Поліція з людським обличчям
Суспільство

Поліція з людським обличчям

Майбутніх патрульних у Львові вчать того, чого так не вистачало їх попередникам – спілкуватись із людьми

Ганна Власюк, 23 серпня 201545310

Сьогодні, 23 серпня, у Львові склали присягу представники нової патрульної поліції. Їх київські колеги, що патрулюють вулиці столиці з початку липня вже встигли приємно вразити киян своїми доброзичливістю та емпатичністю – рисами, яких так не вистачало їх попередникам.

Патрульний, який тримає дитину, поки мама підписує протокол, або ж його колеги, що втішають жінку, у якої померла собака – такі випадки спочатку дивували, а тепер стають органічною складовогою образу нової поліції.

ZAXID.NET поспілкувався із людьми, які вчать майбутніх патрульних у Львові тим дисциплінам, в яких неможливо обійтися без поваги до почуттів іншого.

Патрульний-психолог – два в одному

Викладачка Львівського державного університету внутрішніх справ Лідія Сукмановська пояснює майбутнім патрульним тонкощі такої дисципліни, як «Попередження насильства в сім’ї». Цей предмет вона викладає з листопада 2012 року на короткотермінових тренінгах для дільничних інспекторів міліції та курсантів і слухачів Львівського державного університету внутрішніх справ.

 

Лідія Сукмановська. Фото: Мирослав Пархомик/ZAXID.NET

«У слухачів-майбутніх патрульних море запитань щодо цього предмету. Вони раніше в тій чи іншій формі чули про цю проблему. Можливо, навіть стикалися самі, однак про це навряд чи хтось відкрито зізнається», - розповідає викладачка.

Найбільше запитань, за її словами, від слухачів виникає щодо алгоритму дій патрульного поліцейського на місці події, де вчиняється насильство у сім'ї, а також правильності його документування.

«Щоразу я їм намагаюся розповісти, що не буває двох однакових ситуацій і вони завжди повинні швидко зорієнтуватись вже на місці події», - розповідає Сукмановська. – Зі свого досвіду стараюся наводити приклади та пояснювати, де дільничний чи патрульний інспектор вчинив правильно, а де – неправильно. Одне із основних питань, на чому я акцентую увагу – на дотриманні заходів особистої безпеки».

Викладачка визнає, що іноді від слухачів доводилось чути стереотипні висловлювання на адресу жертв домашнього насильства. Зокрема, традиційне «victim blaming» [з англ. «обвинувачення жерви»] – мовляв, навіщо визнавати жертвою жінку, якщо вона сама спровокувала чоловіка на насильство.  

«Я ж їм на це кажу – ніхто не заслуговує на те, щоб бути побитим. Також раджу майбутнім патрульним розмовляти із членами сім'ї, проводити профілактичну бесіду. Хоча в таких випадках виходить, що поліцейський певною мірою виступає в ролі психолога – коли проводить профілактичні бесіди з жінкою та порушником», - розповідає Лідія Сукмановська.

В розмовах із слухачами викладачка наголошує і на тому, українське законодавство дещо застаріле в тому, що стосується протидії насильству у сім'ї. Так, поліцейські розвинутих країн мають у цій сфері не до порівняння більше повноважень – до прикладу, вони можуть відразу ж арештовувати правопорушників, застосовувати примусове виселення кривдника. Однак, попри це, слухачі та слухачки все ж мотивовані активно працювати саме у цьому полі діяльності.

«Нещодавно від однієї слухачки курсу я почула про те, що це – «її тема» і вона б хотіла займатися цим в майбутньому. Якщо людина отримує задоволення від своєї роботи – значить, ми все робимо правильно, значить, ми готуємо правильні кадри», - каже Лідія Сукмановська.

«Вони вітаються із почуттям власної гідності»

Викладачка іншого, вже непрофільного для правоохоронців львівського вишу – університету «Львівська політехніка» – Ольга Швед викладає майбутнім патрульним два предмети – «Професійну етику» та «Ефективну комунікацію».

Разом на обидва курси відведено, на думку Ольги, мізерно мало годин – лише 12. За цей час, розповідає викладачка, слухачам можна створити лише загальне уявлення про згадані дисципліни, надалі ж удосконалюватись вони повинні самостійно. І робити це постійно.

Утім, майбутні патрульні разом із Ольгою Швед все ж встигають повправлятися у різних ситуаціях комунікації, з якими їм доведеться стикнутися в роботі.

 

Ольга Швед. Фото: Мирослав Пархомик/ZAXID.NET

«Чомусь слухачів курсів цікавлять саме ті ситуації, що пов'язані з конфліктами. І майбутні патрульні, включаючись у їх симулювання, починають поводити себе дуже цікаво. Вони демонструють ті варіанти поведінки, які ми бачимо на вулиці – до прикладу, сварки на базарах. Цікавим моментом є те, що люди, симулюючи сварки, самі немовби втягуються в них. Тобто вони працюють не на вирішення конфліктів, а на процес ескалації – хто кого перекричить, переговорить», - розповідає Ольга Швед.

Курс «Професійної етики» викладачка розпочала із того, що попросила студентів розповісти власне бачення цього предмету. Перше, що за її словами, вони назвали – це поняття субординації, тобто відносини між керівництвом та колегами.

«Поняття ж професійності полягає у самовдосконаленні, порівнянні себе сьогоднішнього із собою вчорашнім. Я вважаю, що зараз слухачі курсів лише дозрівають до розуміння, що професійність, поняття гідності, слідкування за мовленням є складовими успіху», - каже Ольга Швед.

 

Викладачка відзначає мотивованість студентів, однак додає, що не може говорити про їх 100%-у включеність на заняттях – йдеться і про уважність, і готовність аналізувати інформацію, проявляти активність. Утім, зазначає жінка, вже після кількох занять серед студентів були помітні зміни.

«Ті люди, які пройшли шеститижневу підготовку, вже ходять із правильною поставою та вітаються з почуттям власної гідності. На початку це були звичайні студенти – які лише починали випрямляти спину і дивитись тобі в очі», - каже Ольга Швед.

Толерантність – на генетичному рівні

ЛГБТ-активіст та правозахисник Зорян Кісь, один із учасників нещодавнього відеоролика про реакцію мешканців столиці на гей-пару, протягом декількох тижнів викладав майбутнім патрульним курс «Толерантність та недискримінація у роботі патрульних». Цей курс Зорян Кісь встиг повикладати також і київським патрульним. Він мав можливість працювати і в інших містах, однак вибрав Львів, бо хотів порівняти ситуацію з київською, а також - бо це його рідне місто. В Києві правозахисник живе останні десять років свого життя.

«Я не бачу своїм завданням змінювати погляди людей, адже майбутні патрульні – це дорослі люди, які можуть змінити свої погляди лише самостійно. Однак я намагаюся їм донести, що, коли вони на роботі, то їхні особисті погляди, чи несприйняття тих чи інших груп мають залишатися вдома», - окреслює свої викладацькі завдання Зорян Кісь.

 

Зорян Кісь. Фото: Андрій Баштовий/Радіо Свобода

На заняттях студенти проговорюють групові та індивідуальні стереотипи та упередження, розглядають різноманітні ситуації дискримінації, в які потрапляли вони або їхні знайомі. Ще одна складова курсу – дискутування про те, наскільки важливо позбутися гендерних стереотипів про роль жінки та чоловіка в суспільстві. Приділяють багато уваги злочинам на грунті ненависті та такій відносно новій для України темі як «етнічний профайлінг», який проявляється в масових перевірках міліціонерами документів людей певної раси чи національної меншини лише через їх до неї приналежність.

«Ми говоримо про те, що перевіряти документи можна лише в тих людей, які схожі на потенційного злочинця і справді поводяться як підозрювані. Цей момент, до речі, викликає дискусію, бо деякі курсанти переконані, що таких людей [які належать до певної раси чи меншини] слід перевіряти, бо вони несуть загрозу. Однак, найчастіше, такий підхід є невиправданим і, навпаки, він може похитнути довіру до поліції в очах різних меншин в Україні, зробити їх вороже налаштованими до нової поліції», - каже Зорян Кісь.

Правозахисник погоджується, що українське законодавство часто не відповідає практиці, і злочини, вчинені на ґрунті ненависті, гомофобії переважно кваліфікуються як «хуліганство». Однак тут Зорян Кісь все ж налаштований оптимістично та переконаний, що патрульні мають ретельно фіксувати такі моменти та мотивувати жертву відстоювати свої права. Тоді, на його думку, і законодавець буде змушений змінити законодавство – щоб воно відповідало практиці.

Відеоексперимент за участі Зоряна Кіся та його партнера Тимура Левчука

«Загальне моє враження про курсантів - це дуже світлі, відкриті люди, які справді хочуть змінити свою країну. Вони відкриті до інформації, дуже активно беруть участь у дискусіях. Кожна пара у нас проходить дуже динамічно, жваво, інколи мені важко навіть зупинити дискусію», - каже Зорян Кісь, хоча додає, що серед них трапляються і скептики.

На думку правозахисника, ідеальний патрульний поліцейський повинен взагалі не думати про толерантність.

«Це має бути в нього прописано в генетичному коді. Щось на зразок інстинкту – до всіх ставитися однаково, як би ці люди не відрізнялися від середньостатистичного львів'янина. Зрештою, він чи вона просто мають виконувати свою роботу і намагатися зрозуміти, що всі люди мають свої особливості. І прояв цих особливостей не означає неповагу до суспільства чи до самого патрульного», - каже Зорян Кісь.

 
Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter
Пропозиції партнерів
Загрузка...
Останні новини
Залиште відгук