15 серпня в українських кінотеатрах розпочнеться прокат французького детектива «Ніч на 12-те» фестивального улюбленця Домініка Молля. Більшість його фільмів потрапляли на Каннський кінофестиваль, не став винятком і цей.
Над картиною працювали продюсери таких фестивальних гітів, як «Лобстер» Йоргоса Лантімоса та «Титан» Джулії Дюкорно.
Останній став володарем «Золотої пальмової гілки». Як і ще один французький фільм «Анатомія падіння». І якщо з «Титаном» «Ніч на 12-те» зовсім нічого спільного, то з «Анатомією падіння» напрошуються паралелі, хоч і не значні.
Фільм знято за мотивами нон-фікшна Полін Гена «18.3 – рік у судовій поліції» (кадр з фільму)
Це – схожі краєвиди довкола Гренобля. А головне – це фільм, що прикидається детективом, але від самого початку немає значення, хто вбивця. Для авторів картин відповідь на це питання не є головною. Насамперед їх цікавлять емоції персонажів.
Молоду дівчину Клару (Лула Коттон-Фрап'є) на порожній темній вулиці незнайомець обливає бензином та підпалює. Детектив Йоган, який щойно очолив дільницю, має розслідувати цю справу. Проте він так і не впіймав її жорстокого вбивцю. У спробах розплутати злочин, він ретельно досліджує життя жертви та її стосунки. Скоро чоловік усвідомлює, що став одержимий справою, яка перетворилася на особистий виклик.
Головну чоловічу роль виконав Бастьєн Буллон, серед фільмографії якого нова екранізація «Графа Монте Крісто» та попередня стрічка режисера Домініка Молля – «Лише тварини». У фільмі також зіграли Тео Чолбі («Пассажі»), Джоанн Дьонне («Люпен»), Булі Ланнерс («Відчайдушні втікачі») тощо.
Стрічка отримала премії «Люмʼєр» у категоріях «найкращий фільм» та «найкращий сценарій», а також премію «Сезар» за найкращий фільм, режисерську роботу, адаптований сценарій, звук, чоловічу роль другого плану та найперспективнішого актора у 2023 році.
Фільм знято за мотивами нон-фікшна Полін Гена «18.3 – рік у судовій поліції». Фільм натхненний реальними подіями, проте події вигадані, наголошує автор.
«Ніч на 12-те» уже з перших титрів наголошує, що злочинця не знайдуть: за статистикою щороку 20% убивств французька лише поліція не розкриває. Фільм Молля сконструйований як процедурал, де поліціянти крок за кроком, повільно шукають докази, допитують підозрюваних та намагаються відсортувати правду від вигадки, а також пишуть довгі звіти.
У фільмі Молль використовує публіцистичний підхід, де немає нічого сенсаційного, ані блискучих одкровень, ані вдалих збігів, ані ефектних погонь. Це щоденна рутина, що оголює не лише приватне життя і жертви, і підозрюваних (а їх чимало), і у решті решт самих детективів.
Це фільм, який потребує занурення у процес, глядач має відчути цей потік, у якому намагаються не потонути герої. Майстерність Молля саме у тому, що він захоплює саме тим неспішним плином справи. Кіно, хоч більшість сцен і відбувається на вулиці, створює враження замкненого душного простору. Але фінал таки дає надію.
Ми використовуємо