Стежками Маркіяна Шашкевича

Маркіяна Шашкевича називали «будителем Галичини» та першим русином, який «пройнявся ідеєю національності». Він був греко-католицьким священником, поетом і просвітителем, який присвятив життя відродженню рідної мови та культури, одним із засновників нової української літератури в Галичині. Ще під час навчання у Львівській духовній семінарії Шашкевич разом з Іваном Вагилевичем та Яковом Головацьким заснував «Руську трійцю» – культурно-просвітницьке угруповання, яке дбало про розвиток літератури живою народною мовою.

Шашкевич прагнув повернути українську мову не лише в літературу, а й у церковне життя. 1836 року він виголосив проповідь українською мовою у соборі Святого Юра у Львові. А вже 1837 року побачила світ «Русалка Дністрова» – фольклорно-літературний альманах, написаний живою розмовною українською мовою.

Скульптура «Русалка Дністрова» у парку села Рай біля Бережан, де навчався у гімназії Маркіян Шашкевич (фото ZAXID.NET)

За 31 рік життя Шашкевич залишив значний спадок: поезії, переклади, фольклорні записи та укладену читанку для народних шкіл. За вагомий внесок у «пробудження нації» Шашкевича порівнювали із Шевченком. Його біографію ZAXID.NET розповідав раніше, а сьогодні пропонуємо згадати місця на Львівщині, пов’язані з його життям, родиною та душпастирською діяльністю. Цікаво, що в одному з них Шашкевич ніколи не був, проте там облаштовують музей.

Місце народження і хрест національного відродження

Підлисся, Золочівська громада і район

Музей у Підлиссі у відтвореній хаті діда Шашкевича (фото з сайту Львівської галереї мистецтв)

Це рідне село Шашкевича, де він народився у домі діда по материній лінії, теж священника Романа Авдиковського. Дідова хата не вціліла, але на її місці звели схожу. Вже 40 років там працює Музей-заповідник Маркіяна Шашкевича. На обійсті садиби досі росте дуб і зберігся колодязь з часів відомого мешканця.

Експозиція розповідає про життя і діяльність Маркіяна Шашкевича, видання «Русалки Дністрової». Там є його особисті речі ‒ шкатулка і камертон, автографи рукописів та видання його творів.

Хрест Шашкевича на Білій Горі (фото ЛОВА)

Неподалік села на Білій Горі до 100-річчя Шашкевича встановили 25-метровий металевий хрест. Його виготовили у майстерні львівського коваля Михайла Стефанівського за проєктом архітектора Олександра Лушпинського. У той час він мав місію «показувати дорогу нашого національного відродження». До 1941 року туди щороку організовували прощі на вшанування Будителя Галичини.

Одруження

Деревня, Жовківська громада, Львівський район

Церква у Деревні (фото Наталії Салабай)

У цьому селі Маркіян Шашкевич одружився з донькою місцевого пароха Юлією Крушинською. У тутешній церкві вони брали шлюб та охрестили сина Володимира, який згодом також став письменником, перекладачем і громадським діячем. Подружжя деякий час мешкало в Деревні. А після смерті Маркіяна його дружина з сином повернулася до батьків у Деревню. Там хлопчик навчався. На плебанії (домі парафіяльного священника) про відомих мешканців нагадує меморіальна дошка.

Нині у Деревні стоїть вже новий храм. У 2011 році в народному домі відкрили ще один музей Шашкевича. Там зібрані предмети побуту родини, книги, листи, рукописи, фотографії та ікони.

Перша парафія

Гумниська, Буська громада, Золочівський район

Пам'ятний знак у Гумниськах (фото Zolochiv.net)

Тут була перша парафія молодого священника, куди його скерували після закінчення Львівської духовної семінарії. У Гумниськах він прослужив всього три місяці у 1838 році. Плебанія була у поганому стані, з гнилою підлогою і пліснявою. Його дружина була вагітна, а сам Шашкевич мав слабке здоров’я, тому він попросив про переведення. Цей період життя описує Роман Горак у творі «У сутінках».

Дерев’яна церква у Гумниськах, в якій служив молодий священник, не збереглася. Нині на місці, де був її престол, стоїть пам’ятний знак. Він виготовлений з каменю у вигляді престолу, на якому розгорнута Біблія, а позаду зображена церква із портретом та цитатами Маркіяна Шашкевича.

Народження сина і важливі твори

Нестаничі, Радехівська громада, Шептицький район

Музей і пам’ятник у Нестаничах (фото Романа Новосада)

У цьому селі Маркіян Шашкевич був настоятелем церкви протягом 1838–1841 років. Тут народився його син Володимир. Попри важкі побутові умови та проблеми зі здоров’ям, Шашкевич продовжував літературну й перекладацьку роботу. У Нестаничах він написав філософсько-богословські твори «Псалми Русланові», а також завершував переклад Євангелія від Івана.

У Нестаничах досі збережена церква Різдва Пресвятої Богородиці, в якій правив літургії Шашкевич. Згодом, у 1847–1848 роках, у цій парафії служив ще один учасник «Руської трійці» – Іван Вагилевич. Музей облаштували в колишній плебанії. Експозицію сформували речі, які надали місцеві мешканці, а також документи та ікони.

Останні роки життя і перше місце поховання

Новосілки, Буська громада, Золочівський район

Найточніший портрет Маркіяна Шешкевича авторства Івана Труша з музею у Новосілках (фото ZAXID.NET)

Тут була остання парафія отця Шашкевича. У цьому селі він працював до смерті у 1843 році. Умови життя також були складними: доходи з парафії були невеликими, а здоров’я безнадійно погіршувалося.

Попри це, він продовжував літературну працю. Зокрема, перекладав «Слово о полку Ігоревім» живою українською мовою та працював над «Читанкою» для народних шкіл.

Молодий священник помер у 31 рік від туберкульозу. Маркіяна Шашкевича спершу поховали у Новосілках. Через 50 років його прах перенесли на Личаківське кладовище у Львові.

Музей Шашкевича у Новосілках облаштували у колишній школі. Тут багато його портретів та фото з історії села. Цікаво, що прижиттєвих портретів Шашкевича не збереглося, а, може, й ніколи не було. Їх створювали після його смерті за описами сучасників, а також за фотографіями його сина, який був дуже схожим на батька. Найточнішим вважають портрет, який написав Іван Труш.

З особистих речей Шашкевича у музеї зберігають дерев’яний хрест та копію ікони, до якої він молився (оригінал у сільській церкві). Як розповідають у музеї, до 100-річчя від дня народження Шашкевича у Новосілках всім селом розібрали корчму і побудували на її місці читальню.

Село, пов’язане із Шашкевичем, де він ніколи не бував

Полоничі, Красненська громада, Золочівський район

Церква у Полоничах, перенесена з Новосілок (фото Юрія Залуцького)

У цьому селі Шашкевич не працював і, можливо, ніколи не бував. Проте в Полоничі перенесли дерев’яну церкву Святого Архистратига Михайла зі села Новосілки, де він був парафіяльним священником. Тутешня церква згоріла у 1895 році. Як розповідають краєзнавці, парох місцевої церкви попросив громаду сіл Новосілки та Лісок, які мали спільну дерев’яну церкву-каплицю, передати її у Полоничі. У Новосілках на той час уже збудували нову церкву, тому стару споруду погодилися віддати.

Як розповіла ZAXID.NET головна спеціалістка відділу освіти, культури, розвитку туризму, молоді та спорту Красненської селищної ради Ольга Мазур, нині мешканці Полоничів моляться в новій церкві. А в цій, історичній, облаштовують музей села і Шашкевича. Громада пофарбувала фасад церкви та зробила підмостку. Всередині збирають ікони. Для популяризації її історії та постаті Шашкевича влітку влаштували фестиваль «Духовний передзвін».

Музей однієї книги

«Русалка Дністрова» у Львові

Колишня вежа-дзвіниця з годинником у Львові (фото з сайту Львівської галереї мистецтв)

Музей-заповідник облаштували у колишній вежі-дзвіниці XVIII ст. церкви Святого Духа, яка була пов’язана з історією «Русалки Дністрової». Автори альманаху навчалися у греко-католицькій духовній семінарії, що тут раніше була.

Монастир і церкву було знищено в Другу світову. Вціліла лише дзвіниця. Годинник, що встановлений на вежі, свого часу гетьман Іван Виговський подарував Скиту Манявському. Вежу відреставрували і влаштували в ній музей однієї книги – «Русалки Дністрової».