Зовсім не на часі, або Кілька слів про містобудівну реформу

Останні кілька тижнів Україну «трусить» не тільки від воєнних новин. Звісно, щодня гинуть наші хлопці на фронті, і даємо гідну відсіч росіянам – і це справа не просто номер один у списку, а взагалі основа. Як побічний наслідок – руйнування інфраструктури і зокрема знищення енергетичного обладнання. Але є ще два слова, які спричинили серйозні хвилі у суспільстві, і це «містобудівна реформа».

Зачинателі цього діла пояснюють: мовляв, саме зараз час побороти корупцію у будівельній галузі. І розібратися із нечистими на руку чиновниками. Місцем «гніздування» таких зловмисних спритників нардепи-автори вказують кабінети здебільшого місцевих посадовців. Буцімто, якщо забрати у них контроль над будівництвом – то буде все гаразд, а галузь розквітне. І задля такого процвітання містобудівну реформу «пхають» просто чорно у ці дні. Процес прийняття закону обріс скандалами і дивовижними чутками про не менш неймовірні суми, імена та деталі, які просто не залізуть у голову людині в країні, де іде війна. Наприклад, у певних середовищах обговорюють ціну дозволу по 10 доларів за квадратний метр…

Водночас у місцевому самоврядуванні вказують на помилкову поспішність прийняття такої реформи. Зокрема, мери українських міст уже звернулися до президента. Їхня заява каже: пропонований закон закону нівелює електронну систему регулювання містобудування, адже відсутня відповідальність реєстраторів за невиконання чи порушення закону. А ще, наголошують мери українських міст, містобудівна реформа у разі прийняття може легалізувати та стимулювати самовільне будівництво. Справді, у теперішній редакції є норма: якщо суд визнає будівництво незаконним, то його вартість має бути відшкодована… з місцевого бюджету! Навіть для України, додам ремарку від себе, такий поворот аж занадто крутий))) Ну, а незаконне будівництво ДО набрання чинності законом втратить дві букви «НЕ» і стане легальним. Дивовижно, чи не так? Про те, що виключно державна функція контролю та нагляду за забудовниками перейде до бізнесу, годі й казати…

Як вишенька на цьому «торті» – контроль за будовами місцевого самоврядування та громадськості обмежується. Власне на цій нормі хотілося би наголосити насамперед із точки зору мешканця громади, міста. Адже така норма виглядає суттєвим обмеженням громадських прав. Бо чи дійде до вищих інстанцій інформація про порушення, як ці «помилки» осмислять нові контролери – нараз невідомо. Втім, із історії розвитку будівельного бізнесу в Україні можна зробити гіркий висновок, що усе може мати чималу корупційну основу…

Звісно, ми як забудовники вважаємо: чесним нема про що хвилюватися. Не було проблем у стосунках із місцевими посадовцями та контролерами, адже просто-напросто виконувати усі норми та правила будови чи не єдиний шлях до успішної та без труднощів роботи. Звичайно, не усе нам подобалося, не з кожною нормою (велика частина яких написана ще років 50 тому) ми погоджуємося. Але усі свої побажання та зауваження ми завжди комунікували із місцевими посадовцями – і саме в діалозі народжуються корисні для громади проекти.

Підсумовуючи, назагал хочу підтримати місцевих посадовців, зокрема львівських, у їхніх застереженнях щодо містобудівної реформи. Занадто усе виглядає підозріло… І не на часі: адже нас насамперед має цікавити війна. Ну, якщо зміни – то справді якісні. І під пильним контролем громадськості та українців. Бо тишком-нишком та без чітких пояснень – вибачайте, але то мабуть до іншої країни.

PS: Містобудівна реформа добра лише із одного боку – як показник стану справ. Мабуть, коли приймають такий закон, перемога вже поряд?)))