Остання воля Івана Франка: кому письменник довірив свою спадщину
Дім Франка відкрив доступ до оцифрованих рукописів письменника
Дім Івана Франка відкрив онлайн-доступ до оцифрованої рукописної спадщини письменника. Відтепер її можна переглянути на сайті музею у вільному доступі. Зокрема, там представлені 17 записних книжок, у яких автор фіксував ідеї творів, робив щоденні нотатки й навіть складав списки покупок. Також у колекції є листівки, документи, листи та рукописи віршів. Серед останніх документів, які підписав Іван Франко, – його заповіт. Розповідаємо, що письменник заповів після себе та кому довірив опіку над спадщиною.
Проєкт «Весь Франко: Post scriptum. Рукописи» вдалося реалізувати спільно з Центром рукописів Інституту літератури імені Тараса Шевченка НАН України за підтримки Українського культурного фонду.
«Франкові рукописи – це унікальна за інтелектуальною вагою, жанровим різноманіттям і обсягом частина національної культурної спадщини», – наголошують у Домі Франка.
Цифрові технології давно стали невіддільною частиною нашого життя. Вони всюди: на роботі, вдома та у навчанні. Унікальні можливості для здобуття освіти з їхньою допомогою пропонує і дистанційна школа «Оптіма». Завдяки інноваційним підходам та висококваліфікованим педагогам навчання стає цікавим та результативним, а учні мають змогу опановувати знання у власному темпі.
Одним із останніх збережених документів Івана Франка є його заповіт. На той час Франко вже був тяжко хворим і не міг самостійно писати. Чернетку заповіту він надиктував 5 березня 1916 року товаришу Карлові Бандрівському. Франко зміг лише поставити під документом власний підпис. Остаточний документ оформили 9 березня, менш ніж за три місяці до смерті. Заповіт також підписали свідки та адвокат Степан Баран.
Якщо хочете читати головні новини дня оперативно Додайте ZAXID.NET у вибрані в Google
Це був тривожний час Першої світової війни. Письменник залишився без близьких: його дружина Ольга перебувала в лікарні, сини воювали, а донька Анна була в Києві. Розпорядником заповіту, як зрештою і похорону Івана Франка, став його товариш Карло Бандрівський. Йому також довірили впорядкування справ Франка та опіку над неповнолітньою донькою письменника Анною (на той час в Галичині повнолітніми вважалися громадяни, які досягли віку 24 років, Анні стільки виповнювалося лише у серпні).
Документ обсягом три сторінки називається «Моя остання воля». Адвокат Степан Баран, який писав тестамент (заповіт), залишив коротеньку замітку зі спогадом, як все відбувалося. За його словами, Франкові було дуже складно підписати документ, він поволі «черкав кожну букву зокрема, з чого вийшов великий незугарний підпис».
Оцифрований заповіт Івана Франка (з сайту Дому Франка)
Згідно з останньою волею Івана Франка, він розпорядився передати у рівних частках нерухоме та рухоме майно, а також авторські права своїм трьом дітям – Тарасові, Петрові й Анні. Дружині Ользі він призначив довічне утримання.
Натомість усю свою велику бібліотеку, рукописи, листування та документи письменник заповів Науковому товариству імені Шевченка у Львові. Зрештою, саме НТШ профінансувало великий похорон письменника.
Ми використовуємо