Львівська мерія вирішила посипати доріжки у парках кавовою гущею – таким чином планують убезпечувати пішоходів від ожеледиці замість традиційного піску і солі. Ця новина викликала жваве обговорення не лише у Львові. Більше про це маємо нагоду сьогодні поговорити з керівницею управління екології Львівської міськради Олександрою Сладковою. Вітаю вас.
Доброго дня.
Отже, розкажіть, звідки взагалі взялася така ідея (вона достатньо дивна, на перший погляд) – посипати кавовою гущею слизькі доріжки?
Радниця міського голови з питань екології Ірина Оршак знайшла інформацію, що десь у скандинавських країнах були такі експерименти і що в кількох містах насправді посипають кавовою гущею доріжки в парках для того, щоби було не слизько. І вона вирішила: оскільки ми є такою кавовою столицею, то для нас ця ідея може бути доброю, бо насправді кавової гущі ми продукуємо дуже-дуже багато, п’ємо багато кави. Відповідно, ми вирішили спробувати. В крайньому разі, можемо відмовитися від цього експерименту, якщо він дасть якісь негативні наслідки. Але наразі, порівняно з сіллю і піском, є лише переваги.
Наприклад, які переваги?
По-перше, кавова гуща не те що не шкодить ґрунту, рослинам, тваринам, які перебувають у парку, а ще й є джерелом додаткових поживних речовин, вона удобрює рослини. Кажуть, що чи не буде вона закислювати [грунт]? Річ у тім, що для того, аби закислювати, її треба просто тоннами на квадратний метр засипати – тоді, може, буде якась подібна шкода.
Але з роками це так і буде, там достатньо багато кави. Пісок – це ґрунт…
У будь-якому разі лабораторія адмінтехнічного управління оснащена якраз минулого року спеціальним пристроєм, який визначає pН-баланс для ґрунтів. Відповідно, ми просто замірюємо до використання, замірюємо у процесі використання – за цим можна слідкувати. Якщо раптом з балансом щось буде відбуватись, це означає…
Тобто ви маєте можливість вимірювати якість ґрунту в парках?
Так. Якраз кислотно-лужний баланс ми можемо вимірювати. Відповідно, там, де посипали, ми просто замірюємо, чи не виходимо з норми. Тому що, наприклад, сіль навпаки залужнювала. Тож для того, щоби збалансувати сіль, нам можна її трошки закислювати зараз.
Наскільки я зрозумів, це наразі є такий експеримент і це лише в одному парку одну доріжку – така піар-акція, всі це показали. Це планується розширювати на всі парки? І головне: де ви каву будете брати, цю гущу використану?
Наразі йдеться лише про частину парку 700-річчя Львова – це сквер Йосафата, він стоїть окремо. Цього року зробили реконструкцію цього скверу, облаштували доріжки, дитячий майданчик – відповідно, там якраз місце, де ми можемо проводити експерименти, вже розуміючи, що і як буде. Його територія обмежена – подивимося, як буде.
А стосовно кави, то вона дістається місту абсолютно безкоштовно. Тому що, як я казала, її або як органіку будуть вивозити, утилізувати, або просто віддавати. Відповідно, є мережі кав’ярень, які просто об’їжджає «Зелений Львів» у певний час і набирає цю гущу. В принципі, місто продукує одну-дві тонни кавової гущі на день абсолютно спокійно.
Крім того, якщо на парки взимку треба більший об’єм, то не проблема його збирати весь рік, підсушувати і мати дуже великі запаси на осінь, на зиму. Ну, і сніг як такий і ожеледь у нас зараз трапляється два-три рази на рік, максимум п’ять. Тому це не є якийсь фактор, який постійно діє. Це просто про те, що коли є ожеледь, то ми можемо так використовувати.
Зрозуміло. Розкажіть ще про одну ідею вашого управління, яку ви озвучували, – це запровадження посади садівників у кожному районі Львова. Ви оголошували про це, там мали зголошуватися претенденти. Вже є, вже якось їх відібрали?
Так, наразі ми маємо 62 зголошення.
На шість вакансій?
Так, на шість вакансій. Але далі ми проводимо конкурс, в якому 50% складу журі буде з-поза Львова, щоби мати більш об’єктивну картину. Це будуть і ландшафтні архітектори, і кадровики, і дендрологи, садівники професійні, які займаються приватними садами, – щоби зрозуміти, хто має необхідну базу для того, щоби планувати роботу з озеленення.
А це справді садівники мають бути?
Це мають бути, грубо кажучи, старші садівники. Наприклад, як Арнольд Рьорінг – інспектор плантацій львівських, той, хто інспектує стан озеленення або садівничий міста Львова. Садівничий – це як будівничий, не будівельник.
Архітектор, скажімо.
Так, тобто це той, хто планує роботи. І нам важливо насправді вивести планування робіт на добрий рівень. До прикладу, ми зрізаємо якесь аварійне дерево – це одна частина робіт; потім треба посадити – це інша частина робіт. Вони часто не пов’язані, бо цим займаються ріні люди. І ми дуже багато втрачаємо тих можливостей, коли це має бути ланцюгом.
Це людина, яка робить такі планування робіт, щоби озеленення району було в максимально доброму стані. Тому що люди старіють, дерева старіють – своєчасно треба замінювати, слідкувати.
Я розумію. В принципі, тим же займається ваше управління, просто в межах всього міста. А ви хочете поділити на певні сектори?
В принципі, так. Наше управління займається обстеженням дерев – є комісія, яка складається ще з екологічної інспекції, з балансоутримувача і з нашого управління. І ми обстежуємо, чи це дерево є небезпечне для міста, чи ми можемо ще його потримати деякий час. Крім того, приходять гроші, які ми маємо розподілити на посадки, але для цього потрібно розуміти, куди садити, – і, звісно, на малих об’ємах ми це можемо робити. Або мешканці звертаються: «Ми хочемо посадити дерево біля дому, ми хочемо зробити це якісно, класно – поможіть».
Просто коли було кілька звернень на рік, я з радістю це робила. І навіть зараз, коли це кілька десятків звернень на рік, я це роблю. Але бачу, що насправді потреба є в сотнях. До кожного мешканця треба виїхати, подивитися, з ним підібрати, що треба. І то мають робити професіонали, які в принципі займаються, напевно, тільки цим. Не начальник управління має особисто їздити. Тому що я цю роботу добре знаю, я бачу в ній великий потенціал – але думаю, що начальник управління має займатися більш координаційною роботою.
Я розумію, але якщо тільки дивитися за станом дерев – чому цим не можуть займатися ЖЕКи, ОСББ? У всіх же є оця прибудинкова територія. А парки – це окремі адміністративні одиниці, там є свої садівники чи адміністратори.
У нас в парках насправді немає переважно. У Парку культури, наприклад, взяли садівника, яка працювала раніше в ботанічному саду на вул. Черемшини, але фактично це винятки.
Райони і парки займаються прибиранням і утриманням території. Догляд за озелененням – це професійна робота, тому що це і оцінка ризиків, це і специфічні знання щодо того, як функціонують дерева, кущі і так далі. Це просто постійний догляд, який іде далі набагато, ніж просто прибирання. І для цього потрібні люди, які будуть планувати такі роботи, зводити різні служби. До прикладу, десь треба, щоби перестали піском посипати і сіллю якесь дерево, тому що воно занепадає через те, що там порушений баланс, воно залужене.
Тобто саме це дерево виділити, щоб не посипати? Чи в принципі?
В принципі, це просто йдеться, що озеленення району стикається з різними викликами. Десь є старовікове древо, до якого треба привернути більше уваги, десь є вулиця, на якій треба давно замінити дерева – садівники мають виявляти це. І, в принципі, щоб ви розуміли: кого більше у Львові – дерев чи людей? Насправді дерев у десятки разів більше.
У десятки разів?
Так.
Це якщо враховувати Винниківський ліс?
Ні-ні, без лісництв – це є вулиці плюс парки. І звісно, те, що в глибині парку, нас не хвилює – там природа живе собі сама. Але більшість цих дерев знаходиться на вулицях, де вони контактують із людьми. І тут для того, щоби уникнути випадків, коли дерева падають на якесь майно (на машини і так далі), але водночас щоби мати дерева на вулиці, ми їх повинні утримувати в максимально доброму стані.
А для того, щоби утримувати в максимально доброму стані – це означає, що треба вести постійний моніторинг. І протягом п’яти років кожен садівник має обстежити повністю свій район, всі вулиці району і дерева вздовж доріжок у парках. Вони будуть на порталі нашому інспекторів, де є дерева – зараз там є до 5000 дерев, а насправді це будуть сотні тисяч дерев.
Шестеро людей зможуть це зробити?
Це буде їхня щоденна робота фактично. Ми не хочемо замовляти окремо обстеження, тому що ті обстеження потім ні до чого не призводять.
Як часто потрібно обстежувати дерево, щоби розуміти, що воно не впаде?
Звичайне дерево – раз на п’ять років. Але якщо це старовікове дерево, то бажано раз на рік просто подивитися, яка там іде динаміка – може, там десь треба підживку, а може з якоюсь гілкою попрощатися чи підпорку поставити.
Фактично ми напрацьовуємо те, що, з одного боку, в Україні не зустрічається. А з іншого боку, я була у краківських колег, в яких є якраз такий відділ садівників – там шість людей у Кракові. Я дивилася, що вони працюють з порталом, працюють з обстеженням. І вони досягли великих результатів за чотири роки свого існування тільки – стали якісні посадки, якісний догляд, скоротилися випадки, коли щось на щось падає.
Тобто все-таки цього виключити неможливо? Однаково будуть падати?
Це ризик, який ми маємо прийняти – зрозуміти, якою мірою. В принципі, ми можемо повністю виключити ризик падіння дерев тим, що в нас дерев просто не буде в місті. Але ми ж такого не можемо прийняти? В той самий час не можемо прийняти, що ми дерева лишаємо абсолютно на свій розсуд, на розсуд природи, що ми абсолютно нічного з ними не робимо – і коли падають, тоді й падають. Це два екстремуми.
Якраз днями стало відомо, що один львівський стоматолог більше 100 тис. грн в мерії відсудив, бо дерево впало на його машину. Якщо це неможливо контролювати, то чому мерія програє суди? А якщо програє справедливо, то, може, щось робити треба? І хто за це має платити?
Мої німецькі колеги казали про те, що якщо дерево шкодить якомусь майну, то мерія зобов’язана виплатити за цю шкоду. Єдине, що суд визначає розмір цієї шкоди – і це нормально, щоби через суд було, а не напряму. Бо напряму можна сказати: «Мені, будь ласочка, мільйон гривень на нову машину». Тому суд визначає, і це нормально. І вони кажуть, що це той ризик, який вони приймають.
Але в той самий час, коли, наприклад, 100 тисяч гривень… Це один і той самий бюджет міста, але ми його можемо виплачувати на машини, на які впало дерево, – або ми можемо 100 тисяч гривень витратити на те, щоби всю вулицю привести в порядок і бути переконаними, що на тій вулиці нічого не впаде протягом наступних двох-трьох років – і там будуть дерева в здоровому стані.
Відповідно, коли ми думаємо, що з цього вигідніше – то, звісно, вигідніший догляд. І тому це нормально, що мерія виплачує. Але такі випадки стаються абсолютно будь-де. У Німеччині вони теж бувають – єдине, що вони, напевно, стаються рідше, тому що є кращий догляд за деревами. І якраз комплексний догляд – а не просто обрізати всі гілки для того, щоб нічого не впало. Так, з дерева, в якого обрізали всі гілки, скоріше за все, нічого не впаде. Але толку від цього дерева теж немає абсолютно жодного. Тому що толк від дерева – це кількість листя, яке є на ньому. Якщо ми обрізали всі гілки, щоби того листя не було, і щоб його не прибирати, і щоби гілок не було – ну, то користь від дерева нульова.
Якщо про обрізку… Мені здається, роки два тому мер навіть публічно голосно заявляв, що він мораторій накладає на будь-яку обрізку дерев, тому що криво обрізають, тому що лишають самі стовпи. Зараз я, готуючись до цієї програми, читав, що одне ОСББ вже навіть оштрафували за те, що неправильно…
Не одне. Скажімо так: те, що завдяки такій позиції твердій вдалося припинити шкідництво – це дуже важливо. Тому що в нас тривалі роки вважалося нормальним відтяти дереву всі гілки для того, щоби нічого не падало.
Але це шкідництво робили працівники мерії.
Працівники мерії. І це практики, які є по всій Україні. Більше того, якщо ми подивимося на фотографії Парижа 1950-х, то побачимо точно так само підрізані дерева. Просто перехід від того, що дерево – це живий організм, який має бути здоровим – це є нове мислення.
У власному саду ніхто так не обрізає дерева, правда?
Напевно, що так. Просто виправдовувалися тим, що дерева старі, «ми не знаємо, яка гілка впаде» – тому найкраще зробити так, щоби точно ніяка не впала. Але толку від тих дерев немає.
Відповідно, завдяки такій позиції нам вдалося припинити оцю практику тотальної обрізки. І раз на півроку, мінімум перед кожним сезоном, я проводжу навчання, фотографую обрізки, які були зроблені у Львові. Даю роз’яснення і кажу, що в тому районі така-то обрізка на такій-то вулиці виконана добре – подивіться, як, а до тої у нас є зауваження. Але в цілому шкода для дерев значною мірою припинилася.
З іншого боку, до майстерності ще далеко, тому що санітарна обрізка – це дуже важка робота. Більше того, за кордоном це виключно сертифікована робота – ніхто не дає лікувати людину людині без освіти.
А ви наймаєте сторонніх підрядників чи далі це оці ШРП, комунальники?
Ні-ні, є тендери на закупівлю подібних послуг.
Тоді ви можете вимагати якість робіт.
Тендер – це завжди найдешевші. Але ми надаємо дуже важкі умови щодо того, хто може бути допущений і які роботи треба виконати. У нас є принципова позиція: неякісно зроблені роботи мають бути просто не оплачені як мінімум – і накладений штраф, якщо дереву завдана шкода.
Наприклад, з управлінням освіти… Було кілька дитячих садків, шкіл, які робили те саме, що вони робили роками і десятиліттями до того – обрізали дерева так, щоби кілька років листя не було на них. Ми цього року штрафували (були навіть такі, яких штрафували по кілька разів) і проводили навчання. Ми штрафуємо і проводимо навчання – і це дає свої плоди.
В цілому, коли зараз чую звук бензопили десь на вулиці, то мені не хочеться хапатися за голову і думати, як же ж це робити, – просто спокійно підходжу, дивлюся, яка бригада працює, як вона працює. І в цілому це спокійніше.
І в парку так само. Я бачу шкоду від того топінгу, обрізки тотальної дерева навіть у парку Франка – от він є на фотографії. Я бачу, як дерево погано почувається через п’ять-десять років після тієї тотальної обрізки, що ми його маємо забирати. Але в той самий час я бачу, що свіжої такої обрізки не проводиться.
Місто достатньо багато грошей витрачає – 60 млн грн на парки і водойми Львова цього року. Що за ці гроші будете робити?
Це тільки капітальні видатки. Тому що утримання парків – це ще 40 мільйонів.
100 мільйонів в рік ми витрачаємо на природу?
Так, і це прекрасно, що важливість її стає більш очевидною. В нас є вісім об’єктів у різних районах міста, які початі, там, де відбувається реконструкція. Відповідно, на всіх цих об’єктах триватиме реконструкція.
Це які об’єкти – озера чи парки?
Про парки йдеться. Наприклад, у парку на Виговського ми зможемо навіть закінчити роботи наступного року – ми так сподіваємося. І в більшості парків перейти уже за 50%, щоби фіналізувати потрохи ці роботи.
В той самий час ми бачимо дуже великий запит на «Горіховий гай», наприклад, – там є біля восьми проектів активних, які або фіналізуються, або громадський бюджет щойно виграли. Відповідно, там ми зшиваємо ті всі проекти для того, щоби в парку пасувало все одне до одного. З точки зору мешканців, це найактивніший парк – мені дуже цікаво і приємно з ним працювати.
Він такий розкиданий між багатьма районами.
Так, і мешканці дуже активні. Такі самі активні мешканці були минулими роками в парку 700-річчя. І ми бачимо, що парк 700-річчя з просто ділянки, яка була абсолютно вся в самосіві, де фактично нічого більше не було, там зайти було неможливо – то зараз це парк, який уже освітлений, там є яблуневий сад відновлений. Ми зараз будемо ставити лавки і робити дуже хороший дитячий майданчик, майданчик для вигулу собак.
Активна позиція мешканців дуже сприяє тому, що парки розвиваються. Дуже багато парків почалися з проектів громадського бюджету.
І ще один важливий момент – це парк «Погулянка», він є ботанічною пам’яткою. Він великий – 100 гектарів. Над таким складним об’єктом (плюс там ще є водойми, потічки, озера) ми ще не працювали. Але хочемо зробити хороший архітектурний конкурс на те, щоби дізнатися, як має цей парк у комплексі виглядати – і, відповідно, замовити дуже хороший його проект. А ще плюс площа перед Центром творчості. Тому що хочеться одне місце у Львові принаймні мати, де будуть усі оті шумні речі, як-от скейт-парки, щоб був, можливо, баскетбол вуличний і так далі. І то буде якраз те місце.
Ви плануєте площу перед цим палацом на Погулянці?
Так. Щоби зробити її максимально для таких забав, для молоді. Бо дітей ще терплять на дитячих майданчиках, а молодь – вона така шумна, музику любить слухати і так далі. І часто буває, що через це молодь перебуває на якихось закинутих будовах, на парковках супермаркетів, ще щось таке. А ми насправді маємо створювати інфраструктуру для того, щоби їй було де бути. І Погулянка – це дуже добра можливість для цього.
Зрозуміло, останнє питання, дуже лаконічно. Була ідея ревіталізації Зубри – зокрема, навіть адміністрація ринку «Шувар», який там поруч… Наскільки це реально і коли це може бути втілено? Тобто очищення, я так розумію, цієї річки.
Річка Зубра загалом перебуває в порівняно непоганому стані. Але там є дуже багато домішок, які говорять про те, що є стоки каналізаційні, від автомийок і так далі – там фосфати, аміаки є, завислі речовини. Але це все можна відключити.
Відповідно, ми зараз займаємося тим, щоби спочатку покращити якість води за рахунок того, щоби повідключати ті незаконні приєднання, які там сталися – протягом років усіх багато що могло статися. Ми локалізували такі точки – і, відповідно, Водоканал працює.
А як ви їх виявляєте?
Спочатку аналізом кожна притока, тобто кущ. Потім розуміємо, в якому кущі найбільше проблем – там аналіз кожної притоки куща. І відкриваємо люк, дивимося, що там іде. Відповідно, якщо йде фекальна каналізація – розуміємо, звідки вона може йти, і там переключає Водоканал. Це така кропітка робота, але дуже-дуже потрібна.
Крім всього, це єдине, що може називатися річкою в межах міста. Звісно, вона невелика – але, тим не менше. Малі річки – це і в Європі така популярна тема наряду з болотами зараз. Крім того, біля «Шувару» – це якраз таке місце, де ми можемо мати хоча б одну в місті набережну. Ми якраз працюємо над тим.
На Сихові?
Так, і на Сихові. Там просто є паркан «Шувару» по вулиці Хоткевича: з одного боку це є місто, з іншого – це ринок «Шувар». Ми маємо там зійтися і зробити набережну, над чим і працюємо. Але в першу чергу – чиста вода, в другу чергу – благоустрій. Навпаки – нема що нюхати.
Дякую, цікава розмова. Час, на жаль, наш вичерпався. Нагадаю, що сьогодні в студії ZAXID.NET LIVE була керівниця управління екології Львівської міськради Олександра Сладкова. Мене звати Олег Онисько. Дякую, що читаєте і дивитеся ZAXID.NET.