Пам’ятник Бандері у Львові у ТОП-10 найгірших пам’ятників часів незалежності

Експерти склали рейтинг найбільш сумнівних пам'ятників, споруджених за часів незалежності України. До ТОП-10 увійшов також пам’ятник Степанові Бандері у Львові (скульптор Микола Посікіра).

Як інформує ТСН, композиція, образність і формальні характеристики монумента виконані в дусі соціалістичного реалізму, у відриві від сучасних художніх тенденцій. Фігура Бандери в розстібнутому пальто з полами, що розвіваються, з гордо піднятою головою і притиснутою до грудей рукою наче за іронією продовжує образ пам’ятників Леніну й більшовикам, що став свого часу канонічним. Монумент не вписаний в архітектуру площі Кропивницького, він явно претендує на роль домінанти в історично сформованому гармонічному середовищі, вважає видання.

Критеріями оцінки була пафосність і сумнівна художня вартість. До рейтингу також потрапили:

Комплекс монументів на Майдані Незалежності в Києві.

Композиції "Козак Мамай", "Брати-засновники Києва та їхня сестра Либідь" (скульптор Анатолій Кущ), скульптура архангела Михаїла, а також статуя Оранти-України на колоні повинні були стати головним скульптурним комплексом країни. Глобальний задум - відтворити в ньому тисячолітню історію України - не дав змоги гармонізувати пам’ятники в ансамбль.

Незрозуміло також, чи це власне пам’ятники, чи просто декоративні скульптури. Безсистемно розташовані на площі недоладні фігури Мамая, що сидить біля худого коня, розхристані Кий, Щек і Хорів відразу ж отримали глузливі прізвиська, а весь скульптурний ансамбль став символом несмаку, вбраного в патріотичний пафос.

Пам’ятник В’ячеславові Чорноволу в Києві (скульптор Богдан Мазур).

Присвячену трагічно загиблому політикові бронзову скульптуру висотою 5 метрів і вагою 6,5 тонн було урочисто відкрито 23 серпня 2006 року. Скульптор виліпив В’ячеслава Чорновола в повний зріст, одягненим за модою ХІХ століття, очевидно, для того, щоб наблизити до вигляду батьків української нації.

Так, у фігурі політика явно читається силует молодого Тараса Шевченка, а в рисах обличчя видно подібність з Іваном Франком. Безглуздо виглядає "діра", на тлі якої стоїть Чорновіл, а також нагромадження різноманітних скульптурних елементів, що обрамляють його фігуру. На думку експертів, пам’ятник відверто чужорідний в архітектурному оточенні, насамперед на тлі будинку Національного художнього музею України.

Пам’ятник Анатолію Солов’яненку в Донецьку (скульптор Олександр Скорих).

Претензійна майже чотириметрова бронзова статуя співака в повний зріст, покрита сухозлітним золотом, установлена на "пеньку" - круглому постаменті, що опирається на циліндри, які символізують театральні колони. Прізвисько співака - "шахтарський герцог", яке йому дала колись іспанська газета, мабуть, найкраще описує цей гротескний пам’ятник. Солов’яненко зображений у костюмі герцога з опери Джузеппе Верді "Ріголетто" - образ, у якому він дебютував на сцені Донецького театру опери й балету.

Пам’ятник Помаранчевій революції у Вінниці (скульптор Володимир Смаровоз).

Спочатку пам’ятний знак присвячували подіям 2004 року. На 11-метровому "флагштоці" здіймається фігура дівчини на кулі-апельсині, яка закликає мешканців міста виходити на революційний мітинг. На кільцях-стовщеннях унизу "флагштока" хотіли викарбувати слова популярних пісень того часу - "Ми йдемо" і "Разом нас багато". Однак пізніше, коли пафос Помаранчевої революції зійшов нанівець, скульптура одержала нову офіційну назву - пам’ятник українській пісні, а на кільцях з’явився нейтральний напис: "Твоя правда, твоя пісня не вмре, не загине".

Пам’ятник загиблим воїнам-афганцям у Хмельницькому (скульптор Микола Мазур).

У композиції пам’ятника присутній надривний метафоризм. На кам’яному постаменті, зробленому у формі півкулі, - бронзова фігура воїна-інтернаціоналіста з автоматом у руках. Її, як пішака у шаховій грі, пересуває позаду гігантська рука. За всієї динамічності скульптури впадає в око її штучність, непропорційність, відсутність цілісності в композиції пам’ятника.

Пам’ятник Святому Миколаю-Чудотворцеві в Миколаєві (скульптор Іван Булавицький).

Спорудження пам’ятників святим не відповідає православним канонам, а спорудження їх у парковій зоні, поруч із закладами громадського харчування й поготів. Говорити про те, що гранітний пам’ятник чудотворцеві Миколаю, який дав ім’я місту корабелів, передає близький до справжнього вигляд святого, також не доводиться. Скульптура нагадує узагальнений образ святого взагалі — мудрого, трохи суворого, але, швидше за все, доброго старого з бородою. Своїми обрисами пам’ятник перегукується з язичеськими скульптурами. Не зовсім зрозумілий також сенс задуму спорудити біля постаменту пам’ятника фонтан.

Пам’ятник Незалежності в Харкові (скульптор Олександр Рідний).

Недоладність цього пам’ятника, спорудженого 2001 року на площі Рози Люксембург одним із найталановитіших українських скульпторів, викликає і сміх, і сльози. У центрі композиції - 16-метрова бронзова колона, що нагадує стовбур пальмового дерева. Біля підніжжя колони - фігура дівчинки, образом для якої послужила Дарина Стрілець, однолітка української незалежності. Увінчує колону спрямована увись фігура сокола, крила якого складені у вигляді тризуба. Оточують пам’ятник десять флагштоків. Композиція виглядає досить агресивно - через центральний образ хижого птаха в ній.

Пам’ятник Ярославові Мудрому в Києві (скульптори Микола Білик, Віталій Сивко).

Пам’ятник є втіленням у масивній бронзі станкового ескізу, зробленого скульптором Іваном Кавалеридзе. Статуя князя в артистичній позі повернута спиною до торцевого валу Золотих воріт. Чотириметрова фігура чоловіка в такій позі виглядає як мінімум неоднозначно. Крім того, невдало обрано розміщення пам’ятника — величну фігуру Ярослава Мудрого посадили під воротами, хай навіть вони й називаються Золотими.

Муляжність самих реконструйованих Золотих воріт лише підкреслює невдалість загальної композиції, вважають фахівці.

Меморіал жертвам Голодомору в Києві (автори — Микола Олійник, Руслан Кухаренко, Ілля Мельников і Юрій Біляков).

Не всі експерти оцінюють художнє рішення меморіалу однозначно — на відносно невеликому клаптику Парку Слави, у який його втиснули, нагромаджено безліч елементів - 12-метровий "ліхтарик"-хрест, вічний вогонь, розбиті жорна, колоски пшениці, лелеки, що символізують душі померлих від голоду тощо. Однак усі сходяться на тому, що з позицій збереження культурних ландшафтів спорудити такий величезний пам’ятник поруч із Києво-Печерською Лаврою було неприпустимою помилкою. Меморіал зухвало, владно втручається у візуальну лінію пагорбів, руйнуючи її.