Війна пам’ятників

Між Росією і Польщею назріває пам’ятниковий скандал. Російська сторона попросила дозволу на встановлення на польській території постаменту загиблим у 1919-1921 рр. поблизу Кракова червоноармійцям. Польська сторона відмовляє Росії, оскільки вважає неприйнятним запропонований проект меморіалу.

Справа почалася з ініціативи Російського військово-історичного товариства, котре розпочало збір коштів на «пам'ятник військовополоненим червоноармійцям, похованим на Раковицькому кладовищі в місті Краків (Республіка Польща)».

«Тут, на ділянці військових поховань меморіального міського кладовища поховано понад 1200 військовополонених червоноармійців, загиблих в концентраційних таборах періоду радянсько-польської війни 1919-1921 років в околицях Кракова. Імена більшості з них невідомі. Повернути пам'ять про них – наш борг нащадків.

У цьому зв'язку Російське військово-історичне товариство оголошує народний збір коштів на спорудження пам'ятника», – говориться в петиції Товариства.

Тут варто пояснити, що Російське військово-історичне товариство – це не якийсь собі гурток пенсіонерів. Свого часу його заснував не хто інший, як Володимир Путін. А нині його очолює міністр культури РФ Володимир Мединський. Тому й не дивно, що петиція оперативно з’явилася на сайті російського Мінкульту, а ініціатива стрімко набрала обертів. Російські ЗМІ навіть встигли подати встановлення пам’ятника, як справу фактично вирішену.

А 18 вересня цього року посольство Росії в Польщі звернулося до Ради з охорони пам'яті боротьби і мучеництва Республіки Польща з пропозицією почати перемовини про будівництво пам'ятника на честь вояків Червоної Армії, похованих на кладовищі Раковіце в Кракові.

Професор Анджей Кшиштоф Кунерт, котрий є головою Ради, виступив рішуче проти російського пам’ятника. На нараді з керівництвом Малопольського воєводства (столицею якого є Краків) він обґрунтував свою позицію. «Я вважаю неприйнятною ту абстракційну скульптурну композицію, що розташована по-сусідству з хрестом. Форма вшанування радянських воїнів повинна бути максимально стриманою, тобто без монументальних акцентів, не властивих для меморіалів загарбників», – пояснив професор Кунерт.

Він запропонував вшанувати пам'ять червоноармійців, котрі спочивають на краківському некрополі у формі православного хреста з інформаційною таблицею на польській і російській мовах. Кунерт також висловив обурення формулюванням у петиції Російського військово-історичного товариства про «польські концтабори», в яких нібито загинули полонені в Польщі більшовики. «Згідно з дослідженням польсько-російської комісії істориків, полонених червоноармійців у Польщі ніхто не вбивав, причиною смерті військовополонених часто була дизентерія», – зазначив він.

Не горить бажанням бачити у своєму місті російсько-радянські пам’ятні знаки й керівництво самого Кракова. Так мер міста Яцек Майхровський повідомив, що російська сторона поки що не надіслала мерії жодних звернень щодо спорудження пам’ятника червоноармійцям. Водночас він зазначив: «Раковіцький цвинтар не найкраще місце для вшанувань такого штибу».

Окрім того, Майхровський назвав перебільшенням названі росіянами цифри. Він пояснив, що на цьому кладовищі в братських могилах поховано понад 1300 осіб, серед котрих не лише росіяни, а й поляки та чехи. З них бійців Червоної Армії там поховано лише 174 й аж ніяк не 1200.

Мер Кракова погодився з тезою професора Кунерта, що пам'ять про загиблих росіян найкращим чином можна вшанувати встановленням православного хреста на їхній могилі. Він також наголосив на тому, що, зокрема, на могилах вояків Вермахту на польській землі ніхто не ставить пам’ятників – лише хрести.

Зрозуміло, що у поляків, окрім суто естетичних й історичних міркувань щодо червоноармійського пам’ятника, є ще й політичні. Їх, зокрема, сформулював колишній заступник статс-секретаря в Міністерстві закордонних справ Польщі Кшиштоф Щерській. «Спорудження цього пам'ятника – це спроба фальсифікувати історію і поставити Польщі в провину організацію концтаборів», – заявив він у коментарі для газети Polen Heute. Він упевнений, що все це служить одній меті – завдати шкоди репутації Польщі, і відволікти увагу світової громадськості від катинської трагедії 1940 року.

До речі самі росіяни, котрі домагаються встановлення пам’ятника, неофіційно називають свою ініціативу «анти-Катинь».

PS. У цьому контексті варто нагадати суперечки десятирічної давності між Україною й Польщею про спорудження на Личаківському цвинтарі у Львові меморіалу «Орлятам львівським», тобто польським ополченцям, котрі воювали проти галицьких українців. Тоді українська сторона теж довго й нудно намагалася пояснити полякам, що скульптурна композиція повинна бути «максимально стриманою, без монументальних акцентів».