«Батьки можуть здавати гроші у школі, якщо хочуть»

Зоряна Довганик, керівник управління освіти Львівської міськради

СуспільствоZAXID.NET LIVE, 14 вересня, 17:12 1128 1

Початок нового навчального року у Львові виявився несподівано складним. До вже традиційних звинувачень про побори у школах додалось обурення з приводу того, що першокласники тепер можуть вчитися взагалі без парт – просто на підлозі класу. А Міністерство охорони здоров’я вчора заборонило не щепленим дітям відвідувати школи і дитсадки.

Про ці та інші проблеми поговоримо сьогодні з керівницею Управління освіти Львівської міськради Зоряною Довганик. Доброго вечора.

Доброго вечора.

Давайте для початку переглянемо коротенький сюжет, який підготувала наша журналістка Ольга Боровець, і продовжимо розмову.

***

«Школу майбутнього» з вересня втілюють у багатьох звичайних українських школах. Однак не всі розуміють, у чому новація. Навчання не за стандартом деякі батьки сприймають з обуренням. От минулого тижня на гарячу лінію Львова звернулася мама одного з першачків Ліцею ім. Пулюя. Жінка обурена тим, що урок провели на підлозі. «Школа залишила дітей без парт та не забезпечила навіть крейдою», пише жінка.

Вона також розповідає, що батьки самі купували шафки, власним коштом робили ремонт і навіть доплачували прибиральниці. Ліцей імені Івана Пулюя, про який мова, раніше був звичайною школою № 83. Тепер тут активно втілюють стандарти «Школи майбутнього», навіть посеред коридору зробили коворкінгову зону, поруч – вихід у двір.

Мар’яна Боднар (заступниця директорки з навчально-виховної роботи): «Наші хлопці, маючи 20-хвилинну перерву, можуть там спокійно пограти в теніс. Також поруч наші діти люблять грати в шахи – і ви навіть бачите незакінчені партії, тобто чекаємо наступної перерви, щоби закінчити. Чи дітям це до вподоби? Так, дуже».

Тут загалом змінився підхід до навчання. Цього року в Ліцей ім. Пулюя набрали три перші класи, і вчителі допомагають дітям звикнути до нового життя. Адже, згідно з вимогами Міносвіти, вересень для першачків – не для навчання, а для адаптації.

Раїса Фаль (вчителька початкових класів): «Використовую пазли. Це не як навчання, а просто для згрупування. Ви бачите, якщо ми на підлозі – ми четверо дітей в групу сідаємо, і вони стараються четверо домовлятися, четверо працювати. Коли за партами – вони вже сідають по двоє».

От вам і уроки на підлозі. Тут діти вчаться у різних місцях – і у дворику, і за партами. Журналісти, які прийшли у школу без попередження, таки переконалися – парти у класах є. Діти ж кажуть, що вчитися на підлозі їм подобається.

Ольга Боровець (журналістка): «Як, класно було на підлозі сидіти, чи ні?»

Даша (першокласниця): «Класно».

– А що ви там на тій підлозі – малювали чи вчили?

– Вчили і малювали.

Однак багато батьків досі не розуміють, де межа між новітнім підходом і провалом навчального процесу і чи є у «Школі майбутнього» місце для добровільних пожертвувань, збирання грошей на ремонти та щоденники.

***

Отже, пані Зоряно, давайте почнемо зараз із найгарячішого. Вчора ввечері стало відомо, що Міністерство охорони здоров’я разом із Міністерством освіти заборонили відвідування шкіл та дитсадків не щепленим дітям. Як це буде втілюватись у Львові?

Щодо втілення даного наказу в місті Львові, то, звичайно, ми будемо… Ми ще не отримали офіційного такого документа. І мене саму цікавить питання, яким чином ми будемо працювати з тими дітьми, які вже прийшли з першого вересня. Оскільки, наскільки мені відомо, наказ було підписано 6 вересня – а вже з першого вересня було заборонено набирати дітей без щеплення до шкіл і садочків, хоча насправді наші діти були зараховані швидше.

Чи ви цих дітей не перевіряли?

На даний час інформація є такою, що наші батьки повинні дати до школи чи до садочку довідку від сімейного лікаря або від педіатра про те, що дитина може відвідувати дошкільний заклад чи школу. Іншої інформації ми не потребуємо. Тобто якщо колись це була картка щеплень, то тепер відповідальність несуть безпосередньо медичні працівники. Якщо лікар вважає, що така дитина може відвідувати дошкільний заклад, – він надає довідку, і така довідка є у садочку або ж у школі.

У кожного учня?

Кожен учень повинен мати довідку про те, що він має право і може фізично відвідувати заклад освіти. Окрім того, у школі діткам звичайно пишуть, яка це група здоров’я, тому що це є уроки фізкультури. Хтось належить до основної, хтось до підготовчої, комусь, можливо, заборонено займатися фізкультурою. Тому в цій довідці написані ще такі речі. Якщо дитина має якийсь особливий діагноз, то за згодою батьків лікар може це в довідці зазначити.

Тобто все, що робить школа – це приймає на віру документи, які видає сімейний лікар?

Чому на віру? Їх видає сімейний лікар. Власне медики несуть відповідальність за здоров’я дитини, і вони, видаючи таку довідку до навчального закладу, підтверджують те, що дитина є фізично здорова і може відвідувати навчальний заклад.

Не секрет, що багато цих довідок виписується, м’яко кажучи, без огляду дитини. У вас траплялися випадки, коли ці довідки суперечили реальному стану справ? Написано «дитина здорова» – а вона виявляється хворою, не щепленою…

Щодо щеплень – ви знаєте, що до останнього часу не було вимоги щодо обов’язкових щеплень.

Ця вимога завжди була.

Ні, рішення щодо проведення щеплень приймали тільки батьки. І не було жодних заборон приймати дитину до школи чи до садка, якщо вона не має певного виду щеплень.

Міністерство охорони здоров’я, принаймні в цьому наказі, стверджує, що воно нагадує: ця практика – що мають іти тільки діти, які відповідають цьому календарю щеплень повністю – що це і було, просто не виконувалося.

Але ж ви знаєте, що впродовж останнього періоду часу, коли бувало багато випадків, коли, наприклад, щеплення нашкодило здоров’ю дитини, то дуже багато батьків приймали рішення про те, що вони не будуть проводити щеплення. І це вже, напевно, впродовж останніх десяти років. Тому такої вимоги не було. Завжди була довідка від лікаря, що навіть без щеплення дитина може відвідувати дошкільний заклад або школу.

Але я правильно розумію, що коли ви ознайомитеся з цим наказом, то…

Звичайно, будемо приймати певні рішення, будемо доводити до відома батьків, у першу чергу, і медичних працівників.

Тобто все-таки цих не щеплених дітей не будуть пускати до шкіл?

Я не можу зараз… Я не бачила цього документа, оскільки він ще не надійшов до нас. Мене цікавить ще одне запитання: якщо ми дітей вже набрали до школи, а такої вимоги попередньо не було, а була довідка лікаря, яка сказала, що дитина є здорова – то яким чином маємо діяти?

А скажіть, в місті ж діє ніби заборона – не пускати до садків дітей, які є не щеплені проти кору. Ця вимога дотримується?

Ні. Є вимога щепити дітей, але що не пускати – звичайно, що такої вимоги немає. Хочу сказати, що коли насправді почалася епідемія кору, то дуже багато батьків почали звертатися до медиків, щоби щепити дитину, провести щеплення – як у школах, так і в садках. Кількість щеплень значно зросла, коли вони побачили, що насправді є епідемія і що краще впильнувати свою дитину тим, що профілактично це зробити.

Скажіть, будь ласка, зараз ми бачили в сюжеті, що все-таки батьки не розуміють, як це діти вчаться на підлозі. Цього року вже по всіх школах для першокласників запровадили цю «Нову Українську школу», ці зміни. Ви скарг багато отримуєте?

Насправді скарг ще немає. Що стосується Ліцею імені Івана Пулюя (колишня 83-тя школа) – це було вперше така скарга.

Але це була хоч офіційна скарга – чи це просто в Facebook пишуть люди?

Ні, це не була офіційна скарга. Спершу ми побачили цей допис у Facebook. І, звичайно, дуже великий інтерес це викликало власне у журналістів, тому що вже наступного дня вже всі хотіли поїхати подивитися, як це – діти вчаться без парт, сидячи чи лежачи на підлозі. А насправді підходи «Нової української школи» – це не парти, не якісь меблі, а підхід власне до дитини: вона повинна почувати себе вільно в школі, вона повинна знати, що її там люблять, цінують, вона повинна виявляти інтерес до того, що робить.

Погодьтеся, що дуже важко дитині, яка має шість – шість з половиною років прийти і відсидіти чотири чи п’ять уроків за партою. Тепер дитина має можливість пересуватися по класу, спілкуватися, працювати в групах, про що говорила вчитель. Діти знайомляться, тут ми бачимо вже якісь лідерські навики проявляються, діти разом групуються, вони розподіляють між собою завдання – і це є найголовніше.

А скажіть, будь ласка, чи послаблення цих вимог, така більша свобода – вона не провокує халатності з боку вчителів?

Ні, це не є послаблення вимог – це зовсім інший підхід до навчання. Тобто навчальна програма є така ж, вона практично не змінилася. Більше уваги, звичайно, ми будемо приділяти таким компетентностям, як комунікативність (щоб діти вміли спілкуватися), це є лідерські навички, це є відповідальність. Але все ж таки ніхто не забороняв те, що вивчити треба. Треба знати табличку множення, треба вміти читати, треба вміти писати.

У першому класі?

Ну, звичайно, табличка множення – не в першому класі, але ж ніхто не відміняв вміння читати, писати. Табличку множення – вже пізніше, бо йде мова про те, що поволі буде змінюватися вся початкова школа. Школа повинна цього навчити, але іншими формами і методами роботи, ніж це робилося до цього часу.

А що змінилося конкретно – тривалість уроків, дзвінки скасували? Що?

Ні тривалість уроків для першачків впродовж останнього часу була 35 хвилин – вона такою і залишилася. Як правило, це є ранкова зустріч: коли діти приходять до класу, вони спілкуються між собою, розказують про свої очікування, наприклад, від сьогоднішнього дня. Змінилися самі підходи до навчання. Ви бачите, що діти навіть на уроці мають можливість вільно поводитися, вони мають можливість спілкуватися один з одним, а не сидіти всі за партою і піднімати руку. Хоча ви бачите, що насправді вчитель з дітьми працює.

Тобто, я так розумію, за якийсь час їх все одно будуть привчати до певної дисципліни, тому що на такому базарі в старших класах…

Я розумію, але що означає «дисципліна»? Ми ж бачимо, що в інших країнах Європи чи світу…

Наприклад, не говорити на уроках, коли відповідає інший учень.

Звичайно. Вони в класі встановлюють свої правила: слухати вчителя, слухати один одного, поважати думку іншого – і це є найважливіше, тому що такі правила вони формують вже самі. І вони будуть вміти розуміти, що тільки ті правила, які вони встановили, вони будуть їх дотримуватися.

Чи першокласникам потрібні щоденники? З одного боку, кажуть, що не потрібні щоденники, бо їм оцінок не ставлять – я так розумію, що тепер тільки з третього класу ставлять оцінки, так?

Так.

Натомість батькам кажуть купувати щоденники. Для чого?

Це рішення повинні приймати батьки. У щоденнику може вчителька малювати якісь цікаві значки, ставити наліпки за те, як дитина працювала на уроці – це також буде якийсь стимул для дитини. Але може цього і не бути. Але якщо батьки вирішили, що вони розклад уроків записують на листку паперу і їм цього достатньо, то абсолютно таких речей достатньо. Ніхто не може батьків зобов’язати купувати щоденника.

Я розумію, що йде мова про якісь типові щоденники, які притаманні для певної школи, що школа розробила власний дизайн – це є тільки право батьків.

Це також одна з скарг у школі № 55, так?

Так.

Питання навіть не стільки в тому, що щоденники типові, скільки в тому, що там зразу ніби в ціну щоденника закладена страховка для дитини.

І це неправильно. Знову ж таки, як можна застрахувати дитину, якщо ти не підписуєш угоди? Ми ж усі дорослі люди, ми йдемо страхувати своє майно, своє здоров’я чи здоров’я наших дітей. Це неправильно. Насправді я мала розмову з директором, і він мені пояснив, що у вартість цього щоденника входить і вартість цієї страховки. Тобто, купуючи такий щоденник, батьки автоматично страхують свою дитину.

Але якщо немає договору, якщо фізично не підписано?

Пояснити мені тих речей не змогли. Це є насправді неправомірно, тому що кожен тато чи мама повинні підписати угоду зі страховою компанією.

А діти тепер взагалі не страхуються в школі?

Ні, тепер немає такого обов’язку страхувати. Хоча багато навчальних закладів приймають рішення, батьки самостійно у класах обговорюють. Є випадки, коли батьки страхують дитину – від нещасних випадків, в першу чергу.

Добровільно, я маю на увазі.

Добровільно, однозначно добровільно. Обов’язкового страхування у школах немає.

Але якщо ви кажете, що це в школі № 55 неправомірно… Це ж ваша компетенція – припинити такі речі. Там дрібні гроші, але все одно хтось на цьому заробляє.

Звичайно, але, знову ж таки… Знаєте, пане Олеже, є така річ, що дуже багато скарг є, але жодної офіційної. Тобто ми це все дізнаємося із соцмереж, з розмов, від журналістів – але немає скарг від батьків, які би скаржились, що «прийдіть – подивіться, що відбувається».

А куди скаржитись?

В Управління освіти. Є гаряча лінія міста, є Facebook. Але з Facebook – це вони один до одного. А гаряча лінія – це Facebook Львівської міської ради, куди можна поскаржитися – і ми будемо надавати відповідь, будемо виходити до школи.

Я розумію, але коли ви знаєте про порушення – то навіщо чекати офіційної скарги? Його треба усунути насамперед, якщо ви вважаєте це порушенням.

Звичайно, такі щоденники – це справа батьків. Батьки повинні розуміти, що ніхто в школі їх не може зобов’язати купити щоденник, здати гроші на ремонт чи купити форму в певному магазині. Вони повинні також бути свідомими таких речей, що це вони приймають рішення.

Скажіть, будь ласка, про гроші, які все-таки збирають у школах. Постійно звучить те, що «нічого здавати не треба» - але постійно наголошується, що «благодійні внески – це благо». Як ви розділяєте ці благодійні внески? Школа повністю фінансується за рахунок державного і місцевих бюджетів, так?

Так. Щодо фінансування шкіл і дошкільних закладів нашого міста хочу сказати, що на даний час фінансування відбувається з державного бюджету. Це і заробітна плата педагогічних працівників – тобто всі вчителі отримують зарплату із державного бюджету. Але, на жаль, цієї субвенції на початок 2018 року нам не вистарчало 83 мільйони. І місто дотувало цю суму на зарплату вчителів.

На даний час ця сума би складала 156 мільйонів уже. І більше держава коштів не дає. Це означає, що місто повинне покрити ці всі видатки на заробітну плату педагогічних працівників. Окрім того, поділ на групи, групи продовженого дня – це все фінансується за кошти міського бюджету.

Звичайно, місто передбачає кошти на утримання роботи закладів освіти. Це є кошти на придбання матеріалів, обладнання, на виконання поточних робіт, оплату послуг (окрім комунальних). І на школи, і на садочки сума таких коштів – приблизно 25 мільйонів. Звичайно, тих грошей не вистарчає для того, щоби повністю покрити всі потреби школи. Ми не можемо зробити за ці кошти ремонти в усіх класних приміщеннях.

Тобто батьки все-таки мусять…

Вони працюють у таких класах, які є в школах. Першочергово місто витрачає кошти на такі речі і на такі ремонти, які не зможуть покрити батьки. Це ремонт покрівель, це ремонт систем опалення, це ремонт санвузлів – розумієте? Тому що якщо 25 років ми не отримували жодної копійки із державного бюджету на утримання шкіл, і в місцевому бюджеті не було коштів… І це велика подяка була батькам – власне, школи і жили за ті кошти батьків і змогли втриматися в тому стані, в якому вони зараз є.

Але дивіться, зараз школам купують за рахунок міського бюджету yfdsnm мультиборди.

Так, звичайно – обладнання, лабораторії.

Але на папір для вчителя батьки все одно скидаються.

Школа має кошти на видатки поточні. Приймає адміністрація навчального закладу рішення про те, як витратити такі кошти. Залежно від кількості учнів, яка навчається у школі, такі видатки можуть становити від 50-ти, наприклад, до 120 тисяч на рік.

Скажіть прямо: батьки повинні здавати гроші чи ні?

Вони можуть це робити, тільки якщо вважають за потрібне – і тільки на ті речі, які вони вважають за потрібні. Найнеобхідніші мінімальні кошти школа для свого функціонування має. Для того, щоби купити мийні засоби, туалетний папір чи, наприклад, папір для друку.

Чи можна дізнатися…

Кошторис навчального закладу?

…Так – на що в школи вистарчає грошей? Тому що ж збирають і на мийні засоби, і на якісь кулери…

Окрім того, що вже є Закон України «Про освіту», який зобов’язує керівника кожного закладу освіти висвітлювати фінансову інформацію – це і про надходження, і про витрати коштів як з місцевого, державного бюджетів, так і благодійні кошти, то на сайті Управління освіти, на сайті кожного навчального закладу є кошторис витрат.

Кошторис – це ті видатки, які передбачені на 2018 рік для кожної школи і для кожного дошкільного закладу освіти. Окрім того, школа оприлюднює інформацію щодо надходження благодійних внесків. Вони можуть бути як у вигляді коштів, так і у вигляді предметів, матеріалів і обладнання. Окрім того, вони таку інформацію щоквартально надають до Управління освіти, і Управління освіти також на сайті висвітлює дану інформацію.

Ще хочу сказати про «Нову українську школу». В нас на сайті також можна побачити перелік усіх шкіл і кількість коштів, яка передбачена на кожну школу для того, щоби купити парти зі стільцями, для того, щоб можна було придбати дидактичні матеріали для дітей.

Цих грошей вистачає?

Це те, що є мінімально: наприклад, комп’ютери, друкарка – щоб можна було б користуватися вчителям перших класів.

Я маю на увазі цих грошей вистачає, щоб купити?

На дидактичні матеріали – так. Що стосується парт, то хочу сказати, що коли ми говорили про одну ціну і почали керівники навчальних закладів укладати угоди – звичайно ж, ціна дуже сильно зросла, враховуючи те, що є великий попит, по всій Україні купують парти і стільці для кожної дитини. І тому виробники цієї продукції дуже підняли ціну. Тому керівники закладів, маючи ті видатки на школу, щоби придбати матеріали й обладнання, докуповують за ті кошти парти для учнів.

Зрозуміло. У нас час вичерпується, тому останнє питання і коротка відповідь стосовно безкоштовного проїзду учнів у громадському транспорті – у Львові це запровадили буквально зараз. Школи будуть централізовано видавати учнівські квитки, чи кожен учень має сам потурбуватися про це?

Насправді дана ухвала діє ще з кінця минулого навчального року. Придбати учнівський квиток батьки можуть, але частково учні вже виготовили їх ще в минулому навчальному році. Придбати бланк учнівського квитка можна в будь-якому магазині канцтоварів або в магазині, де продаються бланки документів. Він коштує 10 гривень.

Батьки приносять фотографію дитини до навчального закладу, й адміністрація школи заповнює цей документ, ставить директор підпис і печатку – і, звичайно, пише, на який це навчальний рік. Користуючись таким документом, дитина має право на безкоштовний проїзд у громадському транспорті.

Дякую, час наш вичерпався. Нагадаю, що сьогодні у студії ZAXID.NET LIVE була керівниця Управління освіти Львівської міськради Зоряна Довганик. Мене звати Олег Онисько, побачимось через тиждень.

Дякую, до побачення.

Дякую.

Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter
Пропозиції партнерів
Загрузка...
Останні новини
Залиште відгук