Львівська борчиня Оксана Чудик повернулася з Юнацької Олімпіади зі «срібною» медаллю. Навіть після далекої дороги дівчина не дозволила собі пропустити тренування. Спортсменка каже: «Зал – це мій другий дім. Я без нього не можу».

Дев’ять років виснажливих тренувань і змагань привели львівську борчиню на «ігри п’яти кілець». Стартовим випробуванням стала дуель із камерункою. Оксана пояснює: «Перша сутичка завжди найскладніша. Бо ти ще не продихалася, відчуваєш сильний мандраж, не можеш зібратися з думками. Налаштуватися мені допомагає енергійна, вибухова музика».

Попри те, що Оксана зустрічалася з цією опоненткою з Камеруну вперше, зуміла її «прочитати». 10:3 ‒ і наша героїня йде далі. Потім була сутичка із нігерійкою. Поступаючись із рахунком 0:1, українка зуміла зібрати волю в кулак і вийти переможницею. Чудик згадує: «Дуже непросто було змиритися з думкою, що біля тебе нема рідних, нема тренера. Окрім того, я дуже важко акліматизовувалася. Я аж через 8 днів почала нормально спати. А до того засинала в 6-ій годині і прокидалася в 3-ій ночі».

Попри ці труднощі, Оксана впевнено рухалася вперед. Після нігерійки вибила із боротьби туніску. Оскільки всі поєдинки відбувалися в один день, сили вже вичерпувалися. Дівчина розповідає: «Перерва була десь хвилин десять, не більше. Дуже важко відновитись. Після туніски в мене вже зовсім не було сил».

За вихід у фінал львів’янка боролася з естонкою. У цій дуелі Чудик таки вирвала перемогу. Останньою суперницею на Олімпіаді стала представниця Китаю. І від неї львів’янка зазнала поразки. Оксана каже: «Ну, я вийшла налаштована на килим. Просто почала стрибати по килимі, і вона зловила мій рух, я впала на спину і «віддала» їй ноги».

Ті, хто добре знають дівчину, навіть не сумнівалися, що вона повернеться із нагородою. Тренер Олександр Раковський розповідає: «Оксані відпочити потрібно, а вона не хоче. Каже: я хочу тренуватися. Вона така є: вольова спортсменка. І завдяки цьому перемагає».

Хоча і борчиня, і тренер сподівалися на «золото», відкинули розчарування і працюють далі. А ще шукають спонсора. Олександр Раковський каже: «Хочеться, щоб якась була матеріальна зацікавленість в тої борчині. Тому що дівчата розбігаються зі спорту. Їм хочеться за щось жити».

Наразі ж Оксана готується до міжнародного турніру у Берліні, який відбудеться на початку листопада.