…і двері зачинилися, і небо закриють

Майже два десятиліття тому 27 країн – учасниць ОБСЄ (Організації з безпеки і співпраці в Європі) підписали у Гельсінкі договір “Відкрите небо” (Open Sky). Зокрема він передбачає створення рівних умов на ринку пасажирських авіаперевезень і лібералізацію допуску авіакомпаній держав (на сьогодні їх налічується 34), що беруть участь у цьому договорі, на внутрішні ринки один одного.

Щоб почати польоти, повітряним перевізникам не потрібно довго чекати дозволів відповідного державного органу, як в Україні - від Державіаадміністрації, а просто безпосередньо домовитися з аеропортами. Так поліпшується конкуренція, а отже, неминуче знижуються ціни на авіаквитки. У виграші залишаються пасажири, які отримують широкий вибір, залежно від своїх вимог і фінансових можливостей.

“Відкрите небо” дало потужний поштовх розвитку бюджетних (або лоу-кост) авіакомпаній. Цей термін вже міцно увійшов до багатьох мов світу, а походить він від англійського low-cost – «низька вартість». Такі авіакомпанії пропонують досить низьку плату за перельоти, в обмін на відмову від більшості традиційних послуг. Справді, багато пасажирів цілком можуть і згодні обійтися без бізнес-залів в аеропортах, вказування місць у посадкових талонах, безкоштовного харчування на борту літака, нарахування бонусних миль за велику кількість польотів тощо. От чому концепція лоу-кост, що народилася наприкінці 80-х років ХХ сторіччя в США, дуже швидко завоювала спочатку Європу, а потім і решту світу. Досить сказати, що за підсумками не найвдалішого через кризу 2009 року, перша п'ятірка найбільших бюджетних авіакомпаній перевезла майже 255 млн пасажирів.

А що ж Україна? Переговори про приєднання до “Відкритого неба” тривають понад три роки. Відбувалися вони завжди дуже складно, хоча багато інших країн витратили на цей шлях значно менше часу. Торік здавалося, що світло в кінці тунелю вже з’явилося, і Україна підпише договір 2011 року. Так, принаймні, неодноразово заявляв віце-прем'єр Борис Колесніков. І навіть виявляв непідробну радість та оптимізм: “У 2011 році вступає у силу договір “Відкрите небо”. Він дозволить без будь-яких додаткових дозволів будь-якій українській компанії літати в будь-яку точку Земної кулі без обмежень і квот. Відповідно, і до України літатимуть так само. Це стане потужним імпульсом для розвитку авіації”. Аналогічно вважали і в комісії ЄС з питань угод про повітряне сполучення і внутрішній ринок, особливо підкреслюючи, що тривають активні переговори за всіма пунктами програми, які спрямовані на зняття всіх дискримінаційних норм відносно українських авіакомпаній.

Але в березні нинішнього року Борис Колесніков раптом заявив, що договір “Відкрите небо” не може бути підписаний, поки Євросоюз не скасує візового режиму для українців. Доволі несподівана вимога, оскільки “Відкрите небо” і безвізовий режим абсолютно очевидно не є взаємозв'язаними питаннями. Що, до речі, вже підкреслив уряд ЄС. З тим же успіхом можна було поставити питання, наприклад, про негайний вступ України до Євросоюзу. Найкраще характеризує такі ситуації відоме прислів'я: “На городі – бузина, а в Києві – дядько”.

Зрозуміло, що переговорний процес стосовно “Відкритого неба”, що вийшов на фінішну пряму, українська сторона раптово стала затягувати. Робиться це обдумано, усвідомлено і цілеспрямовано, підтвердженням чому є відверто надуманий привід. Наявність візового режиму перешкоджає збільшенню пасажирських авіаперевезень не тільки з боку вітчизняних перевізників, але й іноземних. У нас немає розділення, що іноземний перевізник перевозить тільки іноземців, а український – тільки українців.

Схожа ситуація відбувається і з лоу-кост-компаніями. Ще недавно Б.Колесніков:

а) скаржився: “Сьогодні українські пасажири платять за 100 км польоту 22 євро, тоді як, наприклад, у Німеччині ця сума вдвічі менша”;

б) стверджував: “Тепер наше завдання – максимально залучити інвесторів і створити умови для виникнення нових авіакомпаній. Це особливо важливо, враховуючи, що наступного року, вперше у світовій історії, загальний оборот лоу-кост-компаній зрівняється з оборотом традиційних авіакомпаній”;

в) обіцяв: “Двері Мінінфраструктури відкриті цілодобово, чекаємо пропозицій”.

Зате сьогодні він переконаний, що пускати до України лоу-кости невигідно. Кому невигідно? Пасажирам? Їм якраз вигідна конкуренція, яка стимулюватиме авіаперевізників і аеропорти використовувати свої ресурси ефективно. Звідси – більший вибір послуг і цінових пропозицій. У безперечному програші опиниться вітчизняний монополіст ринку авіаперевезень, якими довгий час є “Міжнародні авіалінії України” (МАУ). У них і так в IV кварталі 2010 року, згідно з даними Асоціації європейських авіакомпаній, завантаження на регулярних рейсах становило близько 50%. Виникнення ж значного числа лоу-кост-компаній і зовсім ускладнить життя МАУ, що не звикли чесно, на рівних боротися з конкурентами за пасажирів.

Найгірше, що така турбота віце-прем'єра Б.Колеснікова про українського авіамонополіста пов'язана не так із потребою захистити нібито державні інтереси, як з особистими бізнес-інтересами. Як заявив нещодавно народний депутат Ю.Кармазін, на його думку, “справа тут у перерозподілі прав власності на ринку авіаперевезень, пов'язаному з продажем МАУ. Інакше важко пояснити поворот на 180 градусів у думках пана Колеснікова, поворот, що просто суперечить здоровому глузду”.

Нагадаємо, у лютому 2011 року повноправним власником МАУ став одіозний ізраїльський бізнесмен Арон Майберг, що купив через три свої компанії держпакет акцій авіаперевізника. За наявною інформацією, цю операцію активно лобіював Б.Колесніков, завдяки чому акції продали не на відкритому конкурсі, а після вельми сумнівної оцінки і за відверто заниженою в 2,5-3 рази вартістю. За це віце-прем'єр одержав частину акцій МАУ і таким чином став діловим партнером Майберга. Тепер зрозуміло, чому так стрімко закрилися перед лоу-кост-компаніями двері Мінінфраструктури, і чому робляться спроби закрити українське небо. Вкотре особисті бізнес-інтереси високопоставленого держчиновника переважили інтереси держави і людей, що в ній живуть.

Оскільки Б.Колесніков відповідає за підготовку до Євро-2012, украй важливим у зв'язку з цим є й такий аспект. Пікові завантаження авіатранспорту, які будуть в Україні протягом 6-8 тижнів до і під час футбольної першості, не зможуть “потягнути” ті повітряні судна, які зараз літають до України. Про це заявляв президент МАУ Ю.Мірошников. Тим часом у Польщі торік перші два місця серед всіх авіаперевізників зайняли саме лоу-кост-компанії – “Wizz Air” (22,6% ринку) і “Ryanair” (21,5%). І лише третьою, з 7,1%, стала німецька “Lufthansa”. Більш як утричі меншою виявилася частка авіагіганта, ніж лоу-коста. Потрібно уважно вивчати і наперед переймати успішний досвід колег з проведення Євро-2012. Бо вийде, як із залізничним сполученням між Києвом та аеропортом “Бориспіль”, яке Б.Колесніков обіцяв відкрити до чемпіонату, а тепер говорить, що це не вдасться “через брак часу”.

Отже, у сухому залишку маємо повну невизначеність із договором “Відкрите небо”; недопуск нових лоу-кост-компаній на вітчизняний ринок авіаперевезень і потужну протидію розвитку компаній, що вже працюють на ньому; створення привілейованих умов для МАУ. Подяки за це від українських авіапасажирів Б.Колесніков точно не почує.

 

Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter
powered by lun.ua
Пропозиції партнерів
Загрузка...
Останні новини
Залиште відгук