Легко говорити про соборність. Набагато важче практикувати її на щодень

Багато вулиць в Україні названі «Соборна», або ж словами, які пов’язані з цим поняттям. І більшість з них – центральні. Це підкреслює важливість соборності, як в історії України, так і в її майбутньому.

І ось чому.

Соборність – глибоке і багатогранне поняття. З одного боку - це всеєдність, неподільність. І тут співаємо аксіоматичне «В єдності сила народу, Боже, нам єдність подай». Але говоримо не лише про збирання українських земель воєдино, але й про щоденні дії, які утверджують цю єдність в державі, в місцевому самоврядуванні, в громадах.

У корені слова «соборність» є слово «собор». Це – збори, зібрання. Що означає, тільки разом (і велелюдно) українці зможуть подолати найбільші проблеми, які стоять перед нами, перед нашою державою, розбудувати соціальний капітал.

А ще собор пов’язаний із сакральністю, духовністю. Що закликає нас до жертовності, без якої справді соборне майбутнє неможливе.

З іншого ж боку, поняття соборності стверджує принцип, в основі якого стоїть відповідальність усіх за усіх. Взаємне духовне збагачення. Тобто солідарність, що є нічим іншим, як однією з головних засад побудови Європейського Союзу. Тому в цей день ми говоримо не лише про збирання воєдино українських земель, але й про напрямок, куди ми повинні рухатись ціннісно.

Легко говорити про соборність. Набагато важче практикувати її на щодень. А це, попри все інше, означає також вміти толерувати нестандартні, часом незрозумілі, небуденні підходи чи бачення розвитку подій в Україні. Можливо, вміння вислухати іншого українця, навіть, якщо з ним цілковито не згоден/на.

І, нарешті, соборність, на мою думку, це – перетворення дискусії (яка, як правило, не є продуктивним, поступальним процесом) у діалог, де ми крок за кроком дійдемо до єдиного розуміння, єдиного бачення майбутнього нашої країни.