На цьогорічних місцевих виборах, які пройдуть 25 жовтня, у різних регіонах України до місцевих рад балотуватиметься велика кількість незрячих людей. Щонайменше двоє з них – у Львові. ZAXID.NET поспілкувався з кандидатами і дізнався, що змусило незрячих будувати депутатську кар’єру місцевого рівня.
Якщо у Польщі незрячі люди працюють заступниками міністрів, то в Україні їхнє представництво обмежується якимись громадськими організаціями чи комітетами, які часто виконують роль органів-радників. В парламенті незалежної України був лише один незрячий депутат – Юрій Шухевич, якому наразі 87 років. Натомість незрячої молоді серед як народних, так і місцевих депутатів не було.
Однак 2020 рік може змінити ситуацію, адже на цьогорічних місцевих виборах до міських, обласних і районних рад балотуються мало не десятеро незрячих кандидатів. ZAXID.NET поспілкувався з п’ятьма із них – зі Львова, Вінниці, Києва і Прилук. Усі вони представники різних професій, що розвінчує міф про те, що незрячі – це лише масажисти, або лише працівники підприємств «Українського товариства сліпих» (УТОСу).
***
Відома незряча львівська активістка Оксана Потимко балотується до Львівської міськради від «Самопомочі». Вона радниця мера Львова Андрія Садового, а також очолює Ресурсний центр освітніх інформаційних технологій для осіб з особливими потребами «Львівської політехніки». Відома впровадженням в Україні інклюзивної освіти за шведським зразком, друком книг шрифтом Брайля для незрячих, створенням фільмів зі звукоописом для незрячих людей (її команда адаптовує фільми після їх виходу з прокату), а також створює адаптовані для незрячих макети різних культурних об’єктів Львова. Свої проекти фінансує за рахунок грантів, зокрема, від Львівської міськради. У 2015 році як мажоритарниця балотувалася до Львівської облради від «Європейської солідарності», але не пройшла.
Як розповіла Оксана Потимко, у команду «Самопомочі» її запросив мер Львова Андрій Садовий. Раніше до депутатства її підштовхували люди з різних регіонів України. «Але я завжди відмовлялася, бо політика це не моє», – розповіла Оксана Потимко, не згадавши про невдалу спробу потрапити до Львівської облради.
Зі слів кандидатки, активним поштовхом до балотування стала відмова депутатів ЛМР проголосувати за кредит на адаптацію старих трамваїв для людей з інвалідністю. Понад те, депутати навіть відмовилися вносити це питання до порядку денного.
«В результаті мене настільки це роздратувало, що я попросила слово. Я виступила дуже емоційно. Мене просто прорвала така підлість людей. Я їм відверто говорила. Кажу, що це дуже добре, що ви на крутих машинах під’їхали просто під сходи Шевченківської райадміністрації, де проходила сесія. А я мушу зараз звідси вийти, обійти всі ваші машини, двадцять разів наштовхнутись на дзеркала і пробувати залазити в той трамвай. А ще його знайти, до нього дійти», – розповіла незряча кандидатка і наголосила на незручності сходів у старих трамваях для людей з інвалідністю чи пенсіонерів.
Саме після цього виступу, як стверджує Оксана Потимко, Садовий запропонував їй стати кандидаткою від «Самопомочі» до Львівської міськради.
Потимко додала, що не хоче зміни влади у Львові, оскільки зараз громадські організації можуть отримувати фінансування від міськради на свої проекти, а зі зміною влади ця можливість може зникнути. Також вона зазначила, що чинна влада зробила порядок з громадським транспортом і навела у приклад інші міста, в яких «після восьмої вечора можна кудись добратися лише на таксі».
На запитання про те, чи не зосередиться Оксана Потимко на лобіюванні фінансування своїх проектів, якщо стане депутаткою, вона відповіла, що займатиметься також питаннями доступності, і, зокрема, вирішуватиме проблему з паркуванням у місті автомобілів людей з інвалідністю.
«Коли мама дитини з інвалідністю приїжджає в музичну школу, або в звичайну. А припаркуватись на місці для людей з інвалідністю вона не може, бо воно зайняте якимось джипом. І вона мотає кілька кіл, а відкрити машину і випустити дитину, щоб та йшла сама, вона теж не може, бо дитя не бачить. Або дитя у візочку. Треба припаркувати машину. А припаркувати нема де. Мама ставить її будь-де, веде дитину, а за десять хвилин повертається – а в неї на склі папірець про штраф. І ніхто не звертає увагу на те, що ця мама мусить сплатити штраф, а той “джипяра”, який стоїть на місці для людей з інвалідністю, не маючи інвалідності, штраф не платить», – констатувала кандидатка.
Також вона пообіцяла в разі перемоги зустрітися з незрячими і почути про їхні проблеми, хоча й додала, що і без того про них знає, але хоче почути, що вони хотіли би вирішити насамперед.
Окремо Потимко зазначила, що входить до комітету доступності, але визнала, що відстоювати там інтереси незрячих складно, адже таке право чомусь поклали на УТОС. Відповідно, в комітеті доступності воліють дослухатися до директорки львівського УТОСу Любові Кукурузи або до експерта з питань доступності Ярослава Грибальського. Відтак незряча кандидатка від «Самопомочі» сподівається, що у разі перемоги це допоможе їй бути почутою.
***
Ще одним незрячим кандидатом зі Львова є 34-річний Роман Савка, який нещодавно заснував громадську організацію «Рівні можливості». Він балотується до Львівської районної ради, яка буде утворена через ліквідацію низки районів. Чоловік втратив зір у 23 роки, встиг попрацювати в різних комерційних структурах. Міг стати директором львівського підприємства УТОСу, але – не склалося. Також Савка – один з п’ятьох незрячих тестувальників програмного забезпечення у львівській IT-компанії SoftServe. Автор петиції до президента про прирівняння соцвиплат людям з інвалідністю до мінімальної зарплати, яка наразі ненабрала необхідної для розгляду кількості голосів.
Роман Савка йде мажоритарником у 5 окрузі від партії «За майбутнє». У розмові з ZAXID.NET кандидат розповів, що вважає команду цієї політичної сили «однією з найсильніших, якщо не найсильнішою, бо там представлені і бізнесмени, і освітяни, і лікарі, і громадські активісти». До слова, соціологічні дослідження щодо виборів у Львівську райраду відсутні, однак якщо говорити про вибори до Львівської міськради, то «За майбутнє» не має шансів туди потрапити, свідчать дані соціологічної компанії «Фама», оприлюднені 11 вересня.
Роман Савка не має депутатського досвіду, хоча бажання стати депутатом у нього виникло давно. Він розповів, що знає багатьох людей із цієї партії (раніше партія «За майбутнє» називалася УКРОП). Відтак знайомі партійці запропонували йому балотуватися. Мотиваційна позиція Савки у тому, що незрячі повинні займатися не лише активізмом, але й мати реальні важелі впливу.
«Поки незрячі не будуть мати реальних важелів впливу і не будуть мати реальних представників, всі ті, що розповідають про доступність інфраструктури, про універсальний дизайн, про тактильну плитку, направляючі і попереджувальні [смуги для незрячих]… Воно ніби працює, але за весь цей час можна було б зробити набагато більше», – констатував Роман Савка.
Кандидат розповів, що вже має помічників, а тому в разі перемоги не боїться труднощів, з якими може стикатися незряча людина у процесі депутатської діяльності. Своїми пріоритетами він назвав нові соціальні програми, які стосуватимуться нових підходів до забезпечення людей з інвалідністю засобами реабілітації.
***
До Вінницької обласної ради балотується директор місцевого підприємства УТОСу 42-річний Костянтин Ільницький – радник мера Вінниці з прав людей з інвалідністю. До втрати зору чоловік працював у силових структурах. Його висунула партія «Слуга народу». Балотуватися йому запропонувала народна депутатка від цієї партії Ірина Борзова.
Зі слів Ільницького, пропозицію він прийняв одразу. Він не приховує, що було б добре, якби хтось лобіював інтереси незрячих.
Пріоритетом своєї потенційної депутатської діяльності Ільницький вважає створення робочих місць для людей з інвалідністю. Він констатував, що з цим є проблема, адже роботу таким людям зазвичай дають лише підприємства, створені тими чи іншими спеціалізованими громадськими організаціями. Також Ільницький зазначив, що домагатиметься від обласної влади створення програми з фінансування підприємств, які несуть велике соціальне навантаження. Йдеться про підприємства, на яких, наприклад, працює понад 50% людей з інвалідністю.
При цьому питання поліпшення доступності кандидат пріоритетним не вважає.
«Про доступність територій кричать всі, кому не лінь. Про це, звичайно, треба розмовляти, але нам до цього ще дуже далеко. І ми без цього виживемо. Але якщо в нас не буде роботи, грошей на проживання, то що нам та доступність дасть, коли нам не буде в чому вийти на вулицю», – сказав Костянтин Ільницький.
***
До Київської обласної ради від партії «За майбутнє» балотується незряча журналістка, філологиня за освітою, 28-річна Леоніда Пономарьова. Вона працює у журналі «Заклик» – єдиному виданні, яке виходить шрифтом Брайля і підпорядковане УТОСу. Також викладала українську мову за професійним спрямуванням, а зараз – громадянську освіту в Київському коледжі легкої промисловості. Була ведучою власної програми на християнській радіостанції «Світле радіо Еммануїл».
Леоніда Пономарьова єдина з незрячих кандидатів і кандидаток, яка розповіла про те, що стикалася зі стереотипним мисленням під час зйомок передвиборчого ролика.
Зокрема, перед зйомками дівчині запропонували мати на собі темні окуляри, бо існує думка, що типова незряча людина обов’язково має носити такий аксесуар. Насправді це не так, оскільки багато кому з незрячих носити окуляри незручно, та й ніякого сенсу вони не мають, адже незрячу людину з-поміж інших вирізняє біла тростина.
Інший випадок, за словами кандидатки, стався під час тих самих зйомок, коли їй запропонували зайти в яму на дорозі.
«Потрібно перейти дорогу. Я піднімаю тростину. Мене запитують: “А навіщо ви її піднімаєте? Аось дивіться, тут ямка, ви повинні зайти в ту ямку, ми повинні це зняти”. Я кажу, що я не буду заходити в ямку, бо у мене є тростина, яка мені показує шлях, і я обійду цю ямку», – розповіла Леоніда Пономарьова.
Зі слів дівчини, балотуватися їй запропонувала колишня народна депутатка Ірина Суслова. У разі перемоги, Леоніда Пономарьова обіцяє поглибити громадську активність. Водночас дівчина додала: «Я прекрасно знаю. Навіть, якщо я пройду, я не зможу ощасливити всіх, бо у мене не буде чарівної палички. Усі рішення прийматимуться колегіально. Якщо я зможу на місцевому рівні десь якусь вулицю прибрати від стихійної торгівлі, то це буде досягненням».
***
До Прилуцької міськради Чернігівської області від «Батьківщини» балотується 31-річна незряча вокалістка, працівниця міського будинку культури, соціальна педагогиня і практична психологиня Вікторія Каленіченко. Вона розповіла, що про депутатство не думала, а пропозицію балотуватися отримала від чинної депутатки міськради. Обмірковувала її довго, але, заручившись підтримкою близьких людей, погодилася.
Своїми пріоритетами у разі перемоги Вікторія Каленіченко назвала сферу культури, а також поліпшення в Прилуках доступності за прикладом великих міст.
«В цьому плані мені хочеться донести інформацію, яку умовно здорові люди при владі не можуть зрозуміти. Вони знають, що є УТОС, є УТОГ і все», – розповіла незряча кандидатка з Прилук.