Вірус від Бога?

Ми, християни, віримо в живого Бога, який діє в житті кожного з нас, але також у житті народів і, звісно, цілого людства. Обітниця Христа «Жодна волосина не впаде з вашої голови» (Лк. 21, 18) змушує нас шукати сліди Божої дії в різних обставинах нашого життя, та особливо в подіях травматичних. А такі масштабні явища, як нинішня пандемія, й поготів вимагають богословського осмислення та тлумачення.

Від початку пандемії пропонувалося багато різних її тлумачень. Більшість із них зводиться до логіки «хвороба – це кара Божа за гріхи». Інше популярне тлумачення бачить у пандемії ознаку наближення кінця світу (Мт. 24, 7). Представлення ж пандемії в категоріях нового Вселенського потопу, фактично, поєднує обидва підходи, адже за потопом стоїть, з одного боку, кара Божа за гріхи, а з іншого боку потоп – це той же Апокаліпсис – вияв Божої справедливости та Божого суду в найрадикальнішому своєму прояві, адже передбачає фактично повне знищення людства, за винятком обраних праведників, та людської цивілізації у відомих досі формах.

Не заперечуючи цінности й раціонального зерна, які присутні в кожному з цих тлумачень, хотів би запропонувати інше, яке включає їх у себе та перевищує, оскільки бере до уваги той біль, яким супроводжується пандемія, а також ті горизонти й можливості, які вона відкриває. І я не бачу іншої можливости адекватно осягнути й осмислити їх, як лише через таїнство Хреста Христового.

«Земля крутиться, а хрест стоїть» – Stat crux dum volvitur orbis.

Цей латинський вислів можна вважати своєрідною відповіддю на Галилеєве «І все-таки, вона крутиться!» Але ця відповідь має на увазі не стільки астрономічну реальність обертання Землі навколо сонця чи навколо власної осі, скільки реальність духовну: Земля у значенні людства постійно крутиться навколо своїх буденних справ, своїх планів, навколо себе. Натомість реальність Хреста здіймається над цією метушнею як певна понадвимірна реальність, яка водночас присутня в нашому житті, яка вривається в наше життя, змінюючи його ритм, змушуючи нас пригальмувати чи навіть зупинитися, вириваючи нас із реальности обертання Землі та нашої заклопотаности і вводячи натомість у реальність Розп’ятого.

Це те, що відбулося й досі відбувається в пандемії коронавірусу, який раптово увірвався в нашу таку звичну та любу круговерть і на якусь мить зупинив її по всій Землі, змушуючи таким чином ціле людство наблизитися до реальности Хреста. Реальність Хреста увірвалася в життя мільйонів болісними втратами, які перервали звичний біг життя, наповнивши наші серця смутком Страсної П’ятниці.

Багато людей, у т.ч. наших близьких, досвідчили цю Страсну П’ятницю на власному тілі, уподібнившись у своїх стражданнях і смерті до страждаючого та померлого Христа. Інші пережили чи зараз переживають цю Страсну П’ятницю як Марія, яка бачила агонію свого сина на Хресті, та нічого не могла вдіяти, страждаючи від споглядання Його мук і від усвідомлення власного безсилля. Ще хтось переживав і переживає цю Страсну П’ятницю як апостол Іван, стоячи поряд із Розп’ятим і намагаючись хоч у такий спосіб підтримати Страждаючого та Вмираючого, а також Його Матір у важку годину. У Хресті виявляється також суд Божий, відкриваючи всім розкаяним співрозп’ятим вхід до раю. А ще є никодими, йосифи ариматейські та жінки-мироносиці, які беруть на себе турботу про останнє прощання та поховання.

Але найбільше зараз, напевно, як і в ту Страсну П’ятницю, тих, які не надто переймаються, для яких це просто ще один поворот Землі, для яких реальність Хреста не існує, вони її не добачають, аж поки вона не наздожене їх у той чи інший спосіб і змусить пригальмувати, змінити свій біг. Ось що для мене теперішня пандемія коронавірусу: велика Страсна П’ятниця цілого людства, зустріч людства в дуже драстичний спосіб із цим таїнством.

Тому намагання інтрепретувати цю пандемію в категоріях «кара Божа», «випробовування» чи «Апокаліпсис» для мене недостатні, бо не дозволяють осягнути цей безмір страждань, ані поглянути з милосердям і співчуттям на страждаючих, ані, що головне, не дозволяють побачити надії, яка здіймається над усіма нами в Хресті – надії на воскресіння та життя вічне, себто на зустріч у новій реальності, вхід у яку відкривається саме через Хрест Христовий. Хрест Христовий – ось Божа відповідь на гріх, відповідь, у якій Бог простягає до нас, грішників, Свою руку, а гріх віднаходить свою спокуту та прощення. Хрест Христовий – це Божа відповідь на страждання, в якій Бог солідарний зі страждаючими та вмираючими, але також дає надію на вихід у світло Боже через воскресіння.

Земля крутиться, а Хрест стоїть. І локдаун, і ціла ця пандемія дають нам нагоду наблизитися до реальности Хреста, увійти в неї, увійти у Страсну П’ятницю в очікуванні Пасхи – виходу в нову, Божу реальність. У нашому випадку – реальність очищену та просвітлену Христом, якщо, попри всю темряву моменту, зможемо тут і тепер відкрити Його присутність, зможемо опертися на основі Його Хреста, якщо зможемо завдяки присутності Хреста в нашому житті піднятися понад нашу земну круговерть.