Львівський богатир-рекордсмен Тягнизуб приміряв роль актора

Олег Скавиш – львівський богатир, сила якого здається надприродною. Трамваї, поїзди, сани та автобус ‒ увесь цей важезний транспорт він спробував «на зуб». За що часто з’являється на сторінках національної та світової книг рекордів.

Окрім того, силач лікує діток, адже за професією ‒ педіатр. Займається благодійністю. Ще одне захоплення львівського «котигорошка» ‒ акторське мистецтво. Журналісти ZAXID.NET допомогли богатиреві приміряти нову роль у рубриці «Перевтілення».

У нову роль допомагають вжитися актори театру імені Леся Курбаса. Спершу проводять маленьку екскурсію закуліссям. Починають із гримерки. Помічник режисера Олесь Коваль розповідає: «Кожен з акторів має своє місце, де зберігає особисті речі. Але здебільшого, це речі, які стосуються роботи репетиційного періоду».

«Я поцікавився вже, де місце Наталки Рибки, ‒ каже Олег Скавиш. ‒ Її знаю особисто. Думаю, спитаю, потім скажу, що сидів на її місці. Стілець комфортний. Думаю, сюди дві такі Рибки поміститься».

Далі майбутнього актора слід загримувати. Поки Тягнизуба перевтілюють, силач розповідає, як вподобав акторство: «Мене з дитинства захоплювало, як я це називаю, задзеркалля, паралельні світи. Тобто є таке буденне життя, а є інше ‒ за кулісами. Це може бути цирк, театр, кіно. От мене з дитинства це приваблювало, зазирнути туди дуже хотілось».

Це не перший театральний досвід Тягнизуба. Минулоріч він став частиною перформансу «Гра в нас» за участі львів’ян та переселенців. Тягнизуб згадує: «Нас було двадцятеро, і в жодного не було конкретної ролі. Ми всі були, як один механізм. І цим намагались показати, що кожен має свій внутрішній світ, незалежно від міста чи регіону, де ти проживає. Що кожен несе свою культурну цінність».

Від публіки Олег Скавиш любить і вміє черпати енергію. Зізнається: «Я кураж отримую. Мені легше працювати на глядача, ніж, наприклад, на репетиції, коли пустий манеж».

Як вживатися у роль, пояснює режисер Борис Кривець: «Якщо повністю в шкуру персонажа влізти, можна потім з неї не вилізти. Це вже хвороба. Є такі актори, які максимально кожен раз вмирають на сцені, і це дуже погано потім закінчується в них. Тому треба вміти відокремлюватися».

Олег приміряє роль Лукаша із «Лісової пісні». Відпрацьовує діалог із дядьком Левом: «Чого ж ти зупинився? Тут не можна зайти по рибу! Мулко вельми, грузько! ‒Та я хотів собі сопілку втяти! Хороший тута вельми очерет! ‒Та вже тих сопілок до лиха маєш! ‒ Ну скільки ж їх: калинова, вербова та липова. Ото й усі. А треба ще очеретяну собі зробити! Та лепсько грає!».

Новоспечений актор одразу отримує поради від професіонала. Борис пояснює: «Ви зараз читаєте. А треба, як в житті: деінде паузи є, деінде є оцінка. Тобто дід каже: та в тебе їх багато! Він вам закинув гачка, а ви зачепилися: та як то: калинова, вербова, липова. Три всього!».

По завершення майстер-класу Тягнизуб підсумовує: «Дуже приємні, незвичні, живі почуття отримав. Їх я колекціоную. Це закулісся завжди цікаве. Цікаво дивитися, коли є робочий процес, але ще цікавіше зануритись в ту атмосферу, коли нікого немає. Зазирнути десь за шпарину».