Випийте кави і сходіть на манікюр, або Про економіку війни

Війна це дорого. Дуже і дуже. Війна в Іраку 2003-го року обійшлася американцям в 1,1 трлн доларів. Один день війни, за різними оцінками, обходиться росії приблизно в 20 млрд доларів. Я думаю, що не менш значуща цифра властива сьогодні й для України, і ми теж витрачаємо не менше 3-4 млрд в день.

Ми всі зловтішаємося, дивлячись, як російський рубль перетворюється в «двохсотого» у прямому значенні цього слова, разом із самою економікою РФ. Але будьте певні – те саме зараз відбувається з нашою... На сьогодні ми маємо:

• практично повністю зупинену міжнародну логістику: аеропорти закриті, порти закриті, кордони прикриті
• основні логістичні склади в нас знаходилися під Києвом – там зараз все заблоковано, а значить, майже вся внутрішня торгівля, особливо онлайн, теж зупинилася
• Україна експортувала метал і зерно через порти, а вони заблоковані
• посівна кампанія, як і сільське господарство, під тотальною загрозою: основною «житницею» для нас є Південь, де вирощують соняшник і пшеницю – основний наш експорт
• міжнародні компанії, які мають виробництво в Україні, скоріш за все, будуть змушені згортати виробництво через логістичні складнощі та високі ризики, а значить, десятки тисяч людей лишаються без роботи
• більше мільйона людей покинули свої домівки, і з ними робочі місця, а значить, вони випали з економіки і перестали в неї вкладатися.

Я можу продовжувати цей список ще довго і довго. Але для чого, здавалося б вам, я це пишу? Щоб сіяти паніку?! Ні! Я хочу, щоб ми тверезо оцінили, наскільки сьогодні цінними є кожна пара рук, які задіяні у БУДЬ-ЯКОМУ секторі економіки.

Тому прошу вас про наступне, хоч може на перший погляд це звучить незвично і навіть дико:

• ПЕРЕСТАНЬТЕ волонтерити, жертвуючи робочим часом: якщо у вас зараз є робоче місце, і там є робота – то це і є ваш основний рубіж оборони Батьківщини!
• Поважайте, ба навіть боготворіть, підприємців та бізнес, який пробує стабільно працювати в цих умовах: вони зараз хребет економіки!
• Подолайте у собі почуття провини вцілілого (це оте «чому я в теплі, якщо інші на передовій»): не можуть всі люди, особливо чоловіки, піти на фронт. Якщо так станеться, то вже за 48 годин армія почне здаватися ворогу через голод! Кожен має своє місце у цій війні і кожен має вести оборону на своєму рубежі!
• Продовжуйте обертати гроші: заплатіть рахунки, заплатіть податки, замовте випічку у вашої знайомої, як ви це робили до війни, зробіть манікюр, стрижку у барбершопі, купуйте продукти у тому ж магазинчику, як і раніше, заплатіть за квартиру, оплатіть заняття з терапевтом, з тренером йоги і так далі. Старайтеся тримати оборот коштів максимально можливим і це буде ваш вклад у боротьбу! І це нормально!
• Підприємці, за найменшої можливості тримайте бізнес відкритим! Особливо на заході України, де загрози війни мінімальні. Це дуже критично зараз.
• Тим, хто виїхав за кордон: шукайте роботу і негайно приступайте до неї. Ваші пожертви на армію і перекази в Україну, навіть мінімальні, будуть дуже цінними для нас!
• Окремо звертаюся до ІТ-шників: зараз ви чи не єдиний працюючий канал валюти в Україну. Та й вцілілий сектор економіки у цілому. Тому вже сам факт, що ви працюєте – це сильний вклад у перемогу! Маєте можливість евакуюватися за кордон – окей, зробіть це. Але не припиняйте роботу на наші українські компанії і не припиняйте сплачувати податки в Україні!
• Всіх, хто каже, що як то так можна працювати/торгувати/робити манікюр/ходити в спортзал/пекти торт/навчатися, коли в країні війна – посилайте услід за рускім карабльом.

Кожен раз, коли вам стане боляче і нахлине почуття провини «чому я не там», повторюйте: «Я працюю! Це моя боротьба! Це мій рубіж оборони моєї Батьківщини! Я не здам його і здамся сам(-а), бо моя Україна – понад усе!»

Всім нам перемоги! Віримо в ЗСУ! Слава Україні!

Оригінал