Жахлива загибель 47-річної черниці, яку в центрі Львова збив водій маршрутки і протягнув її тіло ще кілька кілометрів, аж до кінцевої зупинки, просто змушує звернути увагу на загальний стан нашого громадського транспорту. Сьогодні у нашій студії Орест Олеськів і Степан Рудницький, які відповідають за громадський транспорт у Львові й області відповідно.
Як це взагалі могло статися? На вашу думку, це така прикра випадковість чи це симптом?
Степан Рудницький: В першу чергу, це жахлива трагедія. Співчуття рідним і близьким даної особи.
Я спілкувався з керівником підприємства. Якихось системних натяків, що водій не виспався чи щось таке – такого немає, він був після вихідних. Тому все-таки це жахлива трагедія. Дорога є дорога – і, мабуть, не варто на цьому випадку спекулювати і прив’язувати до якихось глобальних координат, глобальних якихось причин.
Але це ж не перший такий випадок. Просто це справді такий кричущий: не помітити людину в центрі міста, низька швидкість…
Степан Рудницький: Знову ж таки, йде кримінальне провадження, слідство встановить, що було цим тригером, чому була саме така поведінка водія. Але названі вами ДТП трапляються з будь-якими видами транспорту регулярно – чи міського, чи обласного, чи просто приватного. Тобто я не вбачаю якогось чіткого зв’язку між тим, що якісь системні були кроки неправильні чи недопрацювання, які призвели, що власне цей водій о 6 ранку повів себе саме так не по-людськи.
Зрозуміло. Пане Оресте, ви відреагували на цю всю ситуацію дописом у фейсбуці, де, судячи зі всього, ви теж висловили співчуття. Але ви, так розумію, бачите в цьому симптом – симптом того, що приміські маршрутки їздять через Львів, і в цьому причина ДТП.
Орест Олеськів: Тут не зовсім так. Я не висловлюю думку, що це є причиною ДТП – те, що вони їздять через місто. Все-таки причину ДТП має встановити поліція, які були обставини взагалі тої всьої ситуації – бо справді вона не вкладається в голові, як це могло статися.
Але справді вкотре я робив акцент на те, що ми маємо ситуацію, коли приміські маршрути не є погоджені в місті. Загалом є декілька маршрутів, зокрема це є 138 маршрут, який, по суті, їздить як міський маршрут: він буквально заїжджає в один населений пункт, який прилягає до території міста (це Лапаївка), але 90% свого маршруту він проїжджає повністю через місто і має свою реальну кінцеву поза межами автостанції.
У будь-якому випадку, приміські маршрути погоджує ЛОДА, правильно я розумію? Чи формує їх, малює на карті.
Степан Рудницький: Дивіться, в меседжі, який озвучував колега і пан Забарило (це новий керівник, який без конкурсу чи як призначений, недавно працює, я так розумію), було озвучено два меседжі: перший – що приміські маршрутки незаконно курсують, і другий – що обласна адміністрація не йде на комунікацію. Я хочу заперечити і перше, і друге.
Тому що, я думаю, пан Орест розуміє, що всі приміські маршрутки – як-от Лапаївка, 138 маршрут, він функціонує з 2002 року. Є паспорт маршруту, який погоджений поліцією згідно з чинним законодавством. Зрозуміло, що це приміський маршрут, і він курсує до однієї з автостанцій міста Львова – в даному випадку до АС5, і в паспорті маршруту зупинок немає. Грубо кажучи, якщо немає зупинок – немає потреби погодження.
Тобто це маршрут через усе місто (90%) проходить, а зупинок немає?
Степан Рудницький: На жаль, такий закон. Тобто якщо приміського маршруту кінцевою зупинкою вибирається одну з автостанцій будь-якого міста (чи то Львова, чи то Червонограда) – тоді немає потреби погодження схеми його проходження з відповідним органом місцевого самоврядування.
Але ми всі розуміємо, що для перевізника це безглуздо. В нього сенс в тому, щоби він зупинявся.
Степан Рудницький: Власне, я ще не завершив. Є момент, що є паспорт маршруту, який є чинний – неправильно казати, що він незаконний. І друге – є укладений договір, який має термін дії 2 лютого 2022 року. Тобто самочинно якось розірвати його в односторонньому порядку навіть на прохання Львівської міської ради ми як обласна адміністрація не можемо – це перше.
А друге – були закиди, що ми не видаємо зворотної реакції. Це неправда, бо ми, я думаю, добре спрацювали в напрямку Стрийської – де ТРЦ King Cross Leopolis є за межами міста Львова, але ми спільно ряд маршрутів, який будемо вважати нашими, вони курсують в міській мережі… Так само ми вели перемовини по автостанціях, де є проблематика, яка має наслідки для мешканців і Львова, і тих, які приїжджають у Львів, – ми є в комунікації.
На жаль, по ситуації по приміських… Знову ж таки, після того, як Львівська міська рада подала в суд, на цей момент комунікація призупинилася, оскільки має кінцеве рішення сказати суд. Буде ухвала – якщо вона задовольнить позивача, значить ми тоді маємо якісь дії вчинити або вони.
Я розумію, але, пане Степане, ви сказали, що не можете розірвати договір навіть на прохання Львівської міської ради. Але ж ви розумієте, що перевізник порушує умови, на яких йому дали цей маршрут. Він має їздити без зупинок через усе місто – що є, очевидно, безглуздо, і він би не їздив так. Але раз він їздить – значить, він робить зупинки. У вас є якісь контролюючі органи?
Степан Рудницький: Дивіться, питання контролю покладається на Укртрансбезпеку, де ми як замовник перевезень по наших маршрутах звертаємося, якщо є скарги, проводимо спільні рейди.
Платите їм гроші за цей контроль?
Степан Рудницький: Ні-ні, вони теж є державною установою, це є територіальний орган виконавчої влади – тобто вони такі перевірки змушені здійснювати. По 138-му в нас не було зафіксованих фактів, на які мали би реагувати шляхом розривання угоди чи, скажімо, ставити під питання ліцензію даного перевізника.
Тобто я правильно розумію: в нас через все місто їде маршрутка, яка зупиняється, але не має на це права. І всі про це в курсі, але нічого зробити неможливо?
Орест Олеськів: Ну, якось так виходить.
Щодо попереднього питання, то справді ми комунікуємо по багатьох питаннях із обласною адміністрацією досить успішно. Але справді є деякі моменти, які ми не можемо вирішити. Зокрема є ряд цих маршрутів: наприклад, 138; є теж інші – 114, 131, 184. Таких є близько десяти маршрутів, які справді їздять. По паспортах у них все законно, але по факту ми маємо зовсім інший факт, тому що вони зупиняються по всіх маршрутах.
Чому місто це сигналізує, якусь таку проблему? Тому що все-таки місто має контролювати те, що відбувається в місті, в тому числі з перевезеннями. В даному випадку ми не маємо ніякого контролю ні щодо технічного стану, ні щодо санітарного стану цих транспортних засобів. Також щодо того, яка організація їхнього маршруту. Тому що в наших містах ми робимо зміну організації руху, відповідно можемо з одної вулиці на іншу перекинути маршрут.
Але як вирішують такі проблеми в світі? Очевидно, є місцеве самоврядування, є обласна влада. Якимись чином між містами це ж сполучається? Я минулого року зі здивуванням дізнався, що між Копенгагеном і шведським Мальме є всі прямі транспортні маршрути, які підпорядковуються Копенгагену. Тобто Швеція взагалі територіальним суверенітетом поступилася, а в нас не можуть область з містом домовитись?
Орест Олеськів: Я думаю, як це можна вирішити. Основне – це щоби не було в когось якогось бізнес-зацікавлення. От ми зараз із впровадженням електронного квитка хочемо у Львові цю ситуацію змінити, щоби місто мало повний контроль над організацією перевезень і було повним замовником транспортної роботи. Зараз, із впровадженням електронного квитка, ми не лише впроваджуємо саму електронну оплату, а власне переходимо на оплату кілометрової транспортної роботи. І це дозволить місту повністю замовляти, контролювати те, як їздять перевізники. Тобто ми будемо їм платити гроші за те, як вони їздять.
Я розумію – але будуть продовжувати їздити і приміські перевізники. Як ви їх будете контролювати? Як цей єдиний квиток у такому випадку буде діяти?
Орест Олеськів: Тут власне би хотіли, щоби ішла в синергії робота міста й області й насправді такий самий напрямок роботи відбувався і в області.
Я правильно розумію, що мерія хоче взагалі всі приміські маршрути забрати з міста? Чи отримати над ними контроль?
Орест Олеськів: Ні, власне тут питання правильної організації – щоби була правильна організація і стиковка приміських і міських маршрутів. Тому що забрати собі чи взагалі забирати – це не варіант. Тому що приміські перевезення є дуже важливі для міста.
Все-таки, що таке приміські перевезення? Це є люди, які живуть за містом здебільшого і приїжджають сюди або працювати, або вчитися, відпочивати. Тобто вони також, є не львів’яни, то дуже велика частина життя міста. І дуже є важливо, щоби ці люди могли безпечно і якісно добратися до міста.
І для міста теж дуже важливо, щоби більше цих людей їхало громадським транспортом. Тому що якщо громадське транспортне сполучення приміста з містом буде погане – відповідно, ми будемо мати більше автомобілів, більше заторів на в’їздах у місто.
Я розумію, але це ж не пояснює цього принципу. Ще раз кажу: ви хочете забрати всі приміські маршрути чи… ?
Орест Олеськів: Ні. В 2017 році місто прийняло ухвалу сесії про врегулювання приміських перевезень. Цією ухвалою було визначено сім автостанцій на в’їзді в місто, до яких мають доїжджати приміські маршрути, і вже з яких має відбуватися пересадка в подальшому на міські маршрути.
Але були протести – і зрештою воно так і не відбувається.
Орест Олеськів: У результаті – так, не відбувається. Але бачення міста є саме таким, щоби розвивати рух до автостанцій, а далі вже від автостанцій місто забезпечує довезення.
Тоді уточню. Наші колеги з Еспресо Захід стверджують, що ви особисто влітку цього року погоджували приміські маршрути, якісь інші.
Орест Олеськів: Власне погодження тільки – це теж функція міста. Є погодження – і нам дали певні маршрути, які відповідають власне цій ухвалі. Тому що до найближчої автостанції або до зупинки – одна з яких є, зокрема, вокзал залізничний і приміський вокзал.
Тобто це було попереднє погодження. Проте політично в результаті виявилося так, що це не варто погоджувати. І ми відкликали ці погодження.
Ви навіть отримали догану?
Орест Олеськів: Так. Не будемо зараз це все обговорювати. Хоча це все було зроблено згідно з ухвалою – це вже інша історія.
Ну, але в нас мер гнучкий політик.
Степан Рудницький: Вас покарали за виконання ухвали міської ради.
Орест Олеськів: Так виходить.
Степан Рудницький: Я хотів власне два аспекти. Бо дійсно ми з колегами співпрацюємо, але в нас деколи різне читання – отак, як ви кажете, на хлопський розум і по закону.
Ми, обласна адміністрація, можемо і чинимо виключно в рамках закону. Бо Орест, думаю, знає, що закон, який дозволяє їм бути організатором перевезень тепер вже по всій території територіальної громади, вступив в дію лишень з 2 жовтня. Хоча законопроект, на жаль, між першим і другим читанням тягнувся більше року – така десь є правда. І судовий позов, який був у лютому, де десь є претензії, що ми розірвали договори по 13 маршрутах, бо місто має там альтернативні… То, на жаль, Львівська міська рада не могла на той момент згідно зі законом бути організатором перевезень.
Ми враховуємо інтереси не тільки мешканців Львівської громади чи позицію Львівської міської ради. Так склалося, що обласна мережа складена як консолідований запит усіх громад, яких на даному етапі є 73 в області. Тому на момент подачі судового позову він взагалі був, як на мене, юридично нікчемний – просто так, як пропонувало місто, це не можна було регулювати. Зараз дійсно ми можемо сідати, якщо в сторону відставити десь цей судовий позов. З 13 маршрутів чотири є виключно міськими, де є 111-й, 70А, є ще з чотири маршрути, де те ж, що обласна адміністрація пропонувала – просто передати сторону договору (так звані тристоронні договори), щоб сторону договору придбала міська рада і далі з тими перевізниками працювала.
Інші з тієї ухвали дев’ять маршрутів – на жаль, тут у законний спосіб не вийде, якби ми розірвали договір. Та сама Лапаївка – це є 12 автобусів, воно зачіпає інтереси і цієї громади, вона є теж достатньо велика. Може, менша, ніж Львівська, але це є пасажири. Ми не можемо просто закрити цей маршрут і, як кажуть в народі, най ся діє Божа воля.
Друге питання. Якщо говорити про синхронізацію схем руху, то тут, думаю, Орест теж знає (ми проговорюємо якісь спільні кроки): на жаль, є проблема. Бо з восьми автостанцій, які були колись в місті Львові, добре, мабуть, функціонують три – це АС-1, АС-2 і АС-8.
В нас, скажімо, є велика проблема по АС-4 (це яворівський напрям), тобто після ремонту… Фактично, знову ж таки питання до міської ради, як проведений ремонт вулиці Шевченка. До того, принаймні були кишені, де розвертався яворівський транспорт. Зараз воно десь там іде в об’їзд, по Татарбунарській десь іде розворот транспорту. Що буде після завершення ремонту? Тобто як буде функціонувати там, де є погоджено з поліцією? Скажімо, Шевченка 105 – це кінцева зупинка всіх маршруток яворівського напрямку. Це питання, яке ми мусимо разом вирішити.
І друге те, що ви згадали по АС-3. В 2017–2018 роках обласна адміністрація проводила цю роботу і десь ішла назустріч, що дійсно максимально витісняти з центру приміські маршрути. І була проведена робота, що певні маршрути заїжджали до АС-3. Тут питання не до Ореста, але не знаю, хто до цього – все-таки вибірковим ставленням до певних перевізників дозволили заїжджати фактично вглиб міста і розворот до приміського вокзалу і далі.
Тому, знову ж таки, якби тут у нас була спільна позиція… Ми можемо по тій самій АС-3 відновити, бо площадка функціонально готова, приміщення після певних ремонтів теж можуть слугувати в якості автостанції.
Ну, спробуйте відновити.
Степан Рудницький: Я – за.
Водій, якого ми згадували на початку, їде – я розумію, шоста ранку – але не бачить… От хто перевіряє фари, загальний стан цього автобуса, огляд?
Степан Рудницький: Щоденну перевірку організовує керівник автотранспортного підприємства, і він має мати в штаті як мінімум двох фахівців: це медика, який фіксує стан здоров’я водія – тиск міряє чи якийсь там температурний скринінг в умовах карантинних обмежень, і драгером – чи він не перебуває під впливом наркотичних чи алкогольних…
Ну, це найважливіше, напевно.
Степан Рудницький: І є механік, який перевіряє стан транспортного засобу.
О шостій ранку чи перед шостою?
Степан Рудницький: Є так званий випуск – тобто де йде перший рейс.
У цій компанії, яка займалася цим оцим 138-м маршрутом?
Степан Рудницький: Це був перший рейс о 05:40. Зі слів (знову ж таки, я спілкувався з керівником) керівника, така перевірка була, водій був у доброму гуморі. Знову ж таки, на цьому маршруті є двозмінна робота – тобто водій мав працювати десь із 05:40 (в середньому) до 11:00. І, за словами керівника, він перед тим мав три вихідні. Тобто те, що десь у соцмережах писали, що вони там працюють по 18 годин і він був втомлений – в даному випадку це неправда.
Але часто я бачу (я живу в передмісті), коли водії маршруток, які теж живуть десь по селах, так і ночують там. І потім він зранку їде – я впевнений, що він не заїжджає на своє автопідприємство, а їде відразу на кінцеву зупинку і починає працювати. Його ніхто не перевіряє. Хто це контролює?
Степан Рудницький: Дивіться, перевірка на підприємстві – за керівником. Перевірка за роботою підприємства – це повноваження Укртрансбезпеки. Зокрема по цьому факту, звичайно, буде стандартна перевірка Укртрансбезпеки ліцензійних умов. І якщо дійсно будуть виявлені порушення, то в даного підприємства буде забрано ліцензію – і воно припинить роботу.
А як ви можете виявити порушення, якщо все ґрунтується на словах керівника, який, звичайно, скаже «так, все перевірили»?
Степан Рудницький: Кожного року… Може, місто собі може більше дозволити, бо локації в одному місці. Так, звісно, що в нас є 50 перевізників, ми не можемо їздити на випуски (чи ми, чи Укртрансбезпека – теж є певне кадрове обмеження) в місто Турку чи місто Броди. Хоча в Бродах, до речі, вже ліквідоване АТП – на жаль, є десь такі тенденції. Тобто це робиться нами кожного року на початку осінньо-зимового періоду – це стандартно є, що проводиться перевірка всіх підприємств. Зараз буде позапланово не тільки це підприємство, а більшість крупних підприємств буде перевірено на ранкових випусках, як це здійснюється цим підприємством.
В нас після кожного такого серйозного інциденту зразу говорять: «Всіх перевіримо, все зробимо». Але потім знову повторюється.
Степан Рудницький: Розумієте, по факту кажу: на цьому підприємстві є і механік, і медик. Знову ж таки, як у місті було, де маршрутка в’їхала в дерево. Можете сказати, чи перед цим перевіряли це підприємство? Думаю, так. Чи є там механік? Є. Медик є. Ну, але так сталося. Знову ж таки, з того, з чого ми починали – це дорога, тобто спрогнозувати якусь подію механізму, якісь поведінкові моменти особи наперед не можна такими перевірками.
Багато говорять, що є брак фахових водіїв. Чому і як це вирішити?
Орест Олеськів: Справді брак є. В дечому покращилася ситуація в період карантину, тому що частина водіїв не могла виїхати за кордон, частина вернулась з-за кордону. Була тимчасово стабілізована ситуація. Але власне коли карантин послабився, багато з цих водіїв почали вертатися назад на роботу за кордоном. Також ми маємо відтік кадрів, зокрема, і на приміські маршрути. Зараз у нас відчувається брак людей на перевезеннях.
Цей брак відчувається чому – низькі зарплати?
Орест Олеськів: Це, мабуть, більше значною конкуренцією і, можливо, браком бажання самих людей працювати на цій роботі.
Тобто люди їдуть на таку саму роботу, але в ту ж Польщу, відриваючись від сім’ї, орендуючи житло і так далі? Вони хочуть працювати.
Орест Олеськів: Основна мотивація – це є заробітна плата й умови роботи. Ми теж сподіваємося, що електронний квиток частково вирішить питання умов роботи. Тому що із впровадженням електронного квитка забереться якась така більш стресова частина роботи водіїв – це є якраз збір коштів і перевірка посвідчень пільгових пасажирів.
А платня їхня зросте?
Орест Олеськів: Ми передбачаємо зростання офіційної зарплати. Тобто вона закладається безпосередньо вже у фінансові моделі електронного квитка.
А яка зарплата в місті, в області, в середньому?
Степан Рудницький: Є різні водії. Мабуть, важко сказати. Я думаю, що вона коливається від 10 000 до 20 000 грн, це залежить від маршруту. Але справді, як сказав Орест, є економічна складова – тому що карантин суттєво знизив прибутки підприємств і прибутки кожного працівника. Бо зрозуміло, що поки в місті чи в області не буде електронного квитка, водій розподіляє готівку. Якщо її було багато, то скажу по-простому: вистачало всім – давайте казати правду.
Зараз часи стають важкими і для власників підприємств, бо вони мають сплатити податки і так далі, і для безпосереднього водія. Водночас з’являються альтернативні заробітки. Скажімо, зараз дуже багато логістичних компаній – якусь воду розвозити і так далі. Тобто можна бути тим самим водієм – і менша відповідальність, даруйте. Бо цей факт свідчить про високу відповідальність людського життя.
Ну зрозуміло, але ми зацікавлені всі в громадському транспорті. Львів – дуже багате місто. Львів може платити більше, в два рази більше водіям і мати фахових?
Степан Рудницький: Знову ж таки, я продовжую. Не знаю, чи місто з тим стикається – ми на обласних маршрутах стикнулися ще з таким, як нелегальні перевізники. Не знаю, чи воно є в місті – по області воно є дуже часто.
Орест Олеськів: Слава Богу, в нас немає.
Степан Рудницький: У час карантину, коли були зупинені регулярні перевезення, дуже багато напрямків навчилися виїжджати по BlaBlaCar, у Viber-групах чи просто певні бусики, 8–12 осіб, які можуть перевозити – сформована вже клієнтська база. У нас, скажімо, є нелегальний перевізник Львів–Дрогобич експрес-таксі 2020. Ми боремося, вони вже навчилися під всі наші вимоги свої контр…
Ми якраз знаємо цю ситуацію з Дрогобичем – вони борються і мають ліцензії на перевезення, вони перевозять.
Степан Рудницький: У них ліцензія таксі. Таксі – це є по виклику. А вони працюють по регулярному маршруту, де пасажир знає. Це є ознака регулярного перевезення – тут зупинка, ти приходиш, бачиш.
Тут ви зважаєте, ви знаєте, яка та ліцензія по виклику, по регулярному маршруту. А оцей 138-й по місту їздить – і ви не можете фіксувати, що він зупиняється, і розірвати договір.
Степан Рудницький: Ми можемо все. Єдине – людський фактор. Те, що я говорю: якщо в області є тисяча з чимось транспортних засобів, ми їх одномоментно не контролюємо. Ми як нелегалів фіксуємо (знову ж таки, це не так важко побороти, бо вони модифікуються як віруси), так само і по 138-му. Я ж кажу: до цього якихось таких скарг, на які мали реагувати, щоби там забрати ліцензію чи ще щось, такого не було.
А на дрогобицький маршрут є скарги з боку перевізника-конкурента?
Степан Рудницький: Є скарги інших перевізників регулярних – на жаль, так.
Дуже перепрошую, наш час вичерпався. Нагадаю нашим глядачам, що сьогодні у нашій студії були Орест Олеськів – начальник управління транспорту Львівської міськради, і Степан Рудницький – начальник управління транспорту та зв’язку Львівської обласної державної адміністрації. Мене звати Олег Онисько, дякую, що читаєте і дивитеся ZAXID.NET.