Українська перемога завдасть вирішального удару російському імперіалізму

Минуло майже дев’ять місяців відтоді, як російські танки перетнули кордон України, і тепер уже всім зрозуміло, що інвазія Владіміра Путіна в Україну – це старомодна колоніальна війна з незаконними анексіями та запереченням права України на існування. Цей дикунський акт агресії засвідчує небажання сучасної Росії відмовитися від своєї імперської сутності та готовність Москви застосувати військову силу як інструмент зовнішньої політики. Допоки цей відроджений російський імперіалізм не зазнає рішучої поразки, доти залишатиметься однією з найбільших загроз глобальній безпеці.

Поразка Росії може бути значно ближчою, ніж багато кому нині здається. Вторгнення в Україну чимраз яскравіше демонструє, що армія Путіна деморалізована, її постійно обігрують і перемагають на полі бою. Росія вже була змушена відступити з більш ніж половини території, окупованої з початку вторгнення в лютому, і більшість спостерігачів прогнозує, що високомотивовані та загартовані в боях українські воїни звільнять більшу частину країни в найближчі зимові місяці.

Фіаско путінської інвазії значною мірою пояснюється його імперською зарозумілістю та звичкою недооцінювати український народ. Впродовж усієї своєї політичної кар’єри російський диктатор відмовлявся визнавати Україну окремою та суверенною державою. Натомість він вперто сприймав українців як «неповноцінних росіян», водночас небезпечно ігноруючи силу українського національного духу.

Ключовим є те, що Путін ніколи не визнавав українську суб’єктність і намагався пояснити кожну чергову невдачу Росії в Україні втручанням іноземних гравців. 2004 року незграбні спроби Путіна сфальшувати президентські вибори в Україні та привести до влади проросійського кандидата безпосередньо призвели до Помаранчевої революції. Замість того щоб визнати свою помилку, Путін звинуватив Захід у тому, що той нібито організував великий демократичний здвиг в Україні. Через десять років, коли мільйони українців знову вийшли на вулиці, захищаючи свій європейський вибір, Путін повторив свою попередню помилку і звинуватив в організації протесту західних агентів.

Та найбільшою помилкою Путіна стало його рішення в лютому 2022 року розпочати повномасштабне вторгнення в Україну. Схоже, він повірив у власну пропаганду і вирішив, що російську окупаційну армію зустрічатимуть як визволителів. Натомість Путін опинився у стані війни з 40-мільйонною нацією, усі представники якої тепер вважають Росію своїм заклятим ворогом. Ескалація конфлікту також мала катастрофічний вплив на міжнародний статус Росії, оскільки самого Путіна тепер багато хто вважає парією, і навіть колишні дружні країни, такі як Китай та Індія, прагнуть дистанціюватися від Кремля.

Хоча війна ще далека від завершення, навіть найзатятіші російські імперіалісти тепер визнають, що інвазія в Україну вже ніколи не досягне початкових цілей: знищення української державності та примусу українців прийняти нав’язану російську ідентичність. Зіткнувшись з прикрою ситуацією, коли доводиться щоразу відступати, вони поступово змиряються з раніше немислимою думкою про те, що Росія, можливо, вже програла війну.

Це усвідомлення викликало паніку в Москві. Функціонери режиму та націоналістичні прихильники жорсткої лінії розуміють, що програш війни в Україні стане екзистенційною поразкою, яка призведе до краху російського імперіалізму. Тож вони почали відповідати моторошними погрозами, ядерним шантажем, підвищуючи риторичні ставки, розповідаючи про «священні війни проти сатаністів». Ескалація російських авіаударів по цивільних українських об’єктах є ще одним доказом безсилої люті та розпачу Москви через невдачі на полі бою.

Західні лідери повинні ігнорувати погрози Росії та залишатися непохитними у своїй підтримці України. Наразі Кремль відчайдушно намагається добитися припинення вогню, щоб переозброїти та відновити свою понищену армію. В інтересах міжнародної безпеки життєво важливо, щоб ці зусилля провалилися. Зараз у Заходу є рідкісна можливість завдати рішучого удару російському імперіалізму. Якщо прогаяти цей момент, ціна протидії Кремлю зростатиме.

Поразка російського імперіалізму принесла б цілу низку переваг, які відчули б далеко за межами України. Найбільш безпосереднім ефектом стане економічне піднесення, оскільки негативний вплив війни на світову економіку буде усунуто.

Поразка Росії також відкриє шлях для трансформації механізмів міжнародної безпеки, включно з утвердженням нових підходів у справі запобігання злочину зовнішньої агресії, злочинам проти людяності та геноциду. Реформування Ради Безпеки Організації Об’єднаних Націй і перегляд права вето постійних членів стане одним із першочергових питань порядку денного. Нові підходи до безпеки для Євразії також будуть критично важливими, коли НАТО та ЄС відіграватимуть ключові ролі.

Крах російського імперіалізму дозволить відновити сили світовій демократії і завдасть болісного удару по твердинях автократії. Це стримає інші авторитарні режими від нав’язування своєї волі меншим сусідам і спонукатиме країни приймати демократичні цінності, демонструючи, що вони можуть розраховувати на підтримку від демократичного світу.

Поразка (Путіна і Росії) в Україні майже напевно викличе підйом прагнення до незалежності серед багатьох неросійських народів у складі нинішньої Російської Федерації. Виникне чимало безпекових викликів, схожих з тими, які постали після розпаду СРСР. Та оскільки невдачі в Україні виявляють військову слабкість Москви, розпад Росії на низку менших національних держав вже не виглядає поза межами можливого. Міжнародне співтовариство має розпочати готуватися до такого розвитку подій уже зараз.

Інші країни «пострадянського» периметру Росії також зможуть відкинути орієнтацію на Кремль. Особливе значення в цьому процесі матиме Білорусь, яка перебуває під неоголошеною окупацією Росії. Звільнення Білорусі дасть можливість встановити міцний та географічно цілісний кордон уздовж східного флангу Європи.

Вторгнення Владіміра Путіна в Україну широко визнається найбільшою загрозою системі глобальної безпеки з часів закінчення холодної війни. Російський диктатор прагне переписати книгу правил і повернути міжнародну спільноту до часів відкритих імперських загарбань. Якщо йому це вдасться, весь світ увійде в загрозливу нову добу конфліктів і конфронтації, позначену ескалацією мілітаризму та закритими кордонами.

На щастя, є альтернатива. Україна вже зруйнувала центральний імперський міф про російську військову непереможність і продемонструвала, що вона більш ніж здатна перемогти сили Путіна на полі бою. Якщо Захід збереже свою підтримку та забезпечить Київ необхідними для цього засобами, є всі підстави вважати, що Україна може рішуче перемогти Росію.

Це буде історична перемога для самої України. Водночас це стане надзвичайно важливою перемогою для широкого міжнародного співтовариства.

Розгром в Україні покінчить з російською імперською ідеологією, проклавши шлях до тривалого миру в Європі. Це допоможе забезпечити рівність принципів і правил, за яких менші за розміром держави можуть вільно визначати свою долю і не повинні остерігатися географічно більших сусідів. Ці цілі цілком досяжні. Потрібна лише непохитна підтримка України.

Переклад з англійської. Оригінал статті опубліковано на сайті Атлантичної Ради