Він її боготворить, а вона його принижує: чому чоловіки обирають жінок, які їх знецінюють

Вона може принизити його при друзях, знецінити жартом або кинути фразу, після якої він замовкає і ніяковіє. Може приймати рішення за двох, говорити зверхньо або поводитися так, ніби його думка нічого не важить. А він відчуває дискомфорт і навіть образу, але не йде. Бо десь всередині живе страх: якщо він почне відстоювати себе, вона просто розірве ці стосунки. І тоді він втратить не лише її, а й відчуття, що він комусь потрібен.

З боку такі стосунки виглядають дивно. Люди часто запитують: чому він це терпить? Чому не піде? Чому дозволяє знецінювати себе?

Психологиня Світлана Чумакова пояснює: такі стосунки рідко виникають випадково. Часто їхні корені – у дитинстві, де людина вперше засвоює, як виглядає любов.

Як росте «хороший хлопчик»

Психологиня пояснює, що багато чоловіків, які терплять знецінення у стосунках, у дитинстві були зручними дітьми. Вони намагалися не створювати проблем, бути слухняними, тихими та правильними. Їх хвалили, коли вони поводилися добре, коли допомагали, коли не сперечалися і не вимагали зайвої уваги.

Але цим хлопчикам рідко говорили щось важливіше – що їх люблять просто так. Так дитина починає робити висновок: щоб мене любили, я маю старатися. Я маю бути хорошим. Я маю бути зручним.

Навіть якщо батьки любили, вони могли бути емоційно холодними або зайнятими. «Коли дитина плакала, могла почути: “Не вигадуй”, “Нічого страшного”, “Перестань”. Коли хотіла уваги – “Зараз не до тебе”, – каже Світлана Чумакова.

З кожним таким моментом дитина починає старатися ще більше. Бути ще кращою. Ще слухнянішою. Бо десь всередині з'являється страх: якщо я буду незручним – мене можуть не любити.

Відсутність підтримки у дитинстві може формувати потребу у схваленні партнера. Фото ілюстративне з відкритих джерел

Він боїться конфлікту більше, ніж приниження

Психологиня наголошує на ще одній важливій деталі: таких хлопців часто не вчать захищати себе.

«Коли вони зляться, їм кажутю: "Не грубіянь", "Не смій так говорити", "Будь вихованим". Їх вчать бути спокійними, терплячими, стриманими», – розповідає фахівчиня.

Але цих хлопчиків не вчать говорити:

• мені боляче
• зі мною так не можна
• я цього не хочу

З часом це стає звичкою. Людина перестає відчувати право на власні межі. Вона починає терпіти навіть тоді, коли їй боляче або неприємно.

І коли вже дорослого чоловіка принижують – він не захищається. Він намагається стати ще кращим, щоб не втратити стосунки.

«Чоловікам не можна довіряти»

У багатьох таких історіях важливу роль відіграє і батько. За слова Світлани Чумакової, він міг бути емоційно відсутнім, слабким або приниженим у сім'ї. Іноді батько взагалі зникав з життя дитини або з'являвся дуже рідко.

Якщо при цьому мама критикувала чоловіків або знецінювала батька, у хлопчик міг формуватися складний внутрішній конфлікт. З одного боку, він – хлопчик. З іншого – чоловіків поруч постійно знецінюють.

Тоді дитина може несвідомо вирішити: щоб мене любили, я маю бути іншим. Спокійнішим. Зручнішим. Не таким, як ті погані чоловіки.

Психологиня каже, що ці слова від мами до дитини могли звучати так:

• Чоловікам не можна довіряти
• Всі вони однакові
• Твій батько мене зрадив
• На чоловіків розраховувати не можна

Іноді мама навіть починає емоційно опиратися на сина – ділитися переживаннями, скаржитися на життя, говорити: «Ти єдиний, хто мене розуміє». Для дитини це занадто важка роль.

Чому такі чоловіки обирають холодних жінок

Світлана Чумакова розповідає, що коли такий чоловік виростає і зустрічає жінку, яка поводиться холодно або домінуюче, його психіка реагує на знайомий сценарій.

Нерівність у спілкуванні може формувати емоційну дистанцію. Фото ілюстративне з відкритих джерел

Вона може бути різкою, іноді відстороненою. І замість того, щоб відчути дискомфорт і дистанціюватися, чоловік відчуває інше – знайому ситуацію ніби ця людина дуже важлива, ніби потрібно завоювати її увагу, заслужити її прихильність.

Кожне схвалення стає дуже важливим, тому людина поступово починає залежати від реакції партнера. І чим більше знецінення – тим сильніше бажання довести свою цінність.

Її навчили: слабкість – це небезпечно

Психологиня Світлана Чумакова пояснює, що у таких жінок часто є своя історія з дитинства, де батько міг бути холодним, відсутнім або надто вимогливим. Любов і увагу доводилося заслужити, поруч могла бути контролююча мама, яка критикує.

Тоді дівчинка вирішує: слабкість небезпечна. Якщо бути мʼякою – можуть образити. Якщо бути відкритою – можуть знецінити.

Зʼявляється так звана емоційна броня – сарказм, дистанція, контроль. І коли поруч з'являється дуже поступливий чоловік, це не викликає поваги. Навпаки – такий чоловік може здаватися слабким.

Чому такі стосунки затягують як трясовиння

Фахівчиня розповідає, що так виникає пара, де один намагається заслужити любов, а інший – тримає дистанцію і контролює.

Він намагається бути кращим, а вона – не відкривається повністю. Він терпить, а вона знецінює та зневажає. І обом це здається знайомим, ніби саме так і повинно бути.

Але психологиня наголошує: це не любов, а повторення старого сценарію. Людина намагається отримати ту любов, якої їй не вистачило у дитинстві.

Коли один партнер контролює рішення, інший поступово втрачає ініціативу. Фото ілюстративне з відкритих джерел

Він закохується у власну травму

У таких стосунках часто виникає ілюзія: якщо я буду ще кращим, мене полюблять. Якщо більше старатися – все зміниться. Але без самоповаги і особистих меж повага не виникає.

Світлана Чумакова наголошує, що люди рідко поважають тих, хто принижується. І тоді чоловік роками намагається заслужити любов, яка так і не приходить.

«Ми часто обираємо партнерів не випадково. Ми тягнемося до знайомих емоцій – навіть якщо вони болючі», – каже фахівчиня.

І поки людина не усвідомлює цей сценарій, вона може знову і знову закохуватися не в людину – а у власну травму.