Кінцева кінного трамвая та пожежна стражниця: як змінювалася площа Митна

Невелика площа Митна у центрі Львова є однією з найбільш завантажених транспортних розв’язок міста, проте так було не завжди. «Фотографії старого Львова» розповідають, звідки взялася її назва – Митна, як забудовувалася територія довкола та змінювалися транспортні потоки.

Фото Real Lviv

Вперше на планах міста під окремою назвою площа Митна з’явилася лише у 1871 році, хоч зародилася вона на століття раніше. Її назва тоді звучала як Zoll plaz або Clowy, що по суті і означає сучасну назву. Митною ж площу називали через костел Кларисок, який у кінці XVIII перетворили на митну адміністрацію.

Початок вулиці Личаківської, праворуч – мури монастиря Кларисок (фото 1914 року)

Сам костел є найстарішою будівлею площі – його звели ще у 1607 році, ймовірно, Бернард Авелідес та Павло Римлянин. Митницею він був з 1782 року до кінця ХІХ ст. У цей час його оточував кам’яний мур, через який площа мала менші за сучасні розміри.

У 1899-1900 костел перебудували і призначили для учнівської молоді. Загалом будівля неодноразово змінювала зовнішній вигляд, а сучасного екстер’єру він набув у 1937-1939 роках після реставрації за проектом Антонія Лобоса. У 1945 році його передали Львівській картині галереї, і з 1996 року тут розташовується музей творів скульптора Йогана-Георга Пінзеля.

Спорудження дзвіниці костелу Кларисок (фото 1938 року)

У кінці XIX ст. на проїжджій частині площі Митної була кінцева станція кінного трамвая. Згодом вона зникла через прокладання ліній електричного трамвая, натомість на площі розташувалися кінні екіпажі. На початку ХХ ст. їх поступово почали витісняти автомобільні таксі, для яких площу Митну спеціально виділило місто.

Закритий вагон кінного трамвая на площі Митній біля пожежної стражниці (фото кінця XIX ст.)

У 1883-1884 роках під муром Бернардинського монастиря збудували цегляну пожежну стражницю – там, де зараз розташовується прохід від підземного переходу крізь Глинянську брами. У 1901 році для пожежників збудували нову станцію на вулиці Підвальній, а стару стражницю використовували по різному. До 1920-1930-х років вона стала аварійною, тож її розібрали.

Мури Бернардинського монастиря у напівзруйнованому стані (поштівка 1936-1944 років)

Ліквідація колишньої стражниці відкрила вигляд з площі на монастирські мури, які тоді перебували не в найкращому стані і були переобладнані під житло. У радянські часи мури частково реставрували, тоді ж і з’явилась традиція ставити на площі квітковий годинник.

Реставрований під житловий будинок давній мур Бернардинського монастиря (фото 1960-1965 років)

Підземний перехід на Митній збудували у 1976 році, тоді ж відреставрували і давній мур, розібравши житлові надбудови. Глинянську браму відкопали та відновили прохід крізь неї. Перед муром спорудили імітацію рову, який зараз реконструюють – у нього мають запустити воду.

Площа Митна незадовго до спорудження підземного переходу (фото 1971 року)

Будівництво підземного переходу спричинило перебудову й будинку Піллерів, збудованого на розі вул. Винниченка та вул. Личаківської ще у 1806 році. Поштове відділення, яке діяло тут на першому поверсі, ліквідували, а замість нього зробили проходи до спуску у підземний перехід. Фонтан «Хлопчик» з’явився на площі Митній також після спорудження підземного переходу.

Будинок Піллерів у своєму первісному стані (фото 1860-1870 років)

У травні 2017 року площу Митну відкрили після масштабної реконструкції. Тут повністю оновили покриття, озеленення, освітлення та вуличні меблі, а фонтан «Хлопчик» став сухим.