Іспанська графиня, що виросла в монастирі і стала українською письменницею

Вона народилася у графській сімʼї в Іспанії, грала в театрі, воювала на фронті Першої світової й мала докторський ступінь з археології в той час, коли жінкам пропонували лише вдало вийти заміж. А згодом обрала українську мову для спілкування й літературу – для професії. Життя Наталени Королевої більше схоже на пригодницький роман, ніж на біографію. І, можливо, частину цього роману вона написала сама – не лише в книжках, а й у власній легенді. Детально її біографію розповів літературознавець Олекса Мишанич.

Польсько-іспанська графиня з французькою освітою

Повне ім’я письменниці звучить як титул – Кармен-Альфонса-Фернанда-Естрелья-Наталена Дуніна-Борковська. Народилася вона 3 березня 1888 року в Сан-Педро де Карденья поблизу Бургоса, де займався археологічними розкопками її батько, граф з польсько-українського роду Адріан-Юрій Дунін-Борковський. Мама, іспанка зі старовинного роду Лачерда, померла при пологах.

Монастир, де народилася майбутня українська письменниця (фото Хосе Ігнаціо Гомез Алонсо)

Дівчинку взяла на виховання бабуся по татові Теофіля з литовського роду Домонтовичів у свій родовий маєток у с. Великі Бірки на Волині. Наталена прожила там пʼять років, де познайомилася з українською культурою і мовою.

Згодом вона виховувалася в монастирі Нотр-Дам де Сіон у французьких Піренеях. Дівчина вивчала історію, археологію, філософію, медицину, музику. Вільно володіла іспанською, французькою, латинською, італійською, знала арабську. Їздила верхи, фехтувала, стріляла – освіта й виховання відповідали аристократичному походженню.

Базиліка Нотр-Дам де Сіон (фото France Voyage)

Археологиня і мисткиня

З другою дружиною батько оселився у Києві, куди до них 1904 року приїхала й Наталена. Вона закінчила Інститут шляхетних дівчат і брала уроки музики в композитора Миколи Лисенка. Батьки відразу підшукали їй нареченого – гусара російської армії. Проте Наталена обрала інший шлях: вона вступила в Петербурзький археологічний інститут, здобула ступінь доктора археології, досліджувала литовську спадщину й студіювала єгиптологію. А паралельно навчалася в мистецькій академії. Для жінки початку ХХ століття це був дуже сміливий крок – обрати освіту замість шлюбу.

Наталена вчилася у Франції, а потім Санкт-Петербурзі (фото з Вікіпедії)

Щоб уникнути навʼязаного батьками заміжжя, дівчина зголошується на археологічні розкопки та навіть робить карʼєру оперної співачки і гастролює. Під час Першої світової війни вона стала сестрою милосердя. Наталена одружилася з офіцером російської армії і громадянином Ірану, але він невдовзі загинув під Варшавою.

Знайомство з українськими емігрантами

Після війни їй вдається вирватися з вже радянського Києва і переїхати в Прагу, де починається новий етап життя. У 1919 році Наталена працювала в дипломатичній місії Української Народної Республіки в Чехословаччині. У Празі було багато українських політичних емігрантів, серед них вона зустріла свого майбутнього чоловіка – письменника, видавця, редактора Василя Короліва-Старого. Подружжя придбало скромний будинок на околиці містечка Мельнік біля Праги.

Василь Королів Старий (фото з Вікіпедії)

На замовлення міністерства освіти Наталена Королева уклала невеличкий шкільний чесько-український словник, який вийшов під редакцією професора Смаль-Стоцького. Згодом підготувала великий французько-український словник, але його не встигли надрукувати.

Чоловік привив любов до української

Писати Наталена почала французькою мовою ще 1909 року. Але за спонуканням чоловіка з 1919-го обрала для літературної праці українську. Її перше українське оповідання «Гріх» вийшло 1921 року у Відні. Відтоді понад два десятиліття вона друкувалася в українських журналах Галичини, Буковини, Закарпаття, Чехословаччини.

В одному з листів пояснювала: «Чому я стала українською письменницею? Бо як побачила Волинь, то закохалась в екзотиці. А як побачила Київщину – власне Київ з його соборами, народом, то не могла позбутись думки – ні, пересвідчення – що ці люди нащадки стародавньої Еллади… Так блудний лицар знайшов свою духовну землю, свій чарівний перстень, щоб сповнити істотне завдання у житті: творити мистецькі цінності для добра української нації, якiй вiрно служили колись члени родини Дунiн-Борковських».

Наталена свідомо почала писати українською (фото з сайту «Український інтерес»)

Літературознавці наголошують: Наталена Королева додала українській прозі те, чого в ній майже не було, – теми античного світу, раннього християнства, середньовічної Європи, Близького Сходу. Вона віртуозно розвинула жанр історичної повісті й літературної легенди, поєднавши язичницькі, скіфські, біблійні й староруські мотиви. Її книжки «1313», «Без коріння», «Предок», «Сон тіні», «Легенди старокиївські» принесли їй визнання у 1930–1940-х роках і нагороди літературних конкурсів.

Після Другої світової війни, коли в Чехословаччині утвердився прорадянський режим, письменницю позбавили пенсії, перестали друкувати. Її чоловік несподівано помер ще 1941-го після допиту в гестапо. Наталена заробляла приватними уроками. Померла 1966 року в містечку Мельник – майже забута. В Україні про неї заговорили лише 1988 року, до століття від дня народження.

Коли твори Наталени Королевої перестали друкувати, вона підробляла репетиторством

Погодьтеся, така біографія, варта не одного пригодницького роману та екранізації. Але тут є несподіваний поворот: факти про Королеву відомі лише з її автобіографічних творів та листів. Документально вони не перевірені, а дослідники припускають, що письменниця могла прикрасити або й частково вигадати власну історію, змішавши мемуаристику з белетристичною фантазією. Та навіть якщо деякі біографічні подробиці є лише літературною фантазією, її внесок в українську культуру цілком реальний. Наталена Королева свідомо обрала українське слово, вписала українську літературу в ширший європейський контекст, надавши їй інтелектуальної та філософської глибини.