У львівському скансені відновили солом’яну стріху сторічної буковинської хати

У Музеї народної архітектури та побуту у Львові завершили реставрацію покрівлі хати зі села Коритне Вижницького району на Буковині. Типова для буковинського Підгір’я хата збудована з дерева та глини, а дах покривали снопи соломи. Відновлений сторічний об’єкт розташований в етносекторі «Буковина».

«Не пройшло і трьох тижнів, як ми публікували звістку про початок заміни покрівлі даху на хаті зі с. Коритне, а наші реставратори вже завершили роботу! Причепурена садиба знову готова відкрити свої двері для гостей скансену», – зазначили на сторінці музею 4 липня.

Роботи на цьому об’єкті розпочали у червні. Тоді заступник директора музею з наукової роботи Сергій Ципишев наголошував, що це єдина садиба, яка представляє у скансені житло Буковини. Її дахове покриття протікало, солома почала підгнивати. Покриття даху цієї хати зроблене з снопів-плескачів з житньої соломи, вкладених гузирем догори. Низ стріхи, «роги» і під гребенем у буковинських селах зазвичай пошивали «стріхачами» – колоссям вверх.

Над внутрішнім оздобленням хати зі села Коритне працював головний художник музею Святослав Фот. Він відновив буковинські візерунки на печі та навколо вікон. Естетика буковинського житла початку ХХ ст. – це розписана квітами груба печі, домоткані вироби, рушники, барвисті скатертини та декоративні тарелі на стінах, гончарні вироби.

«Традиційно на Буковині центральну частину печі білили, робочі поверхні малювали в темніші кольори, а грубу розмальовували яскравими візерунками, зокрема квітами. Для цього використовували кольорову глину або саморобні штампи, які робили з картоплі: вирізали на картоплині малюнок, вмочували її у фарбу і відбивали візерунок на печі», – розповіли у музеї.

Наукова співробітниця музею Тамара Андрієвська розповіла, що хата початку ХХ ст. зі с. Коритне збудована зі зрубу кругляка смереки, навколо вікон дерево обмащене глиною і побілене. Так робили для утеплення вікон і водночас для естетики. Глиною обмащували низ хати, навколо вікон і дверей, а часом – одну або дві стіни. Всередині хати вибілені стіни і стеля. Хата тридільна, складається з житлового приміщення, сіней (хоромів) і хатчини. Велику хату використовували як світлицю, а домашню роботу виконували в хатчині. Там є глинобитна піч з комином, дим з якої виходив в сіни, ліворуч від печі – мисник. У світлиці є грубка розмальована квітами, лави під стіною, стіл-скриня, ліжко і ще одна скриня для одягу та весільних речей. У сінях стелі не було, там ставили бочку на капусту, огірки та «паку» на муку.

Долівка в буковинській хаті була глинобитною: спершу насипали глину, вирівнювали її довбнями. Потім мастили землю сумішшю глини з дрібно нарізаною соломою. Поверхню мастили глиною з вимішаною в ній пшеничною половою і конячим послідом. Щотижня господиня підмащувала долівку глиною, вирівнюючи поверхню. На свята її посипали пахучими травами.