Як не проїсти гроші МВФ?

Західні уряди під час пандемії вливають мільярди, щоби втримати свою економіку та бізнес на плаву. Україна, через величезний дефіцит бюджету, такої можливості немає. Прийняття «антиколомойського» закону було вкрай важливим. Це остання умова Міжнародного валютного фонду для продовження співпраці з Україною.

Прийняття закону про неповернення націоналізованих банків відкриває нам доступ до дешевих запозичень від МВФ. Це дозволить частково перекрити багатомільярдний дефіцит державного бюджету, а також користуватися низкою міжнародних кредитних програм.

До законопроєкту №2571-д щодо удосконалення деяких механізмів регулювання банківської діяльності було зареєстровано більше 16 тисяч правок. Це втричі більше, ніж було подано до законопроєкту про ринок землі! Причому, 6 тисяч правок — лише від одного депутата. Однак нам таки вдалося його відстояти. Справа не лише у збереженні співпраці з МВФ, а й у залученні інвестицій. Міжнародний валютний фонд є певним індикатором і гарантом для інвесторів.

Кредитні кошти МВФ – один із ключових чинників, який збереже Україну від банкрутства і допоможе вийти з економічної кризи. Тепер уряд має розумно цей шанс використати, щоб не «проїсти» ці гроші, а скерувати їх на розвиток української економіки.

Перш за все, треба інвестувати у розвиткові статті. Це інвестиції у народне господарство країни, які дають найшвидший ефект. Їх варто скеровувати на розвиток інфраструктури: розбудову доріг, портів, електромереж, побудову нової інфраструктури для бізнесу та інвесторів. Йдеться як про залучення іноземних інвестицій, так і внутрішнього приватного капіталу у вигляді концесії. Розвиткові статті, як правило, створюють доволі багато робочих місць. Це додаткова можливість дати українцям заробіток у непростий час.

На час кризи урізати треба тільки ті статті, які і так внаслідок пандемії не можуть бути виконані. Наприклад, ті, що стосуються фестивалів чи масових спортивних подій. Інвестиційні (розвиткові) статті урізати не можна — вони обов'язково витягнуть українську економіку в майбутньому.

Надати доступні кредити підприємцям. Дешеві кредити мають надійти до малого, середнього, а, можливо, і великого бізнесу. Президенту та уряду треба відмовитися навіть від найменшої думки вручну керувати Національним банком України. Він мусить залишатися незалежною інституцією, яка повинна повноцінно виконувати свої функції.

Діджиталізація – це ще один крок до подолання корупції. Карантин і роботу онлайн варто використати, щоб відшліфувати новий спосіб взаємодії громадян і чиновників. Оцифрування багатьох рутинних процесів, дозволить знеособити контакт «громадянин-чиновник», «підприємець-чиновник». Це стане гарною базою для протидії корупції і загалом змінює стосунки громадян і державних органів. У сучасній державі люди повинні якомога менше енергії, часу, грошей витрачати на оформлення свого життя і діяльності. Поки усі повноваження зосереджені в руках чиновників, як ми вже пересвідчилися, корупція продовжує процвітати. Тому громадянин України повинен спілкуватись з державою за посередництвом електронного чи будь-якого іншого зв'язку, який знеособлює контакт.

Проактивна позиція уряду і влади на місцях. Уряд і місцеве самоврядування повинні чітко пояснити, у який спосіб ми будемо виходити з карантину. Так усі люди та бізнес зокрема зможуть планувати свою діяльність і розрахувати свій запас міцності. Так ми уникнемо багатьох втрат і зможемо більш-менш використати потенціал людей для згладжування «економічних» перепадів. Нічого нового вигадувати не треба — західні країни показують добрий приклад, як чітко і послідовно все планувати, комунікувати і головне — дотримуватися свого слова.

Уряд та місцева влада повинні не заважати бізнесу, а прийти до підприємця і сказати йому:

«Огляньмо разом ваші виробничі площі, щоб допомогти вам організувати виробництво з дотриманням усіх міжнародних норм безпеки». Людей треба запросити повертатися до роботи. Кожен день карантину, поки ми без чіткої стратегії розслаблено сидимо і чекаємо, доки коронавірус закінчиться, дуже сильно зменшує нашу конкурентоздатність у глобальному світі.