Як мотивувати школяра до навчання: пʼятикрокова модель похвали

Коли у дітей навчання дається через силу, знижується увага та гірше запам’ятовується нова інформація, важливо її підтримати і правильно мотивувати. Корисні поради дитячої і сімейної психологині, президентки Професійної асоціації дитячих аналітичних психологів Катерини Гольцберг наводить «Освіторія».

П’ятикрокова модель похвали:

1. Починаємо з позитиву. Не варто вживати надто емоційних слів на зразок «чудово» чи «молодець». Краще так: «красивий малюнок», «добре виконана робота», «уважний/уважна».
2. Обов’язково деталізуємо лише фактами: «Твір написаний без жодних помилок», «Гармонійно підібрані кольори на малюнку», «Акуратно складені книжки». Або ж: «Я бачу, як ти наполегливо працюєш, знаю, що ти допоміг/допомогла комусь».
3. Уточнюємо, скільки зусиль учень чи учениця доклали, скільки часу витратили.
4. Плануємо з дитиною подальший прогрес для того, щоб успіх став довготривалим: «Продовжуй так само», «Довчи таблицю множення до останньої цифри».
5. Завершуємо позитивом. Приклади фраз: «Я впевнена, що тобі вдасться, адже ти вже навчився/навчилася це робити», «Ти так вдало поєднуєш кольори».

Важливо мотивувати школярів увагою, індивідуальною бесідою. Можна дізнатися про мотиви поведінки дитини, поговорити про її уподобання, інтереси чи хобі. Психологиня наголошує, що важливо підтримувати теплі стосунки й демонструвати, що ви цікавитеся нею, а вона може завжди розраховувати на вашу підтримку та допомогу, навіть якщо припустилася помилок. Навчіться приймати й поважати особистість дитини окремо від її поведінки.

У сучасному світі важко уявити комфортне життя без базового рівня володіння англійською. Однак що робити, якщо геть нема ресурсу на “зубріння” граматики та нових слів? Порятунок є – з АнтиШколою вдасться заговорити англійською без нудних завдань та монотонних вправ. Запишіться на пробний урок та переконайтеся у цьому самотужки.

Критика і демотивація

Якщо діти чують від дорослих критику, мотивація відразу ж зникає. Тому її висловлювати слід максимально коректно. Ось кілька принципів:

• Не порівнюйте того, кого критикуєте, з іншими.

• Подавайте критику обмежено: розглядайте одну або максимум дві проблеми. Решту відкладіть для іншої розмови.

• Уникайте саркастичних висловлювань. Не використовуйте узагальнень: конкретну, фактичну критику легше сприймати.

• Не формулюйте за школяра мотиви його поведінки. Наприклад: «Ти спеціально це робиш».

• Використовуйте нейтрально та позитивно сформульовані речення, уникайте негативних висловлювань: «Тут помилка, подумаймо, як це можна виправити. Як щодо…?» У такому випадку можна запропонувати стратегію виправлення. Або ж запитати дитину: «Які в тебе є пропозиції?»

Серйозну розмову з учнем/ученицею можна розпочати з нейтральної теми. Наприклад, погоди. Скажіть дитині щось хороше про неї. Якщо взагалі немає за що похвалити, згадайте минулі успіхи. Вислухайте її пояснення ситуації чи поведінки.

Ставте відкриті питання, які вимагають розлогої відповіді. Для цього краще в бесіді дотримуватися принципів діалогічності, коли репліка закінчується питаннями: «Що ти про це думаєш?», «Як ти це зробиш?» Починайте із запитань: «Що?» «Як?» «Де?» «Коли?» Уникайте питання «Чому?», адже воно викликає почуття провини або механізм захисту.

Завдання дорослих — спрямувати дитину на зміну поведінки. Обговоріть проблему як щось, над вирішенням чого ви будете працювати разом. Дітям потрібна наша допомога й підтримка.