Оптоволокна недостатньо

Росія націлилася залишити Україну без інтернету та зв’язку, сказав президент України Володимир Зеленський 26 вересня. Заява хоч і песемістична, але не безпідставна. Перші атаки по цифровій інфраструктурі ворог завдав 23 вересня, пошкодивши дата-центри столичних інтернет-провайдерів UTELS та «Павутина». Проблеми з інтернетом фіксували приблизно у 100 тис. домогосподарств, постраждало вузлове обладнання UTELS, виникли перебої в роботі хмарного сервісу FEX.NET. Наступного дня про пошкодження повідомили компанії «Домонет», Kievnet і Faust. Також було знищено дата-центр, де розміщувалися потужності MiroHost.

25 вересня російський удар пошкодив дата-центр телекомунікаційної компанії Data Group. Дані клієнтів вдалося зберегти, а сервіси продовжили працювати з резервних майданчиків. Утім, для компанії Cosmonova наслідки були серйознішими – компанія повідомила, що дата-центр більше не відновить роботу. Через це тимчасово не працювала частина відеоплеєрів на сайті Суспільного. Ці атаки показали, як багато звичних послуг залежить від фізичних серверів, кабелів та електроживлення. Водночас, чи означає це, що інтернет може зникнути в усій Україні, розбирався ZAXID.NET.

Інтернет не має одного «вимикача»

Інтернет – це не одна мережа з єдиним центром управління. В Україні працює багато провайдерів, їхні мережі з’єднані між собою і мають різні шляхи виходу до глобального інтернету. Тому пошкодження одного кабелю чи вузла не обов’язково зупиняє передачу даних: за наявності іншого доступного маршруту трафік можна перенаправити. Цю будову можна порівняти із павутиною – ящо одна її нитка обривається, інші зв’язки можуть зберегтися, пояснив ZAXID.NET CEO Luxnet Андрій Возний. На його думку, повне одночасне відключення інтернету в Україні малоймовірне, хоча перебої через атаки неминучі.

«Якщо є глобальний страх, що все ляже і ми залишимось без зв'язку то ні, скоріш за все цього не станеться. Перебої будуть, це неминуче, але структура українських мереж доволі децентралізована, це свого роду хаотична павутина з гнучкою маршрутизацією. Якщо десь щось обривається, трафік намагатиметься автоматично знаходити обхідні шляхи», – пояснив фахівець.

Слово «намагатиметься» тут важливе. Обхідний шлях має фізично існувати, працювати й витримувати додаткове навантаження. Після пошкодження мережі зв’язок може відновитися не одразу, а його швидкість – знизитися. Для абонента, чий будинок залишився без підключення, загальна стійкість інтернету також мало що змінить: локально зв’язку може не бути взагалі.

Навіщо узагалі потрібні дата-центри і чому удари по них такі болісні?

Дата-центр – це спеціально обладнане приміщення, де розміщують сервери та мережеве обладнання. На них можуть працювати сайти, корпоративні системи, відеосервіси й інші послуги. Коли дата-центр пошкоджено, наслідки залежать від того, що саме там було розміщено та чи підготували його клієнти запасний варіант.

Якщо компанія зберігала дані лише на одному майданчику й не мала способу швидко запустити сервіс в іншому місці, відновлення може бути тривалим. Якщо обладнання, дані та канали зв’язку заздалегідь зарезервували, частину роботи можна перевести на інший майданчик. Власне, саме тому Data Group і змогли оперативно відновити роботу та берегти клієнтські дані.

«Дата-центри – це концентрація дорогого клієнтського обладнання, і саме тому прямі удари по них це дуже болісно. Але до таких сценаріїв бізнес готувався ще з початку війни. Усі, хто міг, давно змінили архітектуру: хтось вивіз інфраструктуру за кордон повністю, хтось перейшов на гібридний формат, відмовившись від фізичної колокації тут, але зберігши логічну зв’язність і резервні копії в хмарах», – каже Андрій Возний.

За його словами, основні сервіси, обладнання і дані не в Україні, в дата-центрах – лише блоки IP-адрес, маршрутизація, участь у локальних точках обміну трафіком тощо.

«Тобто знищення дата-центрів в Україні, звісно, створить велику проблему, але не вб’є сервіс і дасть можливість швидкого відновлення», – додав фахівець.

Чому не всі сервіси можна перенести за кордон?

На перший погляд, вихід очевидний: розмістити всі сервери за межами України, щоб убезпечити їх від російських ударів. Для багатьох сайтів чи сховищ даних це може бути частиною рішення. Утім деяким системам потрібно обмінюватися великими обсягами інформації майже без затримки.

Один із прикладів, який навели у Luxnet, – ведення прямих теле- й радіоефірів. Під час трансляції сигнал надходить із камер, обробляється і передається далі. Для цього потрібні стабільний канал зв’язку та швидка передача даних. Якщо частину такого процесу винести далеко від студії, затримки й залежність від довгого маршруту можуть створити проблеми.

Саме тому удари по місцевій цифровій інфраструктурі здатні впливати не лише на домашній інтернет. Вони можуть порушувати роботу окремих сайтів, відеосервісів, ефірного обладнання та систем компаній, які користуються пошкодженим майданчиком.

Показовим у цьому контексті став приклад сервісу VKURSI. Засновник Андрій Грищук повідомив, що після атаки 23 вересня користувачі тимчасово втратили доступ до системи. Іронічно, що компанія з травня готували перенесення сервісів і баз даних у хмару. На момент удару роботи завершили більш ніж на 95% – до повного переходу, залишалося близько 18 годин. Якби його встигли завершити, компанія планувала перемикати сервіси на резерв протягом десяти хвилин. Згодом роботу системи відновили.

Що зробити, щоб залишатися на зв’язку?

Атаки на дата-центри показали, що навіть якщо до квартири прокладено оптоволокно, інтернет залежить і від обладнання провайдера за її межами. «Більшість людей мають ілюзію того, що оптика в квартиру – це гарантія інтернету за будь-яких умов. Оптоволокно вирішує виключно проблему зі знеструмленням на шляху до абонента», – пояснює CEO Luxnet Андрій Возний.

Тому для дому він радить почати з оптоволоконного підключення й резервного живлення обладнання.

«Для звичайного дому GPON + резервне живлення на роутер – це базовий мінімум і стандарт. Але слід розуміти, що GPON рятує лінію до будинку від знеструмлення. Якщо ляже сам головний вузол провайдера, оптика не допоможе».

Тому перед підключенням фахівець радить запитати оператора, скільки часу його мережа зможе працювати без електрики.

Підключення до другого провайдера також не завжди створює незалежний резерв. За словами Андрія Возного, у багатоповерхівках кабелі різних операторів можуть проходити через один щиток, а за межами району – через спільну магістраль. «Якщо переб’ють спільний ввід ляжуть обидва», – пояснив він. Тож тим, для кого зв’язок критично важливий, варто з’ясувати, чи не мають основне й запасне підключення спільних вразливих ділянок.

Мобільний інтернет, на думку CEO Luxnet, теж не варто вважати надійною заміною домашньому під час масових аварій: коли багато людей одночасно переходять на нього, мережа швидко перевантажується. «Натомість Starlink може стати гарним рішенням», – додає Андрій Возний. Утім, у міській квартирі для нього часто складно знайти місце з відкритим небом. До того ж термінал потребує значно більше електроенергії, ніж звичайний роутер. Тому, на думку фахівця, більшості домашніх користувачів варто насамперед обрати надійного оптоволоконного провайдера й подбати про живлення обладнання, а не облаштовувати одразу кілька запасних підключень.

Компаніям Андрій Возний радить обговорити з провайдером доступні рішення на випадок аварії, але не перекладати на нього відповідальність за збереження власних систем. «Провайдер здебільшого лише надає інфраструктуру і ніколи не буде самостійно, без відома клієнта, робити бекапи за кордон. Побудова відмовостійкості, георезервування та збереження даних це відповідальність системних адміністраторів самої компанії», – зазначив він. Отже, бізнесу потрібно заздалегідь визначити, де зберігатимуться копії даних і як відновлюватимуться сервіси після втрати основного майданчика.

Найскладнішим сценарієм для країни Андрій Возний вважає одночасні удари по вузлах обміну трафіком у поєднанні з тривалим масштабним блекаутом. За його припущенням, у такому разі окремі мережі могли б продовжити працювати між собою, але зв’язок із зовнішнім світом суттєво погіршився б. Водночас це саме можливий найгірший сценарій, а не прогноз того, що Україна залишиться без інтернету.

Аби не допустити критичних збоїв і підготуватися до таких викликів, захистом інфраструктури займається і влада. 29 вересня прем’єр-міністр України Сергій Корецький повідомив, що уряд виділив 518,3 млн грн на посилення резервних інформаційних систем державних органів. Гроші спрямують на створення територіально відокремлених резервних середовищ і майданчиків, хмарної інфраструктури, закупівлю серверного обладнання, програмного забезпечення, систем резервного копіювання та відновлення.

«Маємо бути готовими до різних сценаріїв, зокрема найгірших», – написав Корецький.

Отже, нинішні атаки не означають, що Росія може одним ударом «вимкнути інтернет» усій Україні. Вони показують іншу загрозу: зв’язок може зникати в окремих районах, а конкретні сервіси – ставати недоступними після втрати обладнання. Для користувачів найважливіші запасний спосіб підключення та живлення для домашніх пристроїв. Для компаній – незалежні канали зв’язку, копії даних і перевірений план відновлення.