Паралімпійський чемпіон з фехтування Андрій Демчук сів за кермо львівського трамвая

Львівський фехтувальник Андрій Демчук у своєму арсеналі має нагороди із чемпіонатів континенту, відзнаки із етапів Кубка світу. А у 2016 році він здійснив найжаданішу спортивну мрію – став паралімпійським чемпіоном.

А от у дитинстві зажди з цікавістю поглядав на великий рейковий транспорт. У рубриці «Перевтілення» фехтувальник опанував омріяну професію.

Тож давнє захоплення приводить нашого героя у трамвайне депо. Його зустрічає директор «Львівелектротрансу» Олег Береза і жартує: «У нас в квітні стартують курси водіїв. То ви першим студентом будете, старостою групи».

Свого ремесла Андрія вчитиме досвідчена водійка трамвая пані Галина. Спершу спортсмена садять за кермо новенького «Електрона» і розповідають, як впоратися з численними кнопочками, лампами та важелями. «Тут вмикається акумуляторна батарея, тут блок живлення, – пояснює жінка. – Зараз засвітиться камера. Піднімаємо вверх пантограф».

Фехтувальник згадує, що у дитинстві дуже часто користувався трамваями: «Кожної неділі ми спочатку їздили до церкви. Потім в студентські роки я почав їздити «трійкою» в Політехніку. Тому завжди моя дорога була по'язана з трамваєм. А ще в мене тато був машиністом поїзда».

Трамвай добре слухається нового водія. Андрій впевнено долає відрізок до воріт, а потім навіть рушає заднім ходом. Жартує: «Щось дуже просто в вас тут їздити. А я думав, все серйозно». – «Їздити просто, але продавати талони складно. А ще пасажири стукають, бо їм вже треба дати квиток», – додає водійка трамвая.

Кермувати габаритним транспортом нашому герою сподобалось. Андрій розповідає: «Це цікаво. Це, напевно, важко. Тому що я завжди дивлюся зі сумом, як трамваї іноді блокують наші львівські водії. А можна і по-іншому їх назвати. І звичайно, в глибині душі співчуваю водіям, тому що їм важко об'їхати когось».

Професійна водійка таким асистентом теж задоволена: «Здібний, навики має, працювати може».

Далі завдання ускладнюємо – Андрій пересідає за старіший трамвай. Як його приборкати, розповідає пані Наталя. До прикладу, тут аж три педалі, на відміну від «Електрона», в якому є лише одна. Від водійки дізнаємося цікавий факт: «Ліва педаль, на якій весь час має бути ліва нога, – це педаль безпеки. Якщо водієві стане погано, ослаблюється нога і спрацьовує аварійне гальмо, щоб не було ніяких прикрих нюансів».

Після інструктажу чоловік проїжджає невеликий відтинок і на цьому транспорті. Ділиться враженнями: «Ну, ця модель теж цікава, тут багато рубильників. Не так все просто, як в «Електроні», коли там потикав-потикав – і все повмикалося. Тут треба розумітися».

«Якщо всі були би такими учнями, як пан Андрій, то на нашому підприємстві взагалі не було би проблем з водіями», – підсумовує пані Наталя.

Після майстер-класу спортсменові проводять екскурсію у депо. Демонструють, як ремонтують вагони, показують раритетні моделі. А наостанок додають: у «Львівелектротрансі» новим водіям дійсно раді, адже кадрів бракує. Тому запрошують охочих на курси у квітні.