«Я не рок-зірка»

Неперевершена, легендарна, актриса незрівнянного таланту. Усе це можна сказати про Меріл Стріп і все воно буде правдою. Її кар’єра не припинялась ніколи, починаючи від драми, як «Вибір Софі», до дивних ролей, як Флоренс Фостер Дженкінс, або навіть Маргарет Тетчер у «Залізній леді» чи Міранди Пристлі у «Диявол носить Prada».

74-річна Меріл Стріп вважається однією з найбільших зірок світового кіно, вона має 21 номінацію на «Оскар» та виграла три з них. У Каннах вона отримала «Золоту пальмову гілку» у 1989 році за найкращу жіночу роль у фільмі Фреда Шепісі «Злі ангели». Через 35 років вона повернулась, щоб отримати «Золоту пальмову гілку» за внесок у кіномистецтво. «Я дуже вдячна, що ви не втомилися від мене». Такими словами Меріл Стріп завершила свою промову під час отримання почесної «Золотої пальмової гілки». Але як може набриднути ця актриса з тисячею облич?

Після того відбулась півторагодинна розмова з акторкою. Почалась вона з питання «Як справи?». Актриса з трьома «Оскарами» відразу відповіла: «Дуже-дуже добре, навіть якщо прокинутися вранці було трохи важко!». Пропонуємо декілька уривків з неї.

Після «Золотої пальмової гілки»

У мене була хвиля емоцій. Усі ті сльози в залі, це було неповторно. Я була приголомшена усією цією любов’ю тут, у Каннах, тому що вдома мене ніхто не поважає!

Про зв'язок із французьким кіно

Мені трохи соромно сказати, що я дивлюся мало фільмів. У дні надто мало годин, і більшу частину часу я зайнята своїм сімейним життям. Подумайте самі, у мене четверо дітей і купа онуків. До того ж я така стара, що працювала з усіма. І якщо я не дивлюся їхні фільми, це справді робить мене дурнішою! Але вчора я лягла спати дуже пізно через фільм Дюп’є, який мені сподобався (йдеться про фільм «Другий акт», який відкривав фестиваль, - ред.) Але зазвичай у мене дуже нудне життя. Я не рок-зірка.

Про «Вибір Софії»

Легенда говорить, що ми знімали вирішальну сцену лише один раз. Фактично, ми знімали її двічі, тому що маленька дівчинка не знала, що станеться під час першого дублю. Другий раз вона знала, що чоловіки її заберуть. Реакція цієї дитини була зворушлива. Я лише один раз прочитала сцену, більше просто не змогла. Це мене надто травмувало. Ніщо не підготує вас до знімання у таких сцен (за сюжетом, під час війни Софія опинилася в концтаборі, де офіцер запропонував жінці вибрати, кого з двох її дітей вбити, щоб інша дитина залишилася жити, – ред.). Ви як у відкритому морі. Вам нічого не залишається, як кинутися в порожнечу, тому що технології вам не допоможуть.

Про жіночі ролі сьогодні

Сьогодні найбільші зірки світу – жінки, за винятком хіба Тома Круза. Це дуже відрізняється від того, коли я починала. Тоді різниця у зарплатні була більшою, а жіночі ролі менш різноманітними.

У той час все завжди було зосереджено навколо великої зірки-чоловіка. Фільми – це проекції мрій тих, хто їх знімає. Навіть великі режисери мають мрії! Жінкам не було дуже важко уявити себе в образі головного героя-чоловіка. Я могла побачити себе у героях Роберта Де Ніро та Крістофера Вокена у «Мисливци на оленів», де теж знялася.

З іншого боку, чоловікам було дуже важко мріяти через жіночий образ. Перший раз, коли чоловік сказав мені про фільм: «Я знаю, що ти відчуваєш», це було після «Диявол носить Prada»! Жіночі ролі зараз чудові. Сьогодні так багато жінок створюють власні фільми, я захоплююся ними.

Якості хорошого режисера

Це впевнений, пристрасний кінорежисер. Але насамперед має бути довіра. Це найголовніше. Потрібно знати, що він або вона має на увазі. Режисер або режисерка мають викликати довіру в знімальної групи. Треба дуже хотіти щось донести, навіть у комедіях. Коли цього не відбувається, я йду додому готувати вечерю!

Про роботу у фільмі «Мости округу Медісон»

Клінт Іствуд зняв цей фільм за п'ять тижнів. Він рухався дуже швидко, вставав о 5 ранку, щоб після обіду бути на полі для гольфу. Те, що ми бачимо у фільмі, – це більш-менш репетиції. Він так працює. Його команда була абсолютно збентежена! Але він ніколи не підвищував голос. Було чудово працювати таким чином.

Про перший візит у Канни

Мені було страшно від емоцій та уваги, яку мені тоді приділяли. Мені потрібна була дюжина охоронців, а зазвичай у мене їх ніколи не було. Тоді не було стільки бар’єрів, а камери були просто перед обличчям.

Поради молодим акторам

Не здавайся, не здавайся, не здавайся!

Фото Катерини Сліпченко