Старіша за Львів: історія вулиці Богдана Хмельницького у 10 фото

Нинішня вулиця Богдана Хмельницького є чи не найстарішою у Львові – їй стільки ж років, скільки й самому місту. Уперше вона згадується ще у XI сторіччі як частина стратегічно важливого Волинського шляху – торгівельної артерії, що сполучала західні уділи Київської Русі, а згодом Галицько-Волинського князівства із державами Центрально-Східної та Західної Європи.

«Фотографії старого Львова» пропонують згадати її історію за допомогою раритетних фото.

Одне з найстаріших зображень вулиці Хмельницького: по центру – синагога «Темпль», праворуч – церква Святого Миколая. Фото Юзефа Едера бл. 1860-х років («Фотографії старого Львова»)

Із включенням Галичини до складу Австрійської монархії у другій половині XVIII сторіччя вулиця стала називатися Жовківською, оскільки за містом вона переходила у шлях, який пролягав до Жовкви. У 1936 році її перейменували іменем коронного гетьмана Станіслава Жолкевського, полководця XVII ст. Сучасна назва – на честь великого українського державного діяча, гетьмана, дипломата і полководця Богдана Хмельницького – з’явилась у грудні 1944 року.

Площа Краківська, праворуч – початки вулиці Хмельницького. Поштівка початку XX сторіччя («Фотографії старого Львова»)

За кілька десятків метрів від початку вулиці розташована невелика площа, яка існувала ще в давньоруському Львові, була його торговим і політичним центром: тут вирував базар, вирішувалися питання життя міста. Від середини XIX сторіччя і до 1941 року тут була синагога прогресистів – Темпль. Сучасна назва площі – Старий Ринок.

Початок вулиці Хмельницького (по ходу трамвая) на фото 1915 року («Фотографії старого Львова»)

Вулиця Жовківська віддавна була промисловим районом міста. Ще за часів засновника міста Данила Галицького на ній мешкало чимало ремісників, зокрема вірмен. У середньовічному Львові вона входила до складу Краківського передмістя, населеного переважно біднотою.

Вулиця Хмельницького на перетині із нинішньою вулицею Гайдамацькою. Фото початку XX ст. («Фотографії старого Львова»)

Соціальний склад населення майже не змінився, більшість підприємств розміщувалися саме в північній частині міста. Не останню роль при цьому відігравала наявність дешевої робочої сили. Ці квартали, як і по вулиці Замарстинівській, були населені виключно робітниками.

З княжих часів ця дільниця, зокрема й давня вулиця Жовківська, мали величезний відсоток єврейського населення, яке завжди було важливою культурно-економічною складовою життя Львова аж до Другої світової війни.

Міжвоєнний період («Фотографії старого Львова»)

Одні з найдавніших храмів Львова розташовані саме на давньому Волинському шляху – княжа церква Святого Миколая, монастир та храм Святого Онуфрія, церква Параскеви П’ятниці.

Найдавніший збережений храм Львова – церква Святого Миколая. Фото до 1914 року («Фотографії старого Львова»)

Церква Параскеви П’ятниці. Фото другої половини XIX ст. («Фотографії старого Львова»)

Монастир Святого Онуфрія – місце поховання друкаря Івана Федорова. Могила першодрукаря спочатку була на подвір’ї, а у XVIII сторіччі надгробок перенесли до церкви.

Монастир Василіан та храм Святого Онуфрія. Фото початку XX ст. («Фотографії старого Львова»)

Також на дільниці розташована станція Підзамче. Гілка до Бродів та Російської імперії відома ще з липня 1869 року. Історія нинішньої споруди станції, проекту Рибіцького, розпочинається 1909 року.

Давній будинок вокзалу станції Підзамче. Поштівка початку XX ст. («Фотографії старого Львова»)

На межі XIX-XX сторічь гучного успіху здобуває фабрика горілок та лікерів Бачевських, заснована 1782 року. Її головні потужності розташовувалися на вулиці Богдана Хмельницького (нині –«Алмазінструмент»), фабрика стає постачальником цісарсько-королівського двору.

Вид вулицю від фабрики Бачевських (праворуч). Фото 1905 року («Фотографії старого Львова»)

Нині вулиця є складовою частиною північного промислового району міста, і попри зовнішні зміни лишається важливою транспортною артерією Львова.