Любовний трикутник, який розсварив Модеста Сосенка та Юліана Буцманюка

Модест Сосенко та Юліан Буцманюк – два видатні художники, які на початку XX ст. розписували церкви Галичини у новаторській манері української сецесії. Обидва були протеже митрополита Андрея Шептицького. Та між ними стала жінка, яка розсварила їх, після чого дружба і тісна професійна співпраця назавжди обірвалася. Розв’язувати проблему «любовного трикутника» теж довелося митрополитові. Ця історія виникла у Славському, де обидва художники працювали над розписом церкви, який кілька років тому знищили парафіяни. Про історію кохання художника Модеста Сосенка розповіло радіо «Ми з України» у новому подкасті «Про любов».

Модест Сосенко народився 1875 року у селі Пороги на Прикарпатті. Його батько був греко-католицьким священником. Вже у три роки Модест осиротів, і його виховувала родина дядька, теж священника. Після закінчення гімназії при монастирі отців василіян у Бучачі навчався у Краківській школі мистецтв. А потім завдяки фінансовій підтримці митрополита Андрея Шептицького продовжив навчання у Мюнхенській академії у відділі технічного малярства та в Національній школі мистецтв у Парижі.

Модест Сосенко за роботою у 1913 році (фото Фонду пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія)

Шептицький помітив талант Сосенка у 1900 році, коли той малював іконостас Катедрального собору, і вирішив його підтримати. Після навчання Модест подорожував Україною, Італією, Єгиптом та Палестиною, а тоді влаштувався на роботу реставратором у Національний музей у Львові.

Тему біографії художника детально дослідила кандидатка мистецтвознавства Ірина Гах. Вона розповідає, що зі своєю майбутньою дружиною Модест Сосенко зустрівся у віці за тридцять. Михайлина-Христина Ляйтер була на 12 років молодша. Пара побралася у 1907 році в Кракові, коли Модест Сосенко вже був знаним художником, з доброю європейською освітою та підтримкою митрополита Андрея Шептицького.

Михайлина і Модест Сосенко (фото з сайту «Збруч»)

У 1909 році подружжя приїхало у Славсько, де Сосенко з молодим художником Юліаном Буцманюком розписував храм. Вони вже працювали разом, коли розмальовували церкву у Конюхах на Тернопільщині. Художники були не просто колегами, а друзями та однодумцями. Буцманюк захоплювався Сосенком і вважав його наставником та вчителем.

У Славську Сосенки і Буцманюк мешкали поруч, щодня спілкувалися, навіть поза роботою. Але Юліан Буцманюк з перших днів відчував, що у подружжя не все гаразд, воно часто сварилося, про це він писав у листі до митрополита Андрея Шептицького: «Я відразу завважив, що межи п. Сосенками панує стале напруження – стале взаємне невдоволення. П. Сосенко пояснював мені се тим, що п. Сосенкова є гістеричка, тай закидав своїй жінці дуже терпкі і гидкі втрость річи, тай жалував нераз передо мною, представляючи себе, яко офіру судьби…».

Юліан Буцманюк в однострої січового стрільця

Юліан Буцманюк підтримував свого наставника: «я впросто ненавидів сеї женщини, котра сьому нещасливому чоловікові нищила життя і, як сам пан Сосенко твердив, була моральною причиною єго злиднів». Проте він намалював її портрет. І, як розповідає мистецтвознавиця Ірина Гах, коли Модест Сосенко дізнався про це, втратив контроль над собою і запідозрив роман між ними: «Сосенко зробив дуже бридку авантуру п. Сосенковій за се, що сміла мені позувати та й зі мною обійшовся нечемно».

Усі ці скандали, підозри і з’ясування стосунків вийшли далеко за межі сім’ї та селища і набрали розголосу навіть у світських і церковних колах. Це сильно попсувало репутацію Буцманюка, після чого отці-василіани не хотіли продовжувати співпраці з ним. Залишившись без роботи, Буцманюк повернувся у Краків, де раніше навчався. Звідти і писав листи митрополитові, що могло бути також спробою відбілити власну репутацію.

Михайлина Сосенко (фото з сайту «Збруч»)

Сам Андрей Шептицький добре знав, що відбувалося у родині Сосенків. Щоби зняти напругу, він оплатив подорож Юліана Буцманюка до Мюнхена. Там художник хотів продовжити навчання, але у майстерні Франца Штука не було вільних місць. Тому Буцманюк вирушив в Італію – знайомитися з найвизначнішими колекціями Рима, Мілана, Флоренції. Лише у 1912 році він повернувся до Кракова, де успішно завершив навчання в академії.

У листі митрополиту Юліан Буцманюк вже у 1913 році писав, що опинився на волі: «От-то півторарічній карі-неволі, по довгих муках душі і серця, я опинився на волі, живу знова своїм світом, чую, що вишарпані крила врастає знова пір’я, і що знов я здіймусь до лету. А здавалось мені вже, був час, що уже мене вже нема рятунку. Я стояв на краю могили своїх мрій, щоб похоронити і цю мрію послідну. А так тяжко, так тяжко було з нею розтаватись. Ще хоть часок, хоть днину-годину прожити з нею! Ей віддав я свої молоді літа, для неї подоптав і багато у свойому житті, для неї став і нуждарем, бо любив її дуже. А однак розстатись було треба, бо помимо всіх моїх зусиль, сил не ставало».

У Першу світову війну Юліан Буцманюк зголосився до січових стрільців і став воєнним фоторепортером та художником. Модеста Сосенка мобілізували в австро-угорську армію через рік – у 1915. Перед тим, як іти у військо, він написав своїй дружині: «Я буду разом з смутком жити аж поки з жалю не помру».

Подружжя Сосенків (фото Радіо Свобода)

Втім, через рік Михайлина подала на розлучення. Під час служби Модест Сосенко постійно малював і створив понад 20 пейзажів без жодного натяку на війну. Це відволікало його від жахів, які бачив навколо, і власних душевних травм.

З війни Модест Сосенко повернувся виснаженим, самотнім і хворим. У 1918-му він лікувався у Львові і Кракові, у шпиталі Червоного Хреста у Новому Тарґу в Польщі, а тоді опинився у таборі для полонених та інтернованих українських вояків і цивільних у Вадовицях. Там його здоров’я ще більше ослабло. До Львова він повернувся у 1919 році з відкритою формою туберкульозу.

Останні роки Сосенко провів у митрополичих палатах при соборі святого Юра у Львові. Перед смертю художник заповів усі свої роботи Національному музею, а проєкт іконостаса – митрополитові. Модест Сосенко помер у лютому 1920 року у віці 44 роки. Його поховали на Янівському цвинтарі.

Картина Юліана Буцманюка «Смерть художника», присвячена Сосенкові, 1920 рік (фото з сайту «Збруч»)

Михайлина виїхала зі Львова. А Юліан Буцманюк вивчився ще у Празькій академії мистецтв, а після Другої світової емігрував у Канаду, де одружився з Іриною Чайківською. У подружжя народився син.

Побачити доробок талановитого Модеста Сосенка ще можна у деяких церквах та культурних установах. А от розписів церкви Успіння Богородиці у Славську, де й почалася любовна драма, вже не існує: у 2019 року їх знищила парафіяльна громада.

Послухати подкаст можна за посиланням. Знайти його можна на усіх платформах.