«Жодного вибору»: новий фільм від режисера «Олдбоя» із зіркою «Гри в кальмара»

Вже скоро в кінотеатрах України стартує захопливий трилер, який водночас є й чорною комедією з оскарівським потенціалом.

«Щоразу, коли я розповідав людям цю історію, незалежно від того, якого вони були віку чи з якої країни походили, вони завжди казали, наскільки вона близька до їхнього життя», – каже південнокорейський режисер Пак Чхан Ук про свій фільм «Жодного вибору», який нарешті дістався глядачів. Зокрема й українських – у нашому прокаті стрічка стартує 11 грудня.

Чому «нарешті»? Тому що загалом робота над цим проєктом за мотивами роману Дональда І. Вестлейка «Сокира» (1997) зайняла у режисера понад 17 років, за які він паралельно створив багато інших, вже культових стрічок, – зокрема «Олдбоя» і «Служницю».

До речі, фільм «Жодного вибору» вже висунутий від Південної Кореї як кандидат на потрапляння в оскарівську номінацію «Найкращий міжнародний фільм». То про що ж ця стрічка, як вона знімалася і чому вже наробила стільки галасу?

«Жодного вибору» – це мікс трилеру і чорної соціальної сатири/грагікомедії, що розповідає про Ю Ман Су (Лі Бьон Хон, Фронтмен із «Гри в кальмара»), відданого чоловіка та батька, який потрапляє в екзистенціальну кризу після звільнення з паперової фабрики, де він працював десятиліттями. Йому загрожує забуття, оскільки його професійну галузь захоплює автоматизація. Ман Су проходить через низку принизливих співбесід та відмов на ринку праці, де забагато претендентів і занадто мало вакансій. Його любляча, прагматична дружина Мі Рі (Сон Є Чжин) рішуче зменшує їхнє життя середнього класу відповідно до нової реальності, відкидаючи заради економії все зайве. Але її рішучість лише посилює його відчай. І невдовзі Ман Су переконує себе, що його «єдиний вибір» – це створити для себе вакансію, фізично усунувши того, хто займає цю посаду зараз, а також всіх можливих конкурентів.

Історія, яку не прийняв Голлівуд

Оскільки «Жодного вибору» – це екранізація роману американського автора, Пак Чхан Ук від початку планував, що це буде американський фільм, але так і не зміг знайти для нього інвесторів у Голлівуді. Під час свого довгого періоду створення фільм певний час розроблявся як англомовний трилер, але внаслідок низки ускладнень у розробці він зрештою повернувся додому як корейська стрічка.

Зараз, коли корейська версія фільму вже отримала визнання критиків і глядачів, режисер зізнається, що насправді радий, що з Голлівудом цього разу не склалося.

«Я навіть думав додати у титри в розділ особливих подяк американські студії, які мені відмовили, але зрештою вирішив цього не робити. Завдяки рішенню знімати фільм у Кореї я зміг працювати з таким чудовим актором, як Лі Бьон Хон, тож сьогодні я справді розцінюю це як благословення», – каже він.

Фізична комедія в дусі старих мультфільмів Looney Tunes

Саме гра Лі Бьон Хон, яка фантастично передає як внутрішню драму персонажа, так і відчайдушну безглуздість і жорстокість його дій, викликала у критиків чи не найбільший захват.

«Це рідкісний фільм, який відчуває симпатію до свого протагоніста, але ніколи не вболіває за нього, а еластична гра Лі Бьон Хона у ролі Ман Су є ключем до балансування трагікомічного тону Пак Чхан Ука», – зокрема зазначає оглядач IndieWire.

Ман-Су – не спритний вправний вбивця, та й не повинен ним бути. Використовуючи весь свій арсенал візуальної винахідливості, режисер і актор підкреслюють трагікомічну абсурдність місії цього героя фізичною комедією, схожою на старі мультфільми Looney Tunes. І в результаті виходить найбільш їдко смішний фільм Пак Чхан Ука, який висміює приниження людської праці, крихкість чоловічої гордості та абсурдні моральні викривлення, які ми всі переживаємо останніми роками. Під цією фарсовою істерією криється те, що режисер описує як «гірку капіталістичну реальність» – «природу капіталістичної системи, яка змушує звичайних людей наставляти ножі один на одного».

Один із найсмішніших і водночас найстрашніших моментів фільму – коли Ман Су відправляється вбивати чергового конкурента з «глушником» для пістолету, зробленому з купи кухонних рукавиць, вдягнутих на руку зі зброєю одна на одну.

А поки цей фільм не вийшов у прокат, не варто нудьгувати! Адже в онлайн-кінотеатрі SWEET.TV можна знайти світові та українські новинки кіно, перевірену часом класику, культові серіали та інші унікальні кінопропозиції. Зі SWEET.TV вечір гарантовано буде цікавим!

«Про цю сцену можна сказати багато. Ман Су одягнув ці рукавиці, щоб заглушити звук свого пістолета, але музика в кімнаті грає настільки гучно, що він розуміє, що вони йому не потрібні, тому він драматично знімає їх одну за одною. Під ними ми бачимо, що він буквально прив'язав пістолет до своєї руки вініловими шнурами – це демонструє його рішучість і наполегливість, що він, попри все своє небажання вбивати, не випустить зброю. Він буде з'єднаний, майже злитий, з пістолетом і стане з ним єдиним цілим. Звісно, усе це також розкриває, яким незграбним, смішним вбивцею він є. Це аж ніяк не професйний кілер», – говорить режисер.

Своєю чергою, Лі Бьон Хон додає, що він сподівається, що «ідея фільму буде чітко донесеною і крізь елементи чорної комедії, і крізь глибоке відчуття трагедії… Я маю надію, що глядачі зрозуміють глибинний наратив фільму про сучасні проблеми суспільства, але водночас це кіно їх розважить».

ШІ як новий антагоніст

Коли в 1990-х Дональд І. Вестлейк писав роман «Сокира», штучний інтелект ще був цариною фантастики, а не соціальної сатири. Але часи змінилися – і саме те, що Пак Чхан Ук працював над фільмом так довго, дозволило йому привнести в остаточну версію сценарію цей елемент, який наразі є більш ніж актуальним.

У версії «Сокири» 2025 року головний герой стикається не лише з конкурентами-людьми, але й із проблемою тотальної заміни людей машинами, керованими штучним інтелектом. «Оскільки це така важлива проблема сьогодні, я вирішив її включити у фільм. Ман Су проходить через процес усунення людських конкурентів лише для того, щоб зіткнутися зі значно страшнішим конкурентом – ШІ», – пояснює Пак Чхан Ук.

Також у фільмі, порівняно із книгою, режисер значно зменшив кількість жертв головного героя. «Я хотів переконатися, що глядачі не почнуть емоційно віддалятися від цього персонажа», – пояснює він це рішення.

Пак Чхан Ук зізнається, що він тримався за «Жодного вибору» протягом довгих років розробницького пекла, оскільки завжди вірив, що ця історія – абсурдна, трагічна та болісно універсальна – має потенціал стати «визначальною роботою» у його фільмографії.

А Лі Бьон Хон резюмує: «Я думаю, що цей фільм має дуже унікальну чутливість. В одну мить ви будете сміятися – а потім стихнете, щоб відчути трохи гіркий післясмак. Або ж проживатимете дуже серйозний момент – і раптом відчуєте, як наростає сміх. Я справді сподіваюся, що глядачі зможуть відчути цей складний набір емоцій під час перегляду фільму». Тож, «Жодного вибору» – у кіно з 11 грудня.