«Ми запропонували круту річ»

Депутати Львівської міськради підтримали створення Фонду культури громади Львова, метою якого є фінансова підтримка різноманітних культурних ініціатив. Це перша в Україні така ініціатива на рівні місцевого самоврядування. Навіщо це Львову, і що ми отримаємо в результаті? Поговоримо про це сьогодні з Юлією Хомчин, директоркою львівського Інституту стратегії культури. Вітаю вас.

Доброго дня.

Отже, поясніть: ви очолюєте Інститут стратегії культури, це теж комунальна установа, яка фінансується з міського бюджету. Навіщо створювати ще одну комунальну структуру?

Почну з того, що ця нова інституція буде займатися такими речами, якими до сьогодні на рівні місцевого самоврядування ніхто не займався. Мова йде про створення комунальної установи міський Фонд культури громади Львова (як зауважили депутати і назвали його Фондом культури громади Львова), який займатиметься фінансуванням сміливих, креативних, мистецьких ідей спільноти культури на трішки інших засадах, ніж є зараз – на засадах конкурсного, прозорого, ефективного відбору цих ідей і конкуренції за міський бюджет відповідно.

Тобто досі фінансування культури з боку міста відбувалося за іншими критеріями?

Воно відбувалося теж за конкурсними засадами, у нас є програми, які мають конкурсний підхід. Але мова йде про виокремлення всіх програм, наявних зараз, посилення їх новими програмами і забезпечення конкурсного відбору. А також, окрім цього, окрім конкурсу, мова іде про інший механізм фінансування.

І якщо так предметніше проговорити про це, то ми часом, щоби наглядніше пояснити це, ми продемонструємо це прикладом. Так, у нас є Міністерство культури – але ми створили Український культурний фонд. Якщо говорити про децентралізацію і рівень таких рішень на низ – то це те саме. У нас є управління культури, яке має свої уповноважені функції. І буде створений фонд, який буде займатися тим, що на рівні держави займається УКФ – втілювати політику міста в культурі, дофінансовуючи ідеї спільноти на засадах конкурсу.

Добре. То яка роль? Я зрозумів: є управління культури, буде Фонд культури. А де в цій системі Інститут стратегії культури, який вже діє у Львові?

Так. Я почну з того, звідки у нас взялася ідея Фонду культури, що в нас Інститут стратегії культури і що в нас Фонд культури. Багато років тому спільнота виявила ініціативу напрацювати львівську міську стратегію розвитку культури. Це була низова ініціатива, спільноті це вдалося – ми прийняли міську стратегію культури.

Спільноті митців, так?

Так, це понад сто людей: експерти, діячі, митці незалежні об’єдналися навколо цієї ідеї – мати стратегію, напрацювали її, запропонували місту. Місто її схвалило, прийняло теж на рівні міськради. А на виконання цієї стратегії, на координацію виконання (оскільки це великий, масштабний процес) створило Інститут стратегії культури, який займається координацією втілення стратегії.

І власне в стратегії одним із завдань (це теж ініціатива була середовища) є створення Фонду культури. В нас є поняття фінансування культури в міській стратегії, поняття ефективності фінансування – і власне на виконання цієї проблеми є ідея створити Фонд. Власне Інститут, який моніторить, в абсолютно логічній послідовний спосіб займався створенням цього Фонду.

Ми дійшли до етапу політичної волі так званої, і на останньому засіданні сесії ми у відповідність всіх своїх політик, міської стратегії, Інституту стратегії культури, який довів це рішення спільно з депутатами і з середовищем до політичної волі мати Фонд культури. І зараз створюємо інституцію, яка візьме деякі програми, які зараз є під управлінням культури, посилить їх і запропонує програми, за якими оголошуватиме конкурс.

А як вдалося депутатів переконати? Там, здається, 48 голосів – це така рідкісна одностайність для Львівської міськради.

Дуже слушне запитання. Насправді мені видається, що найпереконливішим аргументом було власне те, що для депутатів профільної комісії (у нас профільна комісія вже від 8 липня складається з п’яти членів, п’яти депутатів – у нас є представник фракції «Голосу», в нас є представник «Самопомочі», в нас є представники «Європейської солідарності»), тобто профільній комісії ігнорувати рішення, ідею і роботу… Тому що результатом ми маємо великий аналітичний звіт – оце механізми фінансування і створення Фонду культури на прикладі Львова.

Ми запропонували круту річ – інноваційну, прогресивну, певною мірою унікальну. І перечити волі спільноти й абсолютно логічному, актуальному рішенні, мені здається, складно. В політиці так буває – але коли воно послідовне, коли воно акцептоване в спільноті, коли ця ідея вже є настільки проадвокованою, прокомунікованою в самій міській раді… Особисто я займаюся цим питанням вже більш ніж три роки.

Я мав на увазі більше як ви переконали депутатів. Бо, очевидно, це напевно не першочергове завдання – завжди є бажання більше доріг зробити, більше шкіл, садочків…

Коли аргументи логічні, коли вони переконливі і коли вони підкріплені волею людей – то, я думаю, що це працює. І тим паче, що воно триває дуже довго. А інформація і логіка цих речей…

Ми побачили, що 24 серпня 30 років, як ми – незалежна держава. І за 30 років (я не побоюсь так сказати) УКФ – це найкраще, що трапилось в українській культурі. Це створення цієї інституції, створення того рівня довіри, яку вони змогли випрацювати за три роки. Інвестиція державних грошей у таку кількість проектів…

До речі, Львів – другий після Києва доводить те, що наше середовище спроможне, вміє, аплікує, споживає.

Та, але зараз якраз із УКФ є серйозні проблеми.

Ви про аргументи. Тому коли ти розумієш, що це вдалося на рівні держави, і коли на рівні міста теж є люди, які готові це адвокатувати, готові це пропихати, готові займатися цим, готові створювати експертний супровід цієї ідеї – воно виявилось абсолютно логічним аргументом.

Про яку суму йдеться? Є оцей…

Так, статутний капітал.

Мільйон гривень у статутний капітал. І що – і цими грішми ви будете оперувати?

Дивіться, на рівні нормативного регулювання комунальна установа має свій статутний капітал. На старті статутний капітал поповнюється кожного року. Наразі депутати визначили розмір статутного капіталу для старту установи.

Якщо все йтиме згідно з планом імплементації (як ми стартуватимемо з інституцією), то цього року мав би бути оголошений конкурс на керівника, формування команди, формування нормативно-правового поля засад існування цієї інституції, створення наглядової ради, написання статуту.

Нормативно-правове поле – ви маєте на увазі, ну це ж держава, це не місто встановлює?

Насправді є речі, які встановлює держава, – а є речі, які встановлює місто. Якщо ж говорити про посаду керівника, що дуже важливо, – тут ми регламентуємося Законом України «Про культуру», і це має бути відкритий прозорий конкурс на заміщення посади керівника. Але важелів впливу на ситуацію на місцевому рівні уповноваженим органом – тобто органом, під яким створилася інституція і виконавчий комітет. Тому закон визначає певний термін, що до такого-то періоду ми маємо зареєструвати установу, напрацювати статут, напрацювати положення про наглядову раду і всі інші документи, які дозволять поза цією політичною волею мати Фонд, створити інституцію з певним рівнем довіри всередині нашого середовища.

Є термін, за який ви маєте це зробити?

До кінця року ми маємо стартанути згідно з нашими планами – до кінця року ми стартуємо з інституцією програми.

І цей мільйон гривень, який зараз внесли, він буде витрачений?

Це на старті його достатньо, аби здійснити ті всі речі, які я перелічила.

А далі як?

Після цього ми заходимо у бюджетний процес: ми формуємо запит, створюється інституція, набирається команда, є керівник. Вона починає діяти, дає бюджетний запит на наступний рік – і тоді, відповідно, депутати дивляться: як у нас виконується бюджет на наступний рік, які в нас показники бюджету, які програми з-під управління культури ми перевели сюди, тобто які вже наявні ресурси, які були в місті, ми скеровуємо сюди, що на такому етапі, як старт, вже можна залучити. І формують свій наступний фінансовий рік.

І ми свідомі того, що це зразу не буде десять різних програм. Почнемо з малого, протестуємо механізм, оцю аплікацію. Якщо все буде так, як це виглядає в нашій логічній матриці запуску установи, то до кінця року формуємо, а з наступного року оголошуються програми і конкурс.

Добре. Про які суми все-таки йдеться? Ви ж, очевидно, все-одно на щось розраховуєте?

Якщо говорити про аналітичний звіт, коли команда експертів аналізувала, як виглядає функціонування сфери культури зараз, то на старті мова йшла, що первинний рік (в ідеалі) з тими показниками, які є в бюджеті зараз, мова йшла про 50 мільйонів гривень. Але ми свідомі, в якому періоді ми зараз живемо: ковід, невиконання повне бюджету – то ми будемо дивитися на реалії.

Якщо говорити про наступний рік, то 15–17 мільйонів для старту декількох програм плюс утримання інституції – це та сума, про яку можна вести мову в логіці речей, як є зараз, фінансових у тому числі.

Ви власне згадали утримання інституції. Скільки коштуватиме її утримання? Бо часто такі фонди (особливо, якщо небагато грошей), то вони самі на себе і працюють – тобто на зарплати, на податки…

Абсолютно. Окрім того, що механізм відбору буде конкурентним і конкурсним, Фонд має на меті залучення інших фінансів. Тобто так, Фонд є муніципальним, але ми говоримо про можливість цієї інституції мати інші джерела надходження. База – це є наш міський бюджет, але це можуть бути кошти так само і Українського культурного фонду. Коли ми мали розмови, перемовини з попереднім керівництвом Українського культурного фонду, то він розглядає в таких інституціях, якщо вони створяться, запрацюють, своїх регіональних партнерів – може розглядати. Таке бачення було в попереднього керівництва. І їм важливо, щоби, до прикладу, з локальним контекстом у містах, в регіонах могли працювати такі інституції.

Тобто цілком можливо (теоретично і на рівні механізму), що Український культурний фонд може мати на місці якусь програму, яку цільово фінансуватиме – тобто мова йде міський, державний бюджет. Так само маємо на меті вести перемовини і з обласною адміністрацією, також аргументувати, чому область може теж долучатися сюди, до втілення ідеї фонду регіонального.

Так само добре себе задемонстрував Український культурний фонд як інституція, яка змогла залучити кошти донорів і міжнародних партнерів. Тобто окрема фандрайзингова компанія – це теж те, що може залучати кошти.

Це якась благодійність, ви маєте на увазі?

Ні, це не зовсім мова про благодійність. До прикладу, Україна й органи місцевого самоврядування мають доступ до певної кількості міжнародних програм. Це може бути «Креативна Європа», «House of Europe».

У нас є приклади навіть приватних фундацій – от фундація родини Загорій, яка теж може, якщо ми покажемо себе як суб’єктну інституцію спроможна, з довірою певною захоче, зможе фінансувати якісь напрями. Меценати і спонсори – це теж. Але в нас немає таких практик, про які зараз можна говорити, щоби меценат чи спонсор пішов самостійно.

Ну чому? Наприклад, у Луцьку чудова галерея сучасного мистецтва, приватна.

Так, але це цільово галерея сучасного мистецтва. Вона діє як інституція, яка заснована на приватних коштах. Але фондів, приватних ініціатив – що ми фонд, який на рівні своїх коштів, на своїх прибутках інвестуємо в культуру і вибираємо на засадах конкурсу ідеї – таких практик майже немає.

Але власне шляхом творення таких інституцій, які будуть у системі координат нинішньої реальності: на прозорих засадах обраний керівник, сформована компетентна спроможна команда, яка зможе і залучити кошти, і правильно прокумунікувати, яка буде мати ефективний менеджмент і управління… За таких обставин, коли ці всі елементи будуть зібрані докупи, воно спроможне.

Через рік-два, до прикладу, спонсор наш якийсь місцевий побачить: є в нас інституція, фінансують. От маю трішки прибутку, маю нерухомість якусь – іду в цю інституцію. Їй довіряють ці всі люди в середовищі культури – запропоную: я можу здати резиденцію, в мене є нерухомість, прошу, я прийматиму міжнародних митців у себе, в мене є така можливість. Я готовий кожен рік давати 50 тисяч гривень на якусь іменну стипендію – я готовий. Але для цього потрібно дати механізм і дати інституцію, якій довірятимуть.

Чи цей Фонд культури передбачає тільки витрати на діяльність, на сам культурний процес – чи місто отримає щось у результаті? Маю на увазі, йшлося колись про те, щоби формувати міську колекцію сучасного мистецтва, в тому числі викуповуючи в художників твори.

Цілком можливо, що такий механізм, така ідея може пізніше бути сприйнята Фондом, як приватна своя колекція сучасного мистецтва міста.

Але, на мою думку, якщо конкретно це питання, то в нас є інституції, які можуть про це дбати. В нас, до прикладу, є Львівський муніципальний мистецький центр. Й абсолютно логічно, аби інституції, які мають такі статутні цілі і завдання, могли займатися…

Питання в тому, що для цього потрібні гроші. А муніципальний центр так само фінансується з міського бюджету…

Це може існувати як окрема програма. Просто цілком логічно, що може бути відкритий конкурс на формування міської колекції. Якщо спільнота, керівництво інституції дійде до такого рішення – колеги, давайте оголосимо конкурс, маємо два мільйони на створення міської колекції.

Але далі буде питання, де тримати цю колекцію, як її експонувати, хто буде це комунікувати? Тоді це вже питання Інституту стратегії культури пояснити Фонду: якщо ми робимо це, то давайте зразу думати, де ми будемо це тримати, що ми хочемо від цієї колекції мати, як ми це купуємо. Такі речі можливі, але…

Зрозуміло. Як будете вибирати проекти, які фінансуються з цього фонду?

Власне конкурс мав би передбачати чіткі критерії, чіткі пріоритети – що саме буде фінансуватися – і незалежною, але експертизою. Дуже важливо для Фонду поняття експертності – на цьому наголошувало середовище, щоби оцінювали заявки експерти, маючи на основі наявні міські політики, ту ж саму стратегію.

Я розумію. Давайте я інакше, може, питання сформулюю. Є Свято пампуха – і є, наприклад, фестиваль Моцарта. Можна піти в нішу дуже високого і робити виключно щось типу фестивалю Моцарта, який буде умовно сам у собі. А можна робити Свято пампуха для пересічних львів’ян. Де межа, як ви будете це вибирати? Бо якщо ви підберете експертів високочолих чи снобів – то, очевидно, це буде виключно снобістське мистецтво.

Багато роботи в цьому плані вже є зроблено. І цей аналітичний звіт…

Була в нас одна така група, одна з груп (бо працювали в чотирьох групах), яка називалась мериторична група. Вона була з представників експертів у сфері культури, і ми слухали думки людей, що мав би фінансувати цей фонд. Наразі в пріоритетах йшлося про міждисциплінарні мистецькі проекти, про сміливі мистецькі ідеї, про інноваційні рішення в культурі.

До прикладу, якщо в нас зараз є питання календарного плану, і місто так чи інакше фінансує зараз, наприклад, Wiz-Art, Місяць авторських читань, JazzBez, Контрасти, Віртуози і багато інших фестивалів, які в нас йдуть у календарному плані – то, відповідно, цей ресурс, який є зараз там, перейде в конкурс, і ці люди, ці дієвці зможуть також аплікувати щороку до фонду. І якщо їхні ідеї, їхні рішення, їхні пропозиції до конкуренції за міський і не тільки ресурс на культуру будуть визнані експертами як ті, які отримають дофінансування, то це на засадах конкурсу так і відбуватиметься.

А якщо ні? А якщо не підтримають? І, умовно, якісь важливі фестивалі чи багаторічні фестивалі припинять своє існування?

Є різні ідеї. Була ідея залишити пул фестивалів, проектів, які ми вважаємо іміджевими заходами для культури міста Львова, ті, які є знаковими подіями.

Наприклад, Свято пампуха чи LvivMozArt?

Ні, власне LvivMozArt, Leopolis Jazz, JazzBez, Флюгери. Це ті, що вже циклічні, ті, що вже показали себе як спроможні проекти, які мають історію – і часом по 20 років. То ці проекти, зафіксовані в стратегії культури як знакові, можуть фінансуватися по замовчуванню в межах дофінансування – не повного покриття видатків на проект, оскільки вони всі теж працюють над залученням коштів, а дофінансувати.

Фінальне рішення остаточне прийматимуть адміністратори цього Фонду, наглядова рада? Чи у вас є виконком як засновник структури, чи депутати? Бо це дуже суперечливе питання: хто буде за фінальне рішення нести відповідальність.

Абсолютно. Зараз маємо політичне рішення мати Фонд, воно зобов’язує нас його створити, 48 – «за», буде Фонд. Далі ця ухвала пропонує, що у законом визначений період виконком, Інститут стратегії і культури, профільна депутатська комісія з залученням зовнішніх експертів подають пропозиції до статуту, формує статут цієї установи, положення про наглядову раду, положення про критерії і про оцінку, як це буде оцінюватися. І це затверджує виконавчий комітет як ту систему координат, у якій існуватиме Фонд.

І тут надзвичайно важливо зараз (бо ви праві: можна створити ще одну комунальну установу, яка дублюватиме функції) власне розмежувати повноваження, наділити інституцію повноваженнями і забезпечити їй важелі впливу на прозорість.

Ну, і незалежність, очевидно, від впливу виконкому.

І незалежність – бо все середовище теж говорило, що мова йде про максимально дружню дистанцію (так формулює середовище це) від міської ради, експертність і конкурс. Це ті ключові речі, які мала би забезпечити ця інституція. І власне коли ми адвокували цю ідею, коли презентували її депутатам, на цьому також наголошувалось. І зараз мати волю і мати рішення 48 – це одна частина справи, і вона є меншою значно, аніж та, яка попереду.

Тим більше, вам щороку доведеться затверджувати новий бюджет, і тому думка депутатів матиме вагу…

Абсолютно. І є ще один такий важливий момент у цій ухвалі, в цьому рішенні – це пропозиція (оскільки це певною мірою «винахід колеса» – немає таких практик) до Кабінету Міністрів та до Верховної Ради напрацювати закон про діяльність муніципальних фондів, який би регламентував нам цю діяльність на рівні закону, вищого нормативного.

Яка глобальна мета? От що ви хочете в результаті отримати за 10–20 років від діяльності цього Фонду?

Ми хочемо, аби ця інституція наснажувала місцеве львівське середовище культури, давала їм розуміння участі міста у втіленні їхніх ідей. І цим самим змінювати сферу культури, ефективніше її фінансувати, ефективніше її розвивати так, аби Львів з його ідеями, з його проектами став помітніший на мапі українській. Щоби українське мистецтво, львівське мистецтво (якщо це можна називати так) було конкурентніше в світі. І та величезна кількість ідей, які напрацювала мериторична група, заради чого ми це робимо.

А це має бути суто львівське мистецтво, я правильно розумію?

Нинішнє законодавство зобов’язує бюджетні кошти витрачати для…

Як ви будете визначати? Художник він як – по прописці?

Є таке поняття, як інституція, від якої він аплікує. І ця громадська організація, як і Український культурний фонд, і інші. Насправді це рішення напрацьоване на основі європейських практик, ми аналізували. Такі фонди працюють в інших містах вже давно – так управляють і так адмініструють культуру в європейських містах. Є реєстрація, місце реєстрації, є такі абсолютно логічні речі, є люди, яких ми просто знаємо, що вони діють і працюють у Львові, є проекти, які вже у Львові давно знають. Тобто в межах законодавчих і отаких логічних аргументів, в яких це можливо. Насправді можливо.

Зрозуміло, дякую. Нагадаю, що сьогодні в студії ZAXID.NET LIVE була Юлія Хомчин – директорка Інституту стратегії культури. І ви є як адміністратор майбутнього Фонду культури?

Я думаю, що адмініструватиме Фонд власне його керівництво.

На цьому етапі ви є адміністратором?

На цьому етапі ми як Інститут стратегії культури – так, ми супроводжуємо експертний етап…

Нагадаю, що це була програма ZAXID.NET LIVE. Мене звати Олег Онисько, дякую, що дивитеся і читаєте ZAXID.NET.