У прокат вийшов фільм-переможець Каннського кінофестивалю

11 лютого в прокат виходить фільм Жака Одіяра «Діпан», який отримав «Золоту пальмову гілку» Каннського кінофестивалю. Жак Одіяр – улюбленець Канн. Він мав тут і приз за сценарій, і Гран-прі за «Пророка». «Діпан» не є його найсильнішим фільмом. Тож у рішенні журі не останню роль, мабуть, відіграла актуальність теми.

У картині йдеться про емігрантів зі Шрі-Ланки. Головний герой, Діпан, був бойовиком. Після нищівної поразки він тікає у Францію, де намагається почати життя спочатку. Щоб опинитись у французькій столиці він бере чуже ім'я та чужу родину. Сам режисер назвав свого героя представником «величезної маси «невидимих людей». Одіяр традиційно для нього одягає на соціальну драму маску трилера.

Джесутасан Антонітасан, який зіграв у фільмі головну роль, в житті – письменник та громадський діяч.

Жак Одіяр у Каннах. Фото: Каннський кінофестиваль

Про свою картину режисер докладно розповів під час зустрічі з пресою у Каннах.

- Ідея фільму виникла, коли я закінчував зйомки «Пророка»: я задумав зняти римейк «Солом'яних псів» Сема Пекінпа, але сфокусувати увагу на сім'ї мігрантів, яка оселилась у небезпечному районі Парижа.

Ви порівнювали свого героя з вуличним торговцем...

Так, з торговцем, який пропонує купити троянди відвідувачам кафе, а кожен говорить йому: «Ні, ні, ні...».  Я хотів поговорити про людей, які дуже далекі від мене. Не знаю чому. Я дуже добре знаю себе, своїх друзів, а інших не знаю зовсім. «Мігрант» з газетних шпальт не має імені, не має обличчя. В «Діпані» мій вуличний торговець виявляється воїном «тамільських тигрів». А ви знаєте, хто саме пропонує вам квіти? 

Чому ви обрали Шрі-Ланку батьківщиною ваших персонажів?

Я хотів, щоб персонажі моєї історії втекли з країни, яка переживає війни. Також я хотів уникнути зв'язку з колишніми французькими колоніями. Це звузило мій пошук. Крім цунамі 2004 року, я мало що знав про цю країну, і зовсім нічого - про її громадянську війну. В Європі взагалі мало знають про тамільський повстанський рух. Мене привабило і те, що про ці події ще ніхто не знімав кіно.

Чому ваші герої як правило формуються за допомогою жорстокості?

Що стосується сцен жорстокості, то вони схожі на любовні сцени: глядач знає, що все це відбувається не насправді.