Спорт не може бути поза політикою

Завжди вважалося, що культура і спорт – поза політикою. І якщо ти футболіст або співак, то тебе не стосуються геополітичні питання. Ситуація почала хоч поволі, але змінюватися, після зими 2013 року, коли Росія анексувала Крим та окупувала частину Донбасу. Але після 24 лютого 2022 року стало зрозуміло, що назад дороги нема. Росія використовує усі свої можливості для просування своєї пропаганди, в тому числі, на спортивних аренах всього світу. Тому потрібно не лише бойкотувати усе російське, але й закликати до цього увесь світ.

У спорті цей процес просувається доволі жваво. Ось лише кілька прикладів, як росіян після повномасштабного вторгнення почали вичавлювати з великого спорту. УЄФА перенесла фінал Ліги чемпіонів із Санкт-Петербурга до французького Сен-Дені. Низка збірних демонстративно відмовилися грати з росіянами, особливо принциповою в цьому плані була Польща. Згодом ФІФА оголосила, що російські команди повинні грати як «Футбольний союз Росії», без прапорів і гімнів, а міжнародний футбол для команд під триколором закритий.

Формула-1 скасувала Ґран-прі Росії 2022 року, а Міжнародний олімпійський комітет закликав міжнародні спортивні федерації перенести або скасувати будь-які спортивні заходи, заплановані в Білорусі та Росії. Навіть Міжнародна федерація дзюдо, почесним президентом якої є президент Росії Путін, призупинила цей його статус.

Частково росіянам заборонили брати участь у змаганнях лише у нейтральному статусі. Але ось остання інформація – легкоатлетам з Росії заборонили участь на Чемпіонаті світу, який пройде в американському Орегоні з 15 до 24 липня, навіть у нейтральному статусі. А перед тим голова Міжнародного олімпійського комітету Томас Бах, перебуваючи в Україні, підтвердив, що санкції проти російських та білоруських спортсменів будуть продовжувати доти, доки триває кривава війна в Україні.

Потрібно не зупинятися і йти ще далі – відсторонити усіх спортивних функціонерів-росіян від керівних посад у міжнародних федераціях і асоціаціях. Таких прикладів чимало. Умар Кремльов і досі є президентом Міжнародної федерації боксу. Алішер Усманов – президент Міжнародної федерації фехтування. Владімір Лісін – президент Міжнародної федерації спортивної стрільби. Васілій Шестаков – президент Міжнародної федерації самбо. Аркадій Дворкович – президент Міжнародної шахової федерації, Боріс Скриннік – президент Міжнародної федерації бенді (хокей з м’ячем). І це неповний перелік росіян, які досі обіймають керівні посади у спортивних федераціях з ігрових та олімпійських видів спорту. Недостатньо просто не дозволяти спортсменам виступати під триколорним прапором. Потрібно, аби серед керівників міжнародних федерацій не було жодного, хто просуватиме російські наративи і намагатиметься повернути Росію до великого спорту.

З Російською Федерацією треба зараз вчинити так, як з іншими країнами, які грубо порушували міжнародне право, права людини або розв’язували війни. Нагадаю, на Олімпійські ігри у 1920 році в Антверпені не допустили держави, яких звинувачували в розв'язуванні Першої світової війни – Німеччину, Австрію, Болгарію та Туреччину. А на Олімпіаду у Лондоні в 1948 році не запросили Німеччину та Японію – як винуватців Другої світової. В 1964 році був оголошений бойкот Південноафриканській республіці – через апартеїд, а у 1980 році бойкот був оголошений Радянському Союзу – тоді на Олімпіаду у Москві відмовилися їхати 64 країни на чолі з США. Так вони висловлювали протест за введення військ СРСР до Афганістану.

Спортсмени, які виступають під російським прапором, повинні знати: політика керівництва їхньої держави відображається і на них. І доки триватиме війна, їм доведеться забути про міжнародні змагання та визначні досягнення. Зі свого боку, і українським спортсменам та спортивним функціонерам слід пам’ятати, що будь-яке братання з росіянами, намагання заступитися за них і просувати тезу «спорт поза політикою» буде сприйматися вкрай негативно. Згадати хоча б легкоатлетку Ярославу Магучіх, яка дозволила собі на Олімпіаді у Токіо зробити «дружнє» фото в обіймах з російською спортсменкою. На щастя, Ярослава сама усвідомила хибність своїх дій: після повномасштабного вторгнення росії вона зробила кілька заяв, і, думаю, більше ніколи не потисне руку жодному російському спортсмену.

Зараз з чудовою ініціативою вийшов славетний футболіст, колишній головний тренер збірної України Андрій Шевченко. Спільно з українськими медіа він реалізує флешмоб «Спортивний фронт», де закликає спортсменів з усього світу бойкотувати росіян на всіх рівнях. «Мовчання вбиває», – каже Андрій, і я з ним абсолютно погоджуюся. Росія використовує спорт як потужний пропагандистський інструмент. Тому ми всі – українські спортсмени, бізнесмени, політики, журналісти, просто небайдужі громадяни – повинні перекрити їм таку можливість.

Оригінал