Цього разу дещо незвичний формат щотижневого звернення. Це мій виступ на Конгресі місцевих та регіональних влад при Президентові України. Засідання за участі вищого керівництва держави відбулось в п’ятницю у Львові, одразу після рішення про новий етап вступу України до ЄС.
***
Перш за все, пане Президенте, велика честь, що Конгрес відбувається у Львові. Ви привезли в Україну новину, яка надихає всіх нас. Це мрія нашого життя, щоб ми були однією великою європейською родиною.
Для мене особисто і для всіх присутніх сьогодні іншого питання, ніж допомога військовим не існує. Це є наш пріоритет. Допомога грошима, які ми перераховуємо і сухопутним, і десантним, і морським [силам] – всім. У цьому році це більше 1 млрд грн, якщо брати лише перерахунок коштів і закупівля різного обладнання. Також наш пріоритет – це підтримка виробників, які виробляють мілітарне обладнання на території міста. Це дуже багато компаній. Ми даємо гранти на виробництво, ми закуповуємо це обладнання [яке вони виробляють] і передаємо нашим військовим.
Наступне – це готовність громади. Ми провели у всіх школах Львова змагання зі стрільби з різних видів зброї. Ви собі не уявляєте наскільки старшокласники захоплені. Наступний крок, який ми зараз робимо – це змагання операторів дронів. Це складання дронів у тому числі й у школах. Це дуже важлива річ і я всім пропоную долучатись до цієї роботи.
Звичайно, допомога нашим ветеранам, реаблітація. Хочу сьогодні подякувати нашим міністрам – пані Оксані Жолнович, пану Віктору Ляшку, пані Юлії Лапутіній за співпрацю. Бо ми у Львові маємо і Центр «Галичина» міністерства соціальної політики, Superhumans Center активно працює і, звичайно, екосистема людяності Unbroken, де в нас і операції, і виробництво протезів, і реабілітація, і пошук роботи для ветеранів. І тут важливою є співпраця з вибудовування індустріальних парків. Ми сьогодні маємо в роботі два індустріальні парки і зараз виробляємо третій муніципальний. Звичайно, на все це потрібні кошти. Де їх брати? Я би хотів озвучити кілька думок, можливо, міністр фінансів мене підтримає.
Сьогодні ми маємо дуже активну співпрацю із Європейським банком реконструкції та розвитку, Європейським інвестиційним банком. Беручи [у них] кошти, ми фактично на такі самі суми отримуємо гранти. Треба цю роботу в Україні активізувати, тому що це ресурси, які не залучить уряд, їх можуть залучити лише громади, маючи таку співпрацю. І тут важливо подумати над тим, щоб поміняти поріг запозичень, щоб можна було залучати більше коштів для громад. Це важливо, тому що такої можливості у нас не буде потім.
Наступна річ – це оперування місцевих податків і зборів. Ми порахували, якщо би міська громада займалась оперування місцевих податків і зборів, а це оплата за оренду, нерухомість, земля, ми би мали плюс 200 млн. Просто податкова цим не займається, бо є державні податки і це для них пріоритет. Я готовий, щоб у Львові це запровадили як експеримент.
Нещодавно ми мали у Львові великий національний волонтерський форум. І волонтери просили мене звернутись до керівництва держави. Тому що були проголосовані два законопроекти: 10039 – стосовно спрощення процедури списання військового майна і 9111 – стосовно можливості волонтерам завозити автомобілі як гуманітарну допомогу. І ці закони ще не вступили в дію. Це дуже важливо.
І на завершення ще одне питання. Вибачте, пане Президенте. Є Собор Святого Юра, духовне серце Львова. Є земля – Митрополичі сади, які все життя належали Церкві. Радянська влада там поставила вишки-глушилки. Ми їх демонтували, звичайно, а землю передали Церкві. Але, яка була несподіванка, коли Спецзв’язок подав позов до міста, щоби цю землю собі повернути. А навіщо? Це земля Церкви, там нема вишок. Судяться з нами, Церква в шоці. Ми скерували вам листи, Церква скерувала листи. Наступне засідання 17 січня [2024 року]. Велике прохання якось вплинути. У нас Спецзв’язок має також військову частину на околиці Львова. І вони взагалі вирішили її забудувати житлом, вона вже їм непотрібна. Дякую вам, що змінилось керівництво. Але хотілось би, щоб тут на місцях були люди, які б розуміли важливість співпраці. Бо найголовніше, що нам потрібно – це єдність усіх нас. І коли хтось починає витворяти такі речі – це деморалізує. Цей круглий стіл має бути присутній в голові кожного з нас, бо наша сила в єдності.