Глина, солома і сільська толока: як будували хати на Слобожанщині

На Слобожанщині реставрували покинуту 100-річну хату. Аварійні стіни, пічку, вікна та інші елементи автентичної будівлі відновили за давніми технологіями. Тепер у хатині буде центр дозвілля, навчатимуть ремесел та відроджуватимуть місцеві традиції.

Мазанку у селі Чернещина Краснокутської громади на Харківщині відновила і пристосувала для сучасних потреб громадська організація «Культурний діалог» за ініціативи й участі мешканців громади, підтримки інших ГО та грантів. Проект назвали «Hlyna-hub» (Глина-простір «На белебні»). Кожен крок вони детально описували у соцмережах. У відновленій хаті облаштували простір «preKRASNOkut».

Традиційне будівництво з місцевих ресурсів

Варто наголосити, що у давнину кожен регіон мав різні традиції будування – все залежало від місцевих ресурсів. Де було багато лісів, там зводили хати зі зрубу, Поділля було багатим на камінь, на півдні хати покривали очеретом, у лісостепу як будівельний матеріал поєднували дерево, глину, солому, в степу робили мазанки.

Будівельна культура Слобожанщини поєднувала традиції народної архітектури, що привозили переселенці з Правобережної і Лівобережної України, але водночас залежала від місцевих природніх ресурсів. Стіни хати тримали вертикальні бруси чи колоди – сохи, які ставили на підвалини, дерев’яний каркас покривали шаром глини, зверху білили крейдою. Стріха ж була солом’яною.

Хата у стадії «до»

Для робіт у Чернещині скликали традиційну толоку – волонтерів, які замішували глину ногами і мазали нею стіни, які тримає дерев'яний каркас. Підготовлену суміш у потрібних пропорціях змішали з піском, водою та соломою.

Паралельно учасникам толоки, місцевій молоді, провели майстер-клас з виготовлення саманних блоків. В’ячеслав Нікітченко продемонстрував стародавній екологічний та малозатратний метод такого будівельного матеріалу з доступних місцевих ресурсів – глини і соломи за традиційними методами будівництва (мазання під час гуртової толоки.

Виробництво саманних блоків з глини, піску, соломи

Якщо раніше такі хати покривали соломою, то зараз металевий дах вирішили вже не замінювати, адже солому часто треба перестелювати. На хату встановили димар, усі деталі якого власноруч виготовив місцевий коваль з Каплунівки, прикрасив його металевими квітами та півником. Зі своїм фахом познайомив також на майстер-класі із виготовлення бовдура (димаря), флюгера та інших предметів металевого оздоблення вікон і дверей – завіс, засувів, клямок, защіпок.

Декорований кований комин

На присадибній ділянці біля мазанки облагородять двір, насадять город, клумби, садочок. Особливим місцем подвір’я є белебень. Це слобідське слово означає щось на виду, на підвищенні. Тобто це фактично «сцена», що працює для села, спостерігача, вистава для зовнішньої публіки, вважають ініціатори проекту. Новий простір так і назвали – «Hlyna-hub» або глина-простір «На белебні».

«У втіленні двору ми бачили для себе дуже важливі задачі, які ще потрібно буде переосмилити в широкому загалі. Цілий ряд "не" – не музеєфікувати, не відтворювати канонічні "зразки" старовини, не перенасичувати чимось одним, не нехтувати практичністю сучасного... Натомість, мали свої "так". Зробити простір адаптивним (з широкою доступністю до різноманітних форматів та видів активностей, дозвілля, неформальної освіти тощо), дотримуватися підходу відкритості для людей та громади, демонструвати через простір глибину свого й не стидатися його», – зазначив місцевий краєзнавець, учасник проекту Артур Койчуренко.

Відновлена хатка

Менторками проекту були львівські фахівчині: директорка Львівського муніципального мистецького центру, засновниця ГО «Лінія Втечі» Ляна Мицько; заступниця керівника управління екології та природних ресурсів, дизайнерка управління архітектури та урбаністики Львівської міської ради Марина Пелещак, а також мистецтвознавиця Катерина Садова.

«Команда доклала всіх зусиль, щоб зберегти оригінальний вигляд будівлі, використовуючи традиційні методи та матеріали. Ретельно дослідили традиції та вміння майстрів, вивчали місцеві особливості архітектури та використання матеріалів. Кожну деталь, починаючи від конструкції даху і закінчуючи декоративними елементами, уважно відновили або відтворили місцевими майстрами з місцевих матеріалів. При цьому, тут також додали деякі сучасні елементи в інтер’єрі хатки, мета яких, в першу чергу, забезпечити гнучкість та комфорт використання простору. Хатка одразу стала простором взаємодії в темі роботи зі спадщиною. Відтворює традиційну атмосферу, але при цьому стає доступною та цікавою для сучасного відвідувача», – каже менторка проекту, міська планувальниця Марина Пелещак.

Центр спільнотворення «preKRASNOkut»

У відновленій хаті облаштували простір, який може бути місцем зустрічей, спільних практик, лекторієм, інтерактивним театром, конференц-холом, дитячою студією, кінотеатром, простором для навчання. У процесі відновлення хатини у ній провели майстер-класи народних ремесел і практик: традиційної кухні та травництва.

Майстер-клас з травництва

Учасник команди, архітектор Олександр Столовий вважає цей проект своєрідним дослідженням суті, історії, традицій Слобожанщини, знання про яку важливо передати наступним поколінням.

«Що для нас є Слобожанщина? Вона – про одкровенність, про чесність, про відкритість до доосмислення частин, що колись були великим цілим. А наразі залишились для нас розібраним по деталях механізмом. Слобожанщина – це суцільноархаїчна українськість, на якій довго тінню лежало російське загребуще “майо!”. Слобожанщина – це висвітлення, підсвічування, розпізнавання. Це пошук суті, дебелих основ, додільних висновків в світі формальностей та поверхневої пластиково-кислотної постколоніальної мішури», – зазначає Олександр Столовий.

Він переконаний, що проект Hlyna-hub має довести, що локальна традиція – це повсякденний і живий побут. Такі вміння та знання знадобляться навіть в сучасному світі. Це цілий комплекс взаємоповʼязаних складових процесу: якщо мазання – це процес, то мазана садиба – результат цієї гуртової взаємодії людей. І ця соціальна взаємодія при творенні найголовніша, вважає архітектор.

Ініціатори проекту кажуть, що ревіталізовані занедбані й старі об’єкти перетворюються у нові точки активності в громаді. Адже це не лише збереження народної архітектури, але й переосмислення культурної спадщини та утвердження локальної ідентичності.

Глина-простір «На белебні» — це один з 10 центрів спільнототворення, які відкриють в українських громадах за підтримки грантів.

Усі фото – з Facebook-групи Нlyna-hub «preKRASNOkut»