Таємний «круглий стіл» у столиці навколо Львівської агломерації

Сталося це в п’ятницю. Діялося це в столиці, що зветься Києвом. І зібралися за столом (зовсім не круглим), ні, не лицарі, а люди, які взялися визначити нашу з вами долю на роки вперед. Та біда в тім, що, як зазвичай буває в казках, дехто з присутніх керувався не інтересами простого люду, а мав власні, уже й не приховані бажання.

Я не казкар, але мені просто язик не повертається говорити, що люди, які репрезентують львівську громаду, можуть так поводитися. Усі на словах люблять Львів, піклуються про нього, а от коли доходить до діла, то збирають таємні круглі столи.

Відомо, що все таємне рано чи пізно стає явним. Так-от, у п’ятницю напередодні в Києві відбулася нерозголошувана, ледь не таємна нарада. Головував на ній не чужий для Львівщини високопосадовець. На зустрічі були і міністри Кабінету міністрів, і народні депутати – теж львів’яни.

На повістці дня було одне - знайти спосіб, як би обійти затверджену ж в уряді методику і не ухвалити Перспективний план створення ОТГ на Львівщині, який Львівська ОДА подала на розгляд уряду.

Точніше, ухвалити, але так би мовити в іншій редакції. У такій, щоб і Винникам, і Брюховичам дісталося по ОТГ. Та й решту сіл так би мовити не обділити. Очевидно, Львівська ОТГ у тому варіанті, який запропонувала Львівська облдержадміністрація, не влаштовує декого. І я навіть здогадуюсь кого. Можу тільки припускати, які аргументи чудового господарювання наводили «адвокати» Винниківської та Брюховицької ОТГ.

Зазначу, що розглядати Перспективний план щодо формування ОТГ на Львівщині мали на засіданні уряду ще на минулих тижнях. Але не склалося. І не через карантин, повірте.

Мушу зробити ліричний відступ і пояснити – чому ж Львівська ОТГ стала таким собі каменем спотикання. Насправді, все дуже просто й логічно. Восени на нас чекають місцеві вибори. І виборчі округи поділять по-новому, з огляду на новостворені громади – ОТГ. Іншими словами, виборів не може бути без нових ОТГ, а отже, нових округів. І тепер все стає більш ніж очевидним.

Створення малих за розміром громад цікаве кандидатам, які накинули оком на ці округи. А що менший округ, то легше в ньому, маючи великі гроші та впливи, перемогти. Тут дуже очевидна аналогія з мажоритарними округами, які засіювали гречкою і не тільки.

Та повернімося до нашого «таємного» столу і Львівської агломерації. Ви знаєте, Львів пропонував об’єднання з більш ніж 20 довколишніми громадами. Цей перелік ми не взяли з голови і не обводили циркулем мапу. Претензії на кожен населений пункт ми мусили аргументувати перед ОДА, а відтак і перед урядом. Повірте, пояснення на пальцях нікого не влаштовувало й не переконувало.

Я про інше. Про мотивацію та аргументи. Якщо якийсь посадовець має позицію – і в питанні створення ОТГ зокрема, то гідно було б її озвучити. І не просто озвучити, а аргументувати. Тим паче, коли починаєш йти проти своїх же правил, тобто проти визначеною Кабміном методики створення ОТГ. А коли ти збираєш «таємні столи», то якось, знаєте, це зовсім не наштовхує на думку про прозорість і відкритість процесу. Особливо, коли йдеться про рішення, внаслідок яких «у шоколаді» будуть місцеві барони-сателіти.

Цікава ситуація виходить: ЛОДА за Великий Львів, профільне міністерство за розширення Львова, але втручаються треті сили і збирають таємні наради.

І загалом говорити про долю львівської громади без представників цієї ж громади - моветон. Не здається? Це як обговорювати людину за вечерею, коли її нема за столом.

Ще одне – не треба бути великим експертом, щоб розуміти: створювати Львівську ОТГ і водночас забирати в міста територію, яка більш ніж 60 років була у її складі, - інакше, як дикістю, не назву. Відокремлення громад, в які, до слова, Львів вклав не один мільйон, – це злочин. І не лише стосовно Львова. Тут точно не йдеться про якусь методику, тут нема мови про агломераційну науку. У цьому банально нема здорового глузду.

Я впевнений, наші люди мудрі і, наприклад, у Винниках і Брюховичах, розуміють і здогадуються, що може дати Львів у разі об’єднання. Та й бачили, хто будував у цих населених пунктах лікарні, поліклініки, ЦНАПИ, ремонтував дахи на школах і садках - Львів. Лише дві цифри за 2019 рік: Винники – понад 102 мільйони гривень. Брюховичі - понад 22 мільйони гривень. Це цільові видатки міста Львова, не враховуючи утримання освіти, медицини і культури.

Тим часом різні маніпуляції та схеми «договорняків» не вщухали протягом усього карантину. Поки Львів акумулював зусилля, щоб з найменшими втратами зустріти епідемію, при цьому не робив різниці між львів’янами і не львів’янами (треба було допомагати сусіднім селам, навіть тим, яких у складі Львівської ОТГ початково не планувалося – навіть думки не було не підставити плече) агломераційним заколотникам було не до пандемії. Вибори ж на носі. Львів зайнятий – а тут такий гарний час підбити інших голів до демаршів. Висновки робіть самі: хто думає про людей, а хто - про шкурні інтереси.

Час пандемії гарно, особливо в економічному плані, розставив всі крапки над «і». У місцевих баронів у будь-якому разі все буде гаразд. А от за що житимуть громади без державних дотацій та сильного Львова – питання швидше риторичне.