Поетка-німфоманка, яка клала голову в пащу тигра й оспівувала Сталіна

Неординарна поетеса Раїса Троянкер, яка в ранній юності втекла з дому з мандрівним цирком, закохавшись у приборкувача тигрів, не залишала байдужим жодного чоловіка. Їх тягнуло до дівчини магнітом, а щовечора у неї міг бути новий коханець. Троянкер походила із традиційної єврейської родини, яка «прокляла» її через спосіб життя. Поетка поспішала жити, оскільки померла від раку всього у 37 років.

ZAXID.NET розповідає цікаві факти із життя Раїси Троянкер, яка в останній збірці згадувала «любимий голос Сталіна».

***

Раїса Троянкер народилась у 1908 році в Умані в ортодоксальній єврейській родині. Батько майбутньої поетки був сторожем у синагозі. Про дитинство дівчини відомо небагато: закінчила семирічну школу, навчалась у кооперативній профшколі.

У ранній юності Раїса закохалась у приборкувача тигрів – італійця Леоніда Джордані – та втекла із мандрівним цирком. За різними свідченнями, на такий крок підлітка наважилась у 13 або ж у 15 років. Протягом року Рая виступала із цирком, а її коронним номером було вкладання голови у пащу тигра. Згодом Раїса вирішила покинути цирк, але на згадку про ті часи у неї залишився шрам від пазурів тигра на нозі.

«Вона була з традиційної єврейської родини, в якій її навчили старовинних єврейських пісень і забороняли їсти свинину, а потім, коли їй сповнилося тринадцять років, прокляли, бо в тринадцять років, закохавшись в італійця-приборкувача тигрів в мандрівному провінціальному цирку, вона втекла з ним», – розповідав друг Раїси, письменник Юрій Смолич.

Біографія Раїси Троянкер повна її романтичних зв’язків та поезій. Писати вірші дівчина почала рано – перший вірш надрукувала у 17 років в уманській окружній газеті «Робітничо-селянська правда». Того ж року Рая вступила в місцеву філію Союзу селянських письменників «Плуг».

Кожна дитина є особливою, і «Оптіма» це розуміє. Дистанційна школа забезпечує індивідуальний підхід до кожного учня, враховуючи особистий темп і бажаний спосіб навчання. Завдяки досвідченим педагогам та інноваційним технологіям діти отримують якісні знання, які залишаються з ними на все життя. «Оптіма» – надійний партнер у підготовці до успішного майбутнього!

Після Леоніда Джордані Рая мала роман із старшим на вісім років письменником Онопрієм Турганом. Пара одружилась, і у шлюбі в них народилась донька Олена. Для родини Троянкер цей шлюб став немов останньою каплею, оскільки Рая побралась із чоловіком, який не був євреєм.

Рая писала про це так:

«Мене тато прогнав і прокляв,
бо у мене дитина од «гоя».
Він казав, щоб упала земля
Попід нами, Оленко, з тобою»

Раїса Троянкер із донькою Оленою

Донька Олена у спогадах про матір писала: «Мати, напевно, дуже любила мене. Але це якась не зовсім звичайна любов. Коли я була здорова, і все в мене було добре, вона мало цікавилася моїми справами. По суті, вона дуже мало мене знала… Коли я хворіла, моя мама змінювалась. Вона ставала уважною, лагідною, називала мене пестливими іменами… Я була щаслива. Я так любила хворіти й бачити маму біля своєї постелі».

Після одруження Раїса з Онопрієм жили у Харкові, де поетка входила до групи «Авангард» та друкувалась у різних виданнях. У Харкові вийшла перша збірка віршів Троянкер, яка мала назву «Повінь».

Перший шлюб Раїси був нетривалим, і у 1930 році вона одружилась вдруге. Цього разу її обранцем став російський поет Ілля Садоф’єв. Того ж року вийшла друга збірка її віршів «Горизонт». Цікаво, що обидві збірки поетка присвячувала своїм законним чоловікам: «Повінь» – Онопрію Тургану, а «Горизонт» – Іллі Садоф’єву. Через рік після одруження Раїса виїхала у Ленінград.

Другий шлюб Троянкер теж був нетривалим, як і третій – із актором Євгеном Григор’євим. У житті поетки було багато романів та чоловіків. Є й легенда про роман із Володимиром Сосюрою, завдяки якому нібито трапився її літературний дебют.

Юрій Смолич, друг поетки, писав, що її поезія мала дві теми, які сполучались в одне: «романтика старовинних єврейських традицій і безмежна еротика». Відомим є вірш Троянкер «Трава прив’ялена і заніміла осінь…», у якому вона пише про втрату цноти.

Інтерес до Раїси Троянкер не був викликаний лише її спокусливістю та сексуальністю, поетка була ерудована та могла підтримати розмову

«Рая була віртуозом розпусти, й еротичність її була феноменальна: її фізичне бажання, здавалось, просто сочилось з її маленької істоти, відчувалось, як майже фізично відчутна еманація, немов повітря довкола неї на кілька метрів було насичене випромінюванням її тіла – і, коли ти наближався до неї, переступав цю межу, то потрапляв немовби в сферу діяння якихось токів, що паморочили тобі голову, колотили твоє серце і тамували тобі дихання єдиним – бажанням тіла цієї маленької, мініатюрної розпусниці. Це не моє особисте відчуття – так говорили про Раю багато з моїх товаришів, що були коханцями Раї, а коханцями Раї були всі мої товариші», – згадував Смолич.

Свої вірші поетка любила підписувати «Рай-я», тобто рай – це я. Інтерес до Раїси Троянкер не був викликаний лише її спокусливістю та сексуальністю, поетка була ерудована та могла підтримати розмову на чимало тем. Вона цікавилась мистецтвом, гуманітарними науками, не обмежуючись лише літературою.

Раїса Троянкер із своїми колегами-письменниками

Смолич називає Троянкер німфоманкою. Літературознавиця і дослідниця літератури «Розстріляного відродження» Ярина Цимбал підтверджує, що Раїса справді лікувалась від німфоманії: зберігся лист, у якому вона про це згадувала.

«У неї була така сильна, справді, сексуальна енергія, коли вона з усіма чоловіками хотіла сексу, з більшістю з них вона його мала. І наскільки це позначилося на її поезії? Ну ніяк не позначилося, щиро кажучи. В неї є вірш, справді, де про перший секс, але більше про тілесність віршів, як таких, немає. В них цілком зрозумілі мотиви, наприклад, коли в неї народилася донька Оленка, то є вірші про материнство, про дитину, про зв’язок із дитиною. І набагато сильніше, наприклад, у її поезії тема єврейства, стосунків із батьком, із уманською родиною. Цьому відведено цілий розділ у збірці „Горизонт“, наприклад», – вважає Ярина Цимбал.

Під час Другої світової війни Раїса була військовою кореспонденткою, нагороджена медаллю «За оборону Советского Заполярья». 1942 році зʼявилася її остання збірка «Суровая лирика» написана російською мовою. Ця збірка відрізнялась від інших – тут були пропагандистські меседжі про «бессмертного Ленина» і «любимый голос Сталина».

Раїса Троянкер померла у 37 років в російському Мурманську від раку.

При підготовці матеріалу використано дані Вікіпедії, «Суспільного», «Громадського радіо», «Читомо», видання «ВиЧЕрпно».