«Війна – це трагедія для дітей»

Три роки повномасштабного вторгнення Росії в Україну, часті повітряні тривоги, обстріли, руйнування – все це неабияк травмувало психіку людей. Особливо вразливими є діти та підлітки, оскільки їхня психіка ще не сформувала захисні механізми. Якщо ситуація критична і батьки не можуть самостійно допомогти дитині подолати кризову ситуацію, потрібно звернутися до психологів чи психотерапевтів, які нададуть фахову допомогу.

У Львові сім'ям, які опинилися у кризових ситуаціях, допомагають фахівці КУ «Центр соціальної підтримки дітей та сімей “Рідні”» ЛМР. Там працює спеціальне відділення «Служба підтримки сім'ї».

«Дитина категорично відмовлялася від прийняття нової території»

По допомогу до фахівців Центру «Рідні» звернулися Ірина Мамцева та її донька Поліна. Вони вимушено переїхали із Дружківки на Донеччині. Свою домівку Ірина та Поліна покинули у березні 2022 року. Залишатися у місті далі було небезпечно. Чоловіку, який привіз сім'ю на Львівщину, довелося повернутися до рідного міста. Спершу мама з донькою жили в дитячому садочку у Червонограді.

«Спочатку ми всі думали, що "завтра" це все закінчиться і ми повернемося до звичайного життя. І дітям ми говорили, що треба ще трішки протриматися і все буде добре», – розповідає Ірина Мамцева.

Такий раптовий переїзд за понад тисячу кілометрів від рідного дому негативно вплинув на психіку доньки Ірини Мамцевої – Поліни. Дівчинка підліток. Зараз їй 16 років.

«У дитячому садочку, окрім нас, жило багато інших людей. У нас в групі було 9-12 людей, які то приїжджали, то від'їжджали. Всі вони – зі своїми проблемами, інтересами, соціальними статусами. У людей немає власного простору. В таких умовах психологічний стан не може бути стабільним. Коли ти мав будинок, власну садибу, власну кімнату, і раптом ти опиняєшся в таких умовах, то психологічно дуже важко», – розповідає Ірина.

Згодом жінка знайшла роботу у Львові, тож мама з донькою переїхали. Однак психологічні проблеми лише загострилися.

«Ми зіткнулися з проблемою, що дитина категорично відмовляється від прийняття нової території. Вона не змогла переключитися з того моменту, коли її забрали з власної кімнати, посадили в машину, і вона опинилася в зовсім іншому регіоні, далеко від рідного дому. Вона категорично відмовлялася спілкуватися, плакала без причини, були панічні атаки. Поліна йшла вулицею і якщо раптово починалася тривога, то вона плакала, у неї трусилися губи, вона не могла з цим нічого зробити», – говорить мама дівчинки.

Поліна не могла адаптуватися до нового середовища (фото ілюстративне фотобанку Freepik)

Ірина Мамцева бачила, що психологічний стан її доньки погіршується. Мама намагалася допомогти Поліні самотужки, пропонувала різні гуртки, табори. Згодом дівчинку почав турбувати частий головний біль і після обстеження в невропатолога сім'ї порекомендували звернутися до психолога. Ірина Мамцева пошуки фахівця розпочала в інтернеті і так натрапила на Центр «Рідні», де працюють потрібні їй спеціалісти. Жінка зателефонувала до установи і записалася на прийом.

«Там я познайомилася з психологинею Наталією. Спочатку вона працювала зі мною, я їй розказала про нашу ситуацію, про потреби, дитини, що до психолога нас скерував лікар», – каже мама дівчинки.

Роботу із Поліною розпочалася у жовтні 2024 року. Мама дівчинки Ірина Мамцева звернулася із запитом пропрацювати психологічний стан дитини, панічні атаки, тривожність, емоційні коливання. Також був запит на покращення соціально-комунікативних характеристик і роботу над самооцінкою. Спершу із підлітком відбулися діагностичні зустрічі.

«Наша первинна консультація була спрямована на те, щоб познайомитися, встановити контакт, сформувати довіру дівчинки до мене. Ми виконували вправу "Хто я", обговорювали, якими є наші сильні і слабкі сторони, вміння, якості, навички, хоббі, інтереси, плани на майбутнє, стосунки в сім'ї, з друзями, однокласниками, в релігійній спільноті. Далі я приступила до таких діагностичних зустрічей, де ми вивчали, що відбувається, які є потреби», – пояснює фахівчиня.

Опісля психологиня обговорила з мамою дівчинки результати діагностики та подальший план дій.

«Ірина дуже включена мама, вона зацікавлена щоби її дитина розвивалася, формувалася як психологічно здорова особистість. На батьківській зустрічі ми обговорили результати діагностики і виробили наш алгоритм співпраці, над чим ми будемо працювати. І лише після цього почався наш спільний шлях з Поліною», – зазначає Наталія Гожельник.

Зустрічі Поліни та психологині відбуваються один раз на два тижні. За час співпраці відбулося вже вісім індивідуальних занять.

«Під час зустрічей ми виконуємо такі техніки, як "Банка емоцій", працюємо з актуальним станом, шукаємо сильні сторони й ресурси, на які можна опиратися. Ми виконували техніку "Безпечне місце". Також ми створювали мапу мрій, формували цілі, бажання на новий рік. Виконували також техніку з елементами арттерапії "Подарунок мудреця"», – розповідає Наталія Гожельник.

Психологиня пропрацьовує психологічний стан дитини, панічні атаки, тривожність, емоційні коливання (фото ілюстративне фотобанку Freepik)

Варто зазначити, що практику «Безпечне місце» можуть використовувати вчителі, педагоги, вихователі і навіть батьки. Її можна виконувати з дітьми в будь-якому місці, до прикладу, в укритті. Насамперед потрібно зручно сісти.

«Очі можна не заплющувати – в час війни це за бажанням. Дитині потрібно зосередитися на своєму тілі і розслабити його, зробити кілька глибоких вдихів і видихів, надалі ж – дихати в звичайному для себе темпі. Далі – завдання уявити місце, де спокійно, безпечно, щасливо. Це місце може бути справжнім, зі спогадів, а може бути уявним. Потрібно максимально зосередитись на тому, що відбувається, що оточує в цьому безпечному місці, що поруч, які є предмети, яких вони кольорів, уявити, які вони на дотик. Далі треба намалювати або описати словами це безпечне місце і повертатися до цієї техніки кожного разу, коли з'являється відчуття напруги чи тривожності», – ділиться психологиня.

Результати роботи

Наталія Гожельник відзначає інтерес і бажання Поліни відвідувати заняття, психологиня каже – це вагомий показник.

«Це означає, що між нами є контакт і ми рухаємося в потрібному для дитини напрямку. На заняттях Поліна стала більш комунікабельною. Якщо на початку їй важко було описати свій емоційний стан, підібрати правильні слова, щоб розповісти, що з нею відбувається, то зараз Поліна це робить, як вона сама каже, на "еasy", тобто набагато легше. Я також даю Поліні домашні завдання і вона їх виковує», – зазначає психологиня.

Ірина Мамцева теж відзначає позитивну динаміку. Жінка задоволена результатами співпраці з фахівцями Центру «Рідні». В доньки зник головний біль.

«Також її емоційний стан став стабільніший. Нещодавно був випадок, коли вона в громадському транспорті змогла надавати допомогу іншій дівчинці, у якої стався панічний приступ», – розповідає Ірина Мамцева.

Жінка зазначає, що у них з донькою гарні та теплі стосунки, попри те, що Поліна підліток. Мама й донька намагаються проводити час разом, але його не так багато, оскільки Ірина Мамцева багато працює, щоб забезпечити себе й доньку.

У Ірини гарні стосунки з донькою (фото ілюстративне фотобанку Freepik)

Заняття з психологинею подобаються і Поліні.

«Ми дуже багато спілкуємося. Кожного заняття проходимо кілька тестів. У нас відбувається арттерапія, тоді потрібно щось малювати або клеїти. Найбільше мені подобаються заняття, де треба проявляти фантазію», – розповідає Поліна.

Дівчинка каже, що після занять відчуває полегшення.

«Я виговорююся під час заняття. Опісля маю багато тем для роздумів, а також відчуваю легкість», – зазначає дівчинка.

Ірина Мамцева каже, що здебільшого люди не усвідомлюють, що вони потребують допомоги саме психологів. Адже ми не звикли дбати про своє психічне здоров'я.

«Як на мене, чим раніше людина звернеться по допомогу до психолога, тим швидше і безболісніше вона вийде з депресивного стану або ж уникне його взагалі. Адже в наших реаліях навіть адаптуватися на новій території є важко, інтегруватися в суспільство іншого регіону – важко», – підсумувала Ірина.

Специфіка роботи з підлітками

Робота з підлітками має особливу специфіку, адже підлітковий вік – це вік суперечностей. З одного боку підлітки відчувають себе дорослими, самостійними і намагаються це демонструвати, а з іншого – вони дуже вразливі, їм потрібна підтримка, розуміння, розмови та відчуття, що їх люблять і приймають такими, якими вони є, насамперед батьки.

«Також особливість цього періоду в тому, що відбувається стрімкий фізичний розвиток, в організмі підлітка відбуваються бурхливі фізіологічні зміни, гормональні зміни. І все це призводить до того, що підліток стає схильними до імпульсивних вчинків. Крім того, це період, коли підліток стикається з пошуком відповідей на запитання: хто ж я, яка/який я, якою/яким я хочу бути. Відбувається встановлення особистості і професійне самовизначення, авторитети змінюються. Підлітки сфокусовані на спілкуванні з однолітками, і воно є надзвичайно важливе для них. А от авторитет дорослих відходить на другий план, і це призводить до конфліктів між батьками та дітьми», – пояснює психологиня.

Важливо розуміти, що нелегко завоювати авторитет підлітка. Фахівець має докласти максимум зусиль, щоб підліток в кабінеті психолога відчував, що його приймають, розуміють. Підліток хоче не наставника і вчителя, він хоче товариша.

Варто зазначити, що на психологічний стан підлітків впливає і війна.

«Війна – це однозначно трагедія для дітей. Особливо для підліткового віку вона має, мабуть, найбільш руйнівний вплив, адже їхній світ, світогляд формується саме зараз, емоції загострюються, психіка стає більш вразлива. Тому в підлітків в період війни спостерігаються гості емоційні реакції на те, що відбувається, емоційні перепади або гойдалки, істерики», – каже Наталія Гожельник.

Психологиня розповідає, що з початком повномасштабного вторгнення в Україні проводили різні дослідження щодо впливу війни на дітей. І їхні результати не втішні.

«Ми зустрічаємося з замкнутістю, з небажанням щось робити, спілкуватися. Також є проблеми зі сном, бувають кошмарні сновидіння. З'являється агресія або тривога і неможливо зрозуміти, що саме стало детермінантою цього стану. Ну і звичайно, що це демотивація до навчання та зниження загальних показників шкільної успішності», – зазначає Наталія Гожельник.

На психологічний стан підлітків знано впливає і війна (фото ілюстративне фотобанку Freepik)

Психологиня радить батькам проводити більше часу з дітьми, цікавитися їхнім життям.

«Соціологи дослідили, що більшість дорослих в середньому присвячують дітям не більше, ніж півтори години на тиждень. Таких випадків багато, оскільки батьки змушені проводити на роботі весь день, щоб заробити на сім'ю. Добре, якщо є дідусі або бабусі, які можуть частково взяти на себе виховання. Все ж спілкування між батьками і дітьми має бути, нехай це 10-15 хвилин вдень, але важливо дізнатися як дитина почувається, що відбувається у її житті, про що вона хоче поговорити, як батьки можуть бути корисними для неї», – каже Наталія Гожельник.

Психологиня рекомендує батькам подумати, чим займатиметься підліток в вільний від навчання час. Це можуть бути додаткові секції, гуртки, які дозволять не лише зміцнити здоров'я, а й допоможуть опанувати нові навички, вміння.

Все ж без конфліктів з підлітком обійтись неможливо, але вирішувати їх краще конструктивно, обговорювати, разом шукати шляхи виходу, інколи йти на поступки, слухати думку підлітка. Чим більше батьки тиснутимуть або намагатимуться поставити підлітка на місце, тим сильнішими будуть протести і спроби довести свою значущість. При цьому, пускати ситуацію на самоплив теж не можна.

«Важливо підтримувати здорове спілкування – без докорів, принижень, в доброзичливій обстановці. Потрібно залишатися в контакті, незалежно від поведінки дитини, не ускладнювати ситуацію моралями чи приниженнями. Не треба намагатися повернути поведінку дитини до тієї, якою вона була в початковій школі, бо це вже не реально», – підсумувала Наталія Гожельник.

Коли ж батьки розуміють, що не можуть вже впоратися із поведінкою підлітка самостійно, то потрібно вчасно звертатися по допомогу до психологів, психотерапевтів.

Зазначимо, що робота із сім'ями у критичних ситуаціях ведеться постійно, адже є одним з ключових напрямків діяльності Центру. Додатковим ресурсом для підтримки сімей став проєкт «Посилення потенціалу відділення “Служба підтримки сім'ї” Центру “Рідні”», який реалізовує благодійний фонд «Рідні» у співпраці з управлінням «Служба у справах дітей» та Центром соціальної підтримки дітей та сімей «Рідні» ЛМР за підтримки Уряду Великої Британії. Метою проєкту є збереження та підвищення потенціалу сімей, що потребують додаткової підтримки задля благополуччя дітей, а також поширення кращих практик та досвіду на національному рівні. Проект триває до 31 березня 2025 року.

*Ця публікація профінансована Урядом Великої Британії як частина проєкту «Посилення потенціалу відділення «Служба підтримки сімʼї» Центру соціальної підтримки «Рідні», що впроваджується у співпраці з управлінням «Служба у справах дітей» ДГП ЛМР та КУ «Центр соціальної підтримки дітей та сімей «Рідні». Погляди, висловлені в цій публікації, належать автору(ам) і можуть не збігатися з офіційною позицією Уряду Великої Британії.