Економісти очікують реформ Януковича до кінця червня

«Економічна, інвестиційна програма, запропонована президентом, є досить доброю. Там закладено багато ідей, які ми пропонували реалізувати владі, протягом багатьох років. Загалом задекларовані правильні цілі. Як вони будуть реалізовуватися, побачимо за кілька місяців», - зазначив 7 червня у Львові під час круглого столу «Покращення інвестиційної привабливості бізнесу в Україні через спрощення регуляторного середовища» заступник керівника проекту Міжнародної фінансової корпорації «Інвестиційний клімат в Україні» Сергій Осаволюк.

С.Осаволюк додав: «Зокрема президент пообіцяв, що у червні буде ухвалений пакет законів, щоб відкрити зону вільної торгівлі. Ми усі в цьому зацікавлені. Однак без реформи системи технічного регулювання, мови про зону вільної торгівлі бути не може. З іншого боку, в ній крутяться мільйони грошей. Чи вистачить мужності на ці кроки, побачимо до кінця червня».

Зазначимо, що відповідно до останнього дослідження МФК щодо стану регуляторного середовища в Україні, проведеного наприкінці 2008-початку 2009 років, система технічного регулювання потребує реформування. Відповідно до дослідження, у 2008 році підприємствам було необхідно витрачати 88 календарних днів на підготовку та реєстрацію всіх технічних умов виробництва продукції, і витрачати на це 15 тис. 600 грн. Загалом пряма вартість дотримання вимог системи технічного регулювання становила для приватного сектору України близько 2,8 млрд грн.

За рекомендаціями МФК, Україні потрібно скасувати вимогу щодо обов’язкового використання державних стандартів для виробництва продукції, скасувати обов’язкову сертифікацію продукції низького рівня ризику та усіх видів послуг. Необхідно реформувати й сам Держспоживстандарт, оскільки на сьогодні цей орган встановлює одночасно вимоги і контролює їх виконання.

С.Осаволюк під час круглого столу пояснив, що технічні умови та державні стандарти не підвищують безпеку продукції, яку виробляють вітчизняні виробники, оскільки така система передбачає контроль зразків, а не кінцевої продукції, яку отримує споживач. За його словами, у світі практикують контроль за безпекою продукції шляхом контролю усіх етапів його виробництва, а не шляхом отримання підприємствами державних стандартів на виробництво продукції чи технічних умов.