«Держава не видасть вам дерев’яну ногу»

Михайло Бакалюк із 47 окремої механізованої бригади отримав поранення під час бойового завдання на Запорізькому напрямку – наступив на міну і одразу втратив більшу частину лівої ноги. Щоб отримати нову ногу, ділиться своїм досвідом у соцмережах Михайло, йому довелося пройти через чисельні операції, фантомні болі і реальний цілодобовий біль, депресію.

Протез військовому встановили наприкінці серпня у реабілітаційному центрі «Незламні». Вже 14 вересня він опублікував на своїй Facebook-сторінці відео імпровізованих танців на цьому протезі під час виступу Злати Огнєвіч.

Від поранення до цього моменту минуло три важкі місяці, а попереду ще тривала реабілітації, адже навчитись жити зі зміненим тілом не просто. «Це як в ранньому дитинстві вчитись ходити. Тільки ти більше розумієш, що треба робити. Хоча ні, взагалі не розумієш, але усвідомлюєш. Або навпаки – усвідомлюєш, але не розумієш. Короче, складно. Потім буде легше – легше робити складні кроки», – розповідає Михайло Бакалюк і додає, що життя з протезом – це марафон, до якого треба готуватися.

Підготовка – це щоденні фізичні вправи, робота з психологом, різноманітні процедури і аж потому – додаткові кількадесят пройдених метрів. Заново вчитись ходити військовому допомагає син, якого колись вчив ходити він.

1 вересня Михайло Бакалюк провів перший урок на тему незламності для львівських школярів, а за два дні разом із колегами, які також лікуються в центрі «Незламні», пройшов символічну відстань на львівському півмарафоні. Також військовий активно займається волонтерством, зокрема, збирає кошти на транспорт для евакуації поранених для рідної 47 бригади.

Михайло Бакалюк проводить перший урок для львівських школярів

У подальшому чоловік хоче займатися спортом – з протезом можна плавати, їздити на велосипеді і навіть стати на лижі. А ще – повернутися в армію, якщо дозволять лікарі. Він впевнений, що повноцінне життя після ампутації є реальним, лише потребує трохи більше зусиль.

Пацієнти реабілітаційного центру "Незламні" на львівському півмарафоні

В Україні працює державна програма протезування, що допомагає Михайлові Бакалюку і тисячам інших українців повернутися до життя в новому тілі. ZAXID.NET зібрав відповіді на головні питання про цю програму: хто і на які протези має право, що потрібно для протезування і чого краще не робити.

Де взяти гроші на протезування?

Держава безоплатно забезпечує українців протезами. У 2023 році на це виділили майже 2,8 млрд грн, з яких до середини вересня витратили вже 2 млрд, розповіла під час відкритого інтерв'ю в Українському кризовому медіа центрі радниця міністра соціальної політики Олена Кульчицька. За ці кошти 6622 людини отримали протези ніг, 337 – протези рук.

«Але треба враховувати, що в цю кількість входять тренувальні протези, а деяким людям роблять по два протези», – додає Олена Кульчицька.

У 2024 році в державному бюджеті на безоплатне протезування українців передбачено 4,2 млрд грн, оскільки через наслідки війни потреба у протезуванні зростає.

Радниця міністра соціальної політики Олена Кульчицька

Хто має право на безоплатний протез?

На безоплатний протез мають право всі українці – діти, дорослі, постраждалі від війни військові і цивільні, ветерани АТО/ООС, працівники правоохоронних органів, люди, які отримали інвалідність і потребують протезування унаслідок травми або хвороби (наприклад, цукрового діабету). Чи ви пенсіонер, чи поліцейських, інженер або медсестра, вам 10 чи 50 років – ви маєте право на безоплатне протезування за державні кошти.

Скільки грошей на протезування я можу отримати від держави?

Гроші за протезування не видаються пацієнтові, а перераховуються виробнику протеза після надання всіх необхідних документів. Окрім того, виробник повинен мати договір із Фондом соціального страхування.

«Не бійтесь, вам не дадуть дерев’яну ногу», – говорить Олена Кульчицька.

Проте держава не оплатить і протез за «мільйон доларів». Є нижня і верхня гранична межа витрат на протезування. Для цивільних для протезів нижніх кінцівок – від 14 до 856 тис. грн, верхніх кінцівок – від 17 до 503 тис. грн. Цієї суми, говорять лікарі-протезисти, цілком достатньо для встановлення високофункціональних сучасних протезів. Проте є можливість доплатити за супердорогий протез із власної кишені. Для військових верхня гранична межа фінансування на протезування вища – до 2 млн грн.

«Військовий має право на одночасне забезпечення і механічним, і біонічним протезом. Другий – дуже делікатний і має багато застережень у використанні, чутливий до пилу, до води і не дає можливості піднімати важке – максимум до 2 кг. Якщо людина займається фізичною працею, їй допоможе механічний протез. Я раджу виготовляти одразу два», – пояснює Олена Кульчицька.

Чи можу я отримати компенсацію за самостійно придбаний протез?

Ні, держава не компенсує вам витрати, якщо ви самостійно оплатили протезування. Але може компенсувати придбання допоміжних засобів реабілітації – як-от колісне крісло.

Які потрібні документи для безоплатного протезування?

Якщо людина постраждала внаслідок війни, для протезування не потрібно чекати встановлення інвалідності. В інших випадках для отримання протезу встановлення інвалідності потрібне.

Щоб взяти участь у державній програмі протезування, потрібні такі документи:

• паспорт громадянина України (або посвідка на постійне/тимчасове проживання; посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту; тимчасове посвідчення громадянина України);
• ідентифікаційний код;
• довідка про обставини травми від командира військової частини (для військових);
• висновок ВЛК (для військових) чи ЛКК (для цивільних);
• посвідчення УБД (для військових).

Подати документи для безоплатного отримання протезів за державною програмою можна через соціального працівника у лікарні, у найближчому ЦНАПі або місцевому органі соціального захисту. Також це можна зробити онлайн через електронний кабінет людини з інвалідністю – інструкція з реєстрації такого кабінету є на сайті міністерства соціальної політики.

Де замовити протез?

У тому ж електронному кабінеті ви знайдете скерування на забезпечення протезом. Із ним ви можете звернутися до будь-якого протезного підприємства, що уклало договір з державою. Зараз у переліку є понад 40 державних і приватних підприємств.

Олена Кульчицька радить обирати протезне підприємство поблизу вашого постійного місця проживання, а також ретельно підійти до вибору лікаря-протезиста. Ви часто спілкуватиметесь з ним – для перевірки протезу, його налаштування і гарантійного обслуговування тощо – і щоразу їхати за цим через півкраїни або іти до людини, з якою ви не знайшли спільну мову, навряд є хорошою ідеєю.

Якщо протез не підходить?

Після усіх необхідних обстежень і замірів виготовлення протезу триває до 45 днів, у рідкісних складних випадках – до трьох місяців. За цей час пацієнт неодноразово міряє куксоприймач, його підлаштовують під тіло.

«Людина може не знати, як вона має почуватися з протезом. Але не має бути надмірного дискомфорту. Якщо щось не так – обов’язково просіть переробити, лише після того, як вас все влаштовує, підписуйте акт прийому-передачі протезу», – говорить Олена Кульчицька.

Якщо ж те, що протез не підходить, виявилося вже після підписання акту, терпіти все одно не потрібно, каже радниця міністра. Факт того, що протез не підходить, встановлює лікарська комісія. Тоді виготовляється новий.

Які бувають протези?

«Це неможливо описати. Протез – це конструктор», – говорить у коментарі ZAXID.NET Назар Багнюк, лікар-протезист протезної майстерні при реабілітаційному центрі «Незламні» у Львові. Ця майстерня зі шістьма фахівцями працює вже рік і також бере участь у державній програмі протезування.

«Стопи, коліна, кисті, лікті, зап’ястки тощо виготовляють на заводах. Вони переважно уніфіковані, тому можна поєднувати деталі різних виробників. Як їх між собою з’єднати і який буде результат – залежить від потреби і можливостей пацієнта. Варіантів є безліч. Є механічні, електричні, гідравлічні складові протезів. Є на щодень, а є для спорту», – пояснює Назар Багнюк.

На вибір протеза впливають функціональний стан пацієнта і його готовність до протезування. Це визначає мультидисциплінарна група, яка обстежує людину і виставляє бали за різними критеріями. У групі працюють, серед інших, хірург, протезист, фізичний терапевт. Також враховується, який у людини запит – що вона робитиме за допомогою протеза: де працюватиме, чи займатиметься спортом тощо.

«Люди часом в інтернеті знаходять деталі за захмарними цінами. Та насправді для нормального функціонування достатньо того, що покриває держава», – каже Назар Багнюк.

Може, за кордоном роблять краще?

Усі деталі, що використовуються для протезування в Україні, – від європейських, північноамериканських або азійських виробників. Отже, за кордоном не встановлять нічого кращого за те, що є у нас.

«Головне – не ціна деталей, а правильно виготовлений і налаштований куксоприймач. Інакше пацієнт не зможе ходити і з найдорожчим протезом. Ми знаходимо найкращий спосіб допомогти, а держава забезпечує якісне протезування», – каже лікар-протезист реабілітаційного центру «Незламні».

За рік у майстерні, де працює Назар Багнюк, виготовили і встановили більше 215 протезів. Серед них – шість біонічних протезів руки.

Протезист центру "Незламні" Назар Багнюк

Життя протезу

Встановлення протезу – це не кінець історії. Із пацієнтами ще тривалий час працюють фізичний або ерготерапевт, які буквально вчать ходити, долати перешкоди, користуватися протезом в побуті.

Такий виріб потребує періодичного техогляду і обслуговування. Це ще одна причина вибрати протезування в Україні і якнайближче до місця проживання. Хоча не всі пацієнти сумлінно приходять на техогляд протеза, говорить Назар Багнюк, є такі високофункціональні електронні вироби, де періодичної перевірки вимагає сам виробник.

Також нового налаштування чи навіть заміни протез може потребувати, якщо змінилися фізичні показники людини – наприклад, вага. Повторне виготовлення протеза за таких умов також відбувається безоплатно для пацієнта після відповідного рішення лікарської комісії.

Чи є гарантія на протез?

Так, упродовж гарантійного терміну заміна деталей відбувається за рахунок виробника. Окрім того, говорить радниця міністра соціальної політики Олена Кульчицька, в українському законодавстві прописаний термін експлуатації різних протезів.

Також держава оплачує післягарантійний ремонт протезів – на це передбачено 70% вартості виготовлення первинного протеза.

Чи доцільно встановлювати остеоінтегровані протези?

Остеоінтегровані протези – це такі протези, функціональна частина яких кріпиться до металевої частини, вживленої в кістку пацієнта хірургами. Радниця міністра Олена Кульчицька говорить, що в міністерстві надають перевагу традиційному протезуванню, оскільки метод остеоінтеграції ще не достатньо досліджений.

«Зараз Україна стала полем для багатьох експериментів, зокрема у протезуванні – остеоінтеграція, 3D-друк, українські розробки біонічних протезів. Але неможливо спрогнозувати, як такий протез, встановлений молодим хлопцям, поводитиметься через 10 чи 20 років», – говорить Олена Кульчицька.

У Львові в реабілітаційному центрі «Незламні» встановили вже кілька остеоінтегрованих протезів. Іноді це єдиний вихід, говорить лікар-протезист Назар Багнюк.

«Так, це справді нова технологія і великої вибірки з позиції медицини немає. Та, наприклад, коли була дуже висока ампутація плеча і залишкова рука коротка, традиційний протез не підійде. А остеоінтегроване протезування дозволяє рухати рукою навіть за таких умов. Тоді це виправдано», – пояснює Назар Багнюк.

Зараз під наглядом фахівців центру «Незламні» перебувають двоє пацієнтів із трьома остеоінтегрованими протезами. Операції їм зробили у квітні і зараз вони почуваються добре, каже фахівець.

***

Статистика про те, скільки українських військових втратили кінцівки, наразі не розголошується – під час воєнного стану така інформація вважається чутливою. За неофіційними даними, що у своєму матеріалі наводить видання Sky News, за час повномасштабного вторгнення Росії в Україну руку або ногу втратили близько 25 тис. військовослужбовців. Це у рази більше, ніж за 20 років американських кампаній в Іраку та в Афганістані.

«Ми, ті хто без кінцівок, повноправні члени суспільства. Але маємо трішечки відмінностей і особливостей. І нам, і вам, і всім треба привчатися один до одного і спокійно реагувати. Без агресії, без жалю, без співчуття, з повагою. І все можливо тільки через комунікацію. Потрібно більше комунікувати!», – говорить Михайло Бакалюк.

*у матеріалі використані фото із Facebook реабілітаційного центру «Незламні» і Ukraine Crisis Media Center