Велосипедистка зі Львова Анна Нагірна завоювала олімпійську ліцензію

Велосипедистка зі Львова Анна Нагірна, яка представляє Миколаїв у тандемі із київською атлеткою Анною Соловей на чемпіонаті світу завоювала ліцензію на головні старти чотириріччя.

Дорога у великий спорт для Анни Нагірної розпочалася із дитячої розваги. У компанії друзів пішла погасати на двоколісному у школу «Локомотив». Згадує: «У той час ми не мали велосипедів. Але знали: якщо будемо займатися спортом, нам, можливо, дадуть велосипеди додому. Тому із задоволенням пішли. Але була одна умова: півроку ми маємо тренуватися, тільки тоді нам дадуть ровери додому».

Коли дівчині було 18-ть, її запросили тренуватися у Миколаїв. За цей регіон наша героїня виступає і досі. Саме після переїзду усвідомила, що із цим спортом поєднає своє життя. Каже: «У Львові ми більше на велосипеді розважалися, гарно проводили час. Старалися, звісно, але ще не так не думали про вищі спортивні досягнення».

Відбір на Олімпіаду тривав два роки. До заліку брали щороку по три найкращі результати із етапів Кубка світу та виступи на першостях континенту і світу. Але вирішальним для українських велогонниць був старт у Німеччині. Аби завоювати омріяну ліцензію, вони мали випередити атлеток із Китаю, Швейцарії і Гонконгу. Старший тренер жіночої збірної України Орест Тичко розповідає: «Ситуація була така нервозна. Медісон проводили в четвертий день змагань. Коли наші суперники у попередні дні почали демонструвати дуже високі результати, це психологічно трохи тиснуло».

Медісон — дисципліна, яка вимагає неймовірної витривалості. Двоє роверисток, змінюючи одна одну, мчать 120 кіл треком. А це 30 кілометрів. Орести Тичко зазначає: «Першу половину дистанції ми йшли позаду суперниць, трималися біля них, дивилися, спостерігали. А в другій половині ми потужно додали темпу».

Анна Нагірна та Анна Соловей завершили виступ із 12 результатом і залишили позаду себе головних переслідувачок у олімпійському рейтингу. Відтак на швидкості 53 кілометри за годину українки доїхали до жаданої перепустки на «ігри п’яти кілець».

Чоловік Анни — Антон Канюк розповідає: «Чемпіонат світу був такою вирішальною точкою: або пан, або пропав. І я вирішив, що не буду його дивитися. Я був на роботі, потім зі сином бавився і чекав, поки хтось зі знайомих першим напише результат. І коли дізнався про успіх дружини, для мене це були неймовірні відчуття. Тому що ми всією сім’єю прагнули до цього».

Веселішими виснажливі мамині тренування робить непосидючий вертлявий малюк — син Віктор. Він навчився їздити на велосипеді за 20 хвилин. Ще у трирічному віці. Анна зізнається: «Звісно, якби Віктор займався спортом, ми з чоловіком були би за нього дуже гордими. Але як мама я дуже переживаю, бо це дійсно небезпечне заняття, і змагання на шалених швидкостях. Навіть тяжко сказати, чи я була би готова, щоб він став професійним спортсменом».

Ліцензія, яку здобули Нагірна і Соловей, є неіменною. Окрім них, в Токіо поїде Оксана Клячина. Орест Тичко розказує: «Контрольні змагання ще в Білорусі будуть. І там визначимо, хто буде запасним, а хто основним у двійці в медісоні і в омніумі».

До 15 березня атлетки мають час перевести подих. Потім вирушать на навчально-тренувальні збори.