Львівські касино: як розважались містяни у ХІХ-ХХ століттях

Каси́но – не казино. У ХІХ-ХХ ст. касина були місцями не азартних ігор, а творчих зібрань, бесід та приємного дозвілля. Там влаштовували прийоми видатних осіб та проводили бали. Бюро спадщини Львова розповіло, де розважались містяни у минулих століттях, які касино відвідував Франц Йосиф I, Іван Франко та що на місці цих розважальних закладів існує тепер.

Впродовж XV-XVІІІ ст., а також у період Австрійської імперії азартні ігри були заборонені у Львові. Однак у часи імперії Габсбургів та у міжвоєнний період у Львові існували так звані «касино» – клуби.

«Це були осередки для спілкування певних верств, до послуг яких були буфети, більярдні, танцювальні зали, читальні, ломбері столики. Тобто касино не мало нічого спільного з рулеткою та азартними іграми, а були здебільшого світськими та культурними просторами, де спілкувались представники різних сфер. У місті було декілька закладів такого спрямування, найвідоміші з них – Шляхетське, Міське та Офіцерське касино», – пише Бюро спадщини.

Інтер’єр Будинку вчених (фото Бюро спадщини)

У Будинку вчених на вул. Листопадового Чину, 6 упродовж 1918-1939 рр. діяло Народне казино. Будинок звели для потреб Товариства галицького конярства, адже у той період львівська знать захоплювалась кінним спортом, володіла арабськими скакунами та вперше у Львові влаштовувала кінні перегони.

Дехто називав це касино «Шляхетське», але офіційно воно звучало як «Народне». Це був ексклюзивний заклад, тільки для землевласників.

Міське касино на проспекті Шевченка, 13 (фото поч. ХХ ст.)

Будівля на пр. Шевченка, 13 зведена для Міського касино в 1874-1876 рр. Це було місце, де часто влаштовували бали, авторські вечори композиторів та літераторів, збиралась інтелігенція. Усі дійства та інші забави відбувалися у залах на другому поверсі будинку. До читальні та до зали для гри у шахи чи карти мали доступ лише чоловіки, вони мали бути членами касинового клубу.

«Вхід до касино прикрашали дві жіночі скульптури, автором яких був Леонард Марконі. Проте вони не збереглись до тепер. Головна зала була оздоблена ліпниною кольору слонової кості, пілястрами та освітлена вишуканими бра. Вестибюль був облаштований зручними м’якими меблями. З бальної зали перехід вів до меншої танцювальної зали, а з неї – до буфету, де подавали холодні закуски. Інший буфет був влаштований вище сходами, там частували гарячими стравами та різними напоями», – розповідає Бюро спадщини.

За вхід платили по три злотих з особи. Усі відвідувачі строго дотримувались дрескоду: чоловіки – у фраках або смокінгах, військові – у парадних мундирах, жінки – у довгій сукні та з дорогими прикрасами, не біжутерією. Оркестр виконував традиційну танцювальну програму: танго, фокстроти, англійські вальси, чарльстони, а під кінець 1930х років – ламбетвок.

Вважається, що під час свого візиту до Львова у 1880 році касино відвідував цісар Франц Йосиф I. Ще у стінах цього касино відбувся сеанс одночасної гри в шахи між гросмейстером Акібом Рубінштейном та 31 шахістом. Серед учасників були й найкращі українці – Степан Попель, який зіграв внічию, та Ярослав Шевчик, який здобув перемогу. Гра тривала упродовж восьми годин — з 19:30 до 03:00.

Шахіст Акіба Рубінштейн дає сеанс одночасної гри в шахи у Львові в Міському казино (фото 1931 р.)

У приміщенні працював літературно-мистецький клуб, відбулась перша публічна дискусія щодо ставлення ОУН до німців. А під час німецької окупації у 1941 році в будинку розмістили касино для офіцерів. Зараз там Львівська обласна універсальна наукова бібліотека.

Ділянка на теперішній вулиці Фредра, 1 тоді була у власності польського драматурга Александра Фредра. Після його смерті у 1876 році спадкоємці виставили маєток на продаж. Частину землі придбали військові та збудували на ній Офіцерське касино.

Стіни зали на другому поверсі декоровані пілястрами, стеля прикрашена ліпниною з рослинною тематикою. Дерев’яні сходи мають різьблені балясини, у вестибюлі на постаментах встановлені дві алегоричні фігури. Зараз це шаховий клуб.

Інтер’єр колишнього Військового касино (фото Бюро спадщини)

Іван Франко у повісті «Для домашнього огнища» описав атмосферу в офіцерському касино: «Принесли вино, і ціле товариство подалося до реставраційного салону. Шум, гамір, сміх, брязкіт склянок заповнив увесь салон. Почалися тости, зразу поважні, а потім юмористичні, далі почали співати пісень, грати на фортеп’яно».

Територія навколо сучасного головного корпусу ЛНУ ім. Івана Франка та парк, тодішній Єзуїтський город, місту подарував імператор Йосиф II під час касації монастирських маєтків. Спершу там влаштували склад дерева та базарну площу, а у 1799 році міська влада продала ділянку підприємцю Іванові Гехту. На його замовлення парк перепланували у французькому стилі, влаштували альтани та літній театр просто неба.

Казино Гехта (фото 1861-1871 рр.)

На місці Галицького сейму, а тепер головного корпусу ЛНУ ім. Івана Франка, 1799 року звели готельно-розважальний комплекс Казино Гехта. Ця двоповерхова будівля в 1817 році приймала австрійського цісаря Франца I.

Лазні закладу Гехта. Вигляд з вулиці Січових Стрільців (фото 1860-1870 рр.)

У приміщеннях першого поверху проводили бали, з’їзди та першу у Львові сільськогосподарську промислову виставку. Другий поверх облашували як готель, а зі сторони теперішньої вул. Січових Стрільців в казино Гехта розмістили лазні. У 1867-1877 рр. в будинку працював львівський «Сокіл». Потім будівлю демонтували і збудували Галицький сейм.