Навчання як гра
Суспільство

Навчання як гра

Подружжя львівських ІТ-шників створює можливості для розвитку дітей за допомогою гаджетів

Катерина Родак, 30 серпня13460

Наталія та Андрій Табачини – ІТ-батьки, які спочатку використовували сучасні технології для розвитку дітей, а потім вирішили самостійно такі технології створювати. Подружжя уже протягом чотирьох років розробляє девайси та програми, які дозволяють зробити навчання для дітей різного віку цікавим та корисним. Усі свої технічні розробки Табачини тестують разом зі своїми дітьми.

ZAXID.NET поспілкувався із Наталією та Андрієм Табачиним та дізнався, для чого 1,5-річній дитині планшет, що спонукає школярів вчитися на перерві і чи варто обмежувати сучасних дітей у користуванні гаджетами.

«Не хотілося, щоб наші діти дивились Youtube-відео, як інші діти просто розпаковують іграшки»

Ідея створювати мобільні додатки-ігри для дітей з’явилась у Наталії та Андрія Табачиних близько чотирьох років тому. Батьки двох дітей-близнюків зіткнулися з проблемою — на українському ринку фактично відсутня пропозиція якісних ігор-розвивайок для дошкільнят.

«Ми — ІТ-сім’я і завжди дуже активно користувалися всіма гаджетами і не боялися давати в руки дітям планшет. Я спостерігала, що більшість батьків на той момент не знали, що дітям на тому планшеті вмикати. Не хотілось, щоб вони просто дивились якийсь відеоконтент на Youtube, де діти розпаковують іграшки. На мою думку, воно не дає дітям ніякого наповнення, не допомагає розвинути навички», — розповідає Наталія Табачин.

Водночас позбавляти дітей можливості користуватись технікою подружжя не хотіло, тому вирішили знайти корисний для дітей контент. Вони почали аналізувати ринок, аби зрозуміти, що він пропонує сучасним дітям та їхнім батькам, однак не знайшли там нічого цікавого.

Наталія та Андрій Табачин понад чотири роки створюють освітні інноваційні проекти, які реалізовують по всій Україні

«Ми зрозуміли, що на українському ринку взагалі не існує цікавих пропозицій. Були на той час інтерактивні книжки, але дітям вони не настільки цікаві, вони хочуть саме гру. Коли це гра з елементами розвитку, коли треба скласти пазл, щоб перейти на інший рівень – дітям цікаво. От з цього всього почався проект Nravo Kids», — пригадує Наталія Табачин.

Першою грою, яку розробили Наталія та Андрій, став музичний додаток «Хто в горах?», де діти можуть познайомитися з різними тваринами та відтворювати їхні звуки, годувати їхі складати тематичні пазли. За чотири роки Табачини створили чотири розвиваючі гри для дітей від 1,5 до 7 років, і усі вони озвучені українською мовою. Батьки можуть контролювати час, виділений на ігри, встановлюючи таймер, наприклад, на 15 хвилин. Аби не обмежувати дітей лише електронними іграми, до кожного додатку Nravo Kids випускають творчі набори з розмальовками, наліпками, настільними іграми.

Усі додатки Nravo Kids повністю адаптовані для сприйняття дошкільнятами. Наприклад, при створенні караоке-гри «Всяка музяка» гурт «Скрябін» переспівав класичні українські народні пісні у веселішій манері, так щоб дітям було цікаво їх слухати та повторювати.

Майже усі додатки Nravo Kids є платними. За словами Наталії Табачин, попри те, що кількість батьків, зацікавлених розвивати своїх дітей за допомогою розумних ігор, щороку зростає, платити за якісний контент готові одиниці.

«У батьків ще є бажання скачати все безкоштовно. Щось доводити таким людям важко, але ми намагаємося показати, що це робота, і щоб таку гру зробити, треба мінімум півроку, 4-5 людей, які постійно працюють, і це великі витрати. І тому за якісний контент треба платити, оскільки ніхто не буде готовий його робити безкоштовно», — пояснює Наталя.

«До дошки!» — звучить страшно і нудно

Паралельно із розробкою розвиваючих ігор для дошкільнят Табачини почали думати над тим, як запустити подібний проект для дітей шкільного віку. Тим більше, що реформа освіти передбачала інтерактивність і впровадження сучасних технологій у школах.

«Оскільки ми займались освітою, то Львівська міськрада почала залучати нас до різних освітніх груп. Нас залучили до комісії, яка аналізувала, яке обладнання є у школах, і що необхідно закуповувати», — розповідає Андрій Табачин.

Зрештою, за його словами, робота зі школами сконцентрувалася у двох напрямках: осучаснити або замінити застаріле радянське обладнання, зокрема, в кабінетах фізики, та зробити процес навчання більш мультимедійним.

«Ми вирішили почати зі створення мобільного конструктора для лабораторних робіт з фізики — інноваційний проект, який зробить лабораторну роботу дуже цікавою для дітей і не буде вимагати ремонту в класах», — розповідає Андрій Табачин.

Мобільний конструктор для лабораторних робіт з електрики

Конструктор з фізики, над яким інженери працювали близько двох років, з вигляду нагадує простий дитячий набір лего з дротами та лампочками. Попри свою простоту, каже Андрій Табачин, він дозволяє провести необхідні експерименти з електрики. У пристрій вмонтований wi-fi, тому результати експериментів можна одразу побачити на смартфоні. За словами Андрія Табачина, кілька львівських шкіл уже протестували це обладнання і незабаром стартує його масове виробництво.

Паралельно зі створенням мобільної лабораторії Табачини почали думати над мультимедійністю в освіті. Необхідно було замінити дошки з крейдою та проектори на щось інноваційніше та прогресивніше. Головна мета, яку хотілося досягти – зробити так, щоб школярам стало справді цікаво вчитись.

«Ми побачили, що місто закуповує у школи інтерактивні панелі. Але це були панелі з застарілими характеристиками, які у світі вже три роки не використовуються. Ми зрозуміли, що попит на українському ринку збільшується, але сучасних екземплярів тут немає. І ми вирішили цим зайнятися», — пригадує Андрій Табачин.

Він з колегами поїхав до Китаю, де вони домовились із місцевим заводом про вироблення сучасних інтерактивних панелей, які назвали EdPro. Далі необхідно було начинити ці панелі програмним забезпеченням, яке б дозволило максимально використовувати їхні можливості.

«Вивчивши світовий ринок, ми вирішили локалізувати українською освітню програму mozaBook від угорської компанії Mozaik і переклали разом з педагогами усе, над чим протягом 10 років працювала велика команда з 200 людей», — розповідає Андрій Табачин.

Сьогодні освітня платформа mozaBook дозволяє користуватись більше 1300 презентаціями, 1300 відео та 5300 фото, які стосуються різних шкільних предметів. В залежності від віку дітей та предмету, урок можна провести у вигляді гри, запитань-відповідей, тестувань, можна підключити музику, показати школярам 3D-моделі. До прикладу, коли діти вивчають будову людського тіла на біології, їм вже не треба показувати модель скелета – її цілком заміняє рухоме 3D-зображення. Учитель може увімкнути музику чи режим гри та зробити урок інтерактивнішим і одразу ж провести контрольну роботу, увімкнувши режим тестування.

За допомогою інтерактивної панелі можна вчити дітей будь-якого віку

Також вчителі можуть самостійно завантажувати підручники у форматі PDF і експерементувати з їхньою начинкою (додавати музику, тести тощо). Та навіть якщо інтерактивної панелі у класі немає, ці підручники можна завантажити на комп’ютер і користуватись ними через проектор (щоправда без додаткових інтерактивних функцій). Андрій та Наталія Табачин разом із колегами уже розробили шість таких інтерактивних підручників (у тому числі «Музичну Абетку» для першокласників), які вже отримали гриф «схвалено для використання у загальноосвітніх навчальних закладах» від Міністерства освіти. З початку цього навчального року українські школярі зможуть за ними навчатися.

«Учні цього не бояться. «До дошки!» — звучить страшно і нудно. А тут ти прийшов і відкриваєш на екрані красиве відео чи перетягуєш картинку, виконуючи завдання, і це вже не так страшно. І діти справді хочуть цього, їм цікаво», — каже Наталія Табачин.

За її словами, попри те, що сьогодні у кожній львівській школі є мінімум одна інтерактивна панель, не всі вчителі готові проміняти крейду на сенсор. У деяких школах сучасна техніка припадає пилом у шафках, і школярі можуть навіть не знати, що вона є. Щоб цієї проблеми у школах не було, розробники EdPro вирішили зацікавити у використанні інтерактивних панелей учнів, і провели конкурс #SuperUrok, під час якого сотні українських школярів створили і представили урок за допомогою інтерактивної панелі. Переможцям цього конкурсу подарували планшети, колонки та Power Bank, а вчителі з команд-переможниць їдуть в серпні на навчання до Угорщини.

«Нам вчителі часто кажуть: покажіть, як цим користуватись нашим дітям, а вони вже нас навчать. Тому і вирішили заохотити дітей», — каже Наталія Табачин.

Вчителів також постійно навчають користуватися інтерактивними панелями і програмою mozaBook. За словами Наталі, у травні близько 300 педагогів пройшли курс вебінарів і отримали сертифікати про проходження навчання, а у вересні такі сертифікати отримає ще кілька сотень вчителів, які вже проходять Вебінар з mozaBook та mozaWeb.

Для чого взагалі дітям проводити час з гаджетами?

Наталія та Андрій Табачин розпочали свою роботу над освітніми рішеннями для дітей, аби дати їм можливість користуватись технікою з користю.

«Якщо я даю дитині планшет, я не маю упереджень до того, щоб вони ним користувалися. Бо це — сучасність. Коли ми почали займатися проектом Nravo Kids, то вивчали, які є вже дослідження у світі: чи можна давати дитині планшет, на скільки часу, як планувати час дитини з планшетом. Тому якщо цим займатися, то можна дітей навчити користуватися у певний час і з користю», — вважає Наталія Табачин.

Сьогодні їхні діти захоплюються грою Minеcraft, а на перервах між уроками в школі розв’язують математичні задачі на інтерактивній панелі. Решту контенту, яким користуються їхні діти, подружжя намагається контролювати, пояснюючи їм, що варто бавитись чи дивитись, а що ні.

Перше, на що повинні звертати увагу батьки сучасних дітей, вважають Табачини, — це якісний контент. Це означає замінити 10 безкоштовних ігор з постійною рекламою та відео в Youtube на 2-3 хороші платні додатки.

«Проходить час, і коли діти починають в магазинах щось вимагати, то батьки не до кінця розуміють, де дитина цього набрала. А їй просто у якійсь грі вискочила реклама цієї іграшки, і все – вона вже її хоче», — каже Наталія Табачин.

Уникати контакту дітей з технікою Наталія та Андрій Табачини не радять, прирівнюючи це до обмеження соціалізації дитини.

«Батьки мають бути чесними із собою: якщо вони не мають смартфона, не дивляться телевізор, не сидять в Інтернеті – тоді окей, ваша дитина вас наслідує, — це ваш стиль життя. Але у тому випадку, коли батьки тихенько «інстаграмлять і фейсбучать», а дитині не дають планшет, то на мою, думку, це трохи несправедливо», — резюмує Наталія Табачин.

Усі фото Павла Паламарчука/ZAXID.NET

Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter
Пропозиції партнерів
Загрузка...
Останні новини
Залиште відгук