На зло всім чортам

Хотілося би писати про розумне, добре та вічне. Про нові проекти, які будемо робити у Львові. Про те, що справа з новою школою, яку наша компанія хоче збудувати містові, рухається добре. Як буде гарно клієнтам у будинку, що зведемо. Та інші плани й розрахунки, що крутимо в голові. Адже військових новин і аналітики останніми днями і тижнями не бракує.

Але, читаючи новини, зокрема із «того» боку, просто злість бере. І є деяка навіть, як би то правильно сказати, мегаогида. Із уст цих «організмів», які рядяться у форму «визволителів» (цікаво, кого і від чого), лунають не просто дикі заяви. А щось, що не здатне поєднатися із логікою та реальністю, як не буде разом стояти бетон і повидло. Огидне тупе верзіння і безглузді дії нашого супротивника мають лише одне, що виливається в конкретику: знищення нашої України і всіх українців, байдуже хто вони і за кого навіть.

Що ж нам робити? І це запитання не тільки до будівельників, а до усіх нас. До всіх громадян. Як українці, ми в компанії давно вирішили. Тому все, що можна – і трошечки того, що не можна – робимо для Збройних сил України. Це і тверезий підхід: такі інвестиції окуповуються на 1500 відсотків. Наші вояки – це та стіна, що розділяє цивілізацію і дике варварство, життя і смерть. Саме через це усе – на фронт.

А як будівельники ми вирішили таке. Усім чортам (зокрема москальським) на зло робити добре! Будуймо краще, будуймо якісно! Геть тупі і «чорні» проекти. Геть гетто, де нема дерев, де нема спілкування межи людьми. Українці і львів’яни зокрема (байдуже, що ми далеко від лінії боїв) заслуговують на будівельну повагу. І навіть проект школи, що зводимо, маленька частка вдячності кожному із нас і вас, бо ми варті найкращого. Гарно і затишно має бути усюди. Аби наші герої, що вернуться із фронту, відпочили оком. Аби зокрема і будівельний безлад, який дехто називає «новобудовою», не кривив збережену солдатами українську реальність.

Ну а клієнтам, споживачам мусимо давати максимальний захист. І беремо на себе непросту, але почесну роботу: гарантувати, що саме наші будинки максимально надійні. Звісно, ми не можемо застрахувати усіх мешканців усіх квартир від того, що дебільна орда не вирішить обстріляти власне і наш будинок чимось таким, що аж ніяк не втримають стіни, від чого не захистить підвал… Але, усім чортам, російським зокрема, на зло, ми будемо робити краще, де тільки можна! Ми маємо жити тут і зараз – у красі та добрі, якого так багато закумулювали за час цієї поганської війни. І власне наша мета – передати це добро і якість далі. Аби чорти на своїх болотах вили, лише глянувши на нашу красу.