Уже четвертий рік на Львівщині діє незвичайна програма: фермерок вчать як покращити життя корів так, аби молока було більше, а роботи менше. Почати вирішили з комфорту корів: вентилятори, великі вікна у корівнику, гумові килимки замість соломи, постійний доступ до води. І надої справді зросли!
Але з цього все тільки почалося, зараз жінки їздять на семінари, спілкуються з колегами з Канади і переконують чоловіків ставити душові кабіни замість покупки нового трактора.
ZAXID.NET відвідав одну із таких ферм, аби зрозуміти, що бракує коровам і їх власницям для повного щастя.
***
«Рекомендую подивитися ферму на Бродівщині, там молодь, – каже Христина Максимець, тренерка з гендерної рівності проекту «Розвиток молочного бізнесу в Україні», який реалізовує Львівська аграрна дорадча служба. – Ми звикли, що корову тримають старші люди, а тут якраз ні».
Проект працює з 2014 року і фінансується урядом Канади. Ідея підтримати фермерок виникла через відсутність підтримки малих і середніх виробників молока, які за останні 15 років утримували 70-80% поголів'я корів країни і виробляли понад 80% продукту.
В рамках проекту жінки постійно зустрічаються на семінарах і тренінгах
Згідно з умовами проекту, отримати грант можуть жінки віком до 45 років, які мають неорендовану землю у Львівській чи Івано-Франківській області і входять до місцевого кооперативу. Гранти отримали вже понад 30 жінок.
«У Канаді 99% молока фермери збувають через кооперативи. Все просто: в такій схемі умови диктує не велика корпорація, яка купує продукт, а враховується голос виробника», – розповідає Христина дорогою до ферми в селі Лісове, що за 23 кілометри від Бродів.
Христина Максимець розповідає, що часто жінки відмовляються керувати фермою, бо звикли, що виконують технічну роботу: доять чи годують худобу, натомість чоловіки їздять на збори чи в поле.
«От приклад: нема сенсу пасти корову самій, є електропастухи. Ви один раз вкладаєте в це гроші і можете витратити час на себе, піти до стоматолога чи гінеколога, чи просто відпочити», – пояснює Христина, під'їжджаючи на авто до ферми Волюняків.
«Батьки були в шоці»
22-річна Марія і 27-річний Назар Волянюки відкрили ферму у 2017 році. Тут, у невеличкому селі Лісове живуть близько 30 родин, всі один одного знають. Дітей щодня возять на навчання машиною, оскільки нема ні школи, ні садочка. Більшість живе зі збуту молока.
«Спочатку наші батьки були в шоці. У нас дві педагогічні освіти, а ми корови будемо розводити», – сміється 22-річна Марія дорогою до ферми. Поруч з нею двоє дітей, чотирирічний Артем і річна Аріна.
У корівнику стійла розташовані навпроти вікон, аби корови навіть взимку щодня отримували сонячне світло
Марія повільно заходить в просторий світлий корівник. Тут нема запаху гною та мух, усі стійла сухі та чисті. Кожне місце для корови розташоване навпроти вікна, є спеціальні тарілки, де автоматично набирається вода, на стелі висять липкі стрічки для мух. Приміщення утеплене, тому взимку тут не холодно. В корівнику облаштована спеціальна кімната для доїльного апарата та холодильника.
«Роботи в селі нема, ми думали їздити до Польщі. Чотири роки тому одружилися, чоловік працював у садочку, я ще вчилася. Почали розводити свиней, але не вийшло. Потім собі порахували, що у нас багато землі, є велика хата, треба тут шось робити», – каже Марія і прикладає руку до чола сила. Від ранку в нього температура і вона планує його відвезти в лікарню пообіді. В селі немає лікаря, тому вона мусить їздити машиною. Саме через відсутність садочка та лікарні Марія три роки тому навчилися водити авто, тепер може сама возити дітей в садок.
«І так вийшло, що якісь незручності нас тільки стимулювали розвиватися. Навіть коли будували корівник, то багато речей я робила сама. Нам не було страшно, що шось не вийде, просто робили і нікого не слухали», – пояснює фермерка.
Сім’я чоловіка Марії тримала п’ять корів і мінімальні знання про цю сферу вони мали. Оскільки в селі жодних підприємств немає, але є річка і територія для пасовища, то майже кожна родина тримає по 3-5 корів.
Родина заклала фундамент корівника за гроші, отримані від народження першої дитини. За півроку чоловік почав їздити до Польщі, аби заробити гроші на закінчення будівництва.
Марія Волянюк розповідає, що робота на фермі настільки механізована, що вона може вести господарство сама навіть коли чоловік у відрядженні
«Бувало таке, що Назар у Польщі, а я сама доштукатурюю корівник. 3 грудня відкрилися, тоді в нас було три дійні корови, зараз вже маємо 8 дійних і 5 нетелей», – з гордістю розповідає Марія.
На весну планують, що корів вже буде 20. Одна така нетель (тільна корова) коштує 29 тисяч гривень, Волянюки взяли чотирьох під безвідсотковий кредит на 2 роки через кооперативне об'єднання «Рівноправність».
В середньому за літру молока фермерам платять 5 гривень, що жирнішим воно буде, то прибутковішою буде робота. За день корова дає від 20 до 35 літрів, залежить від породи та умов.
«Завів канал на YouTube, розказує про корів»
Ферма розташована за кілька метрів від будинку Волянюків та їхніх батьків. Поруч із просторим двором видно корівник, а за ним 50 гектарів пасовища.
Кожні три дні на ферму приїжджає молоковоз і забирає молоко з охолоджувача
«Я залишаю тут візок, – показує Марія в кут корівника і сміється. – Поки ставлю доїльний апарат, то дочка чекає мене в ньому. А коли ми тут не працюємо, то в ньому спить кіт».
Цікаво, що Марія єдина в сім’ї, хто не любить молока, а от діти і чоловік вимагають сир чи кефір щодня.
За грант на фермі постелили спеціальні килимки для корів, встановили вентилятор, лампи, накриття хліва. Аби економити час, сім’я також облаштувала електропастуха.
Відкриття ферми Марії та Назара Волянюків у грудні 2017 року
«Це нам дуже допомагає, зранку вигнав, ввечері пригнав. Не треба бігати і пильнувати. От наприклад, зараз чоловік закордоном, але я можу впоратися з господарством сама: виганяю, дою корови, годую. Встигаю робити манікюри жінкам у селі – це мій підробіток», – каже Марія.
Чоловік Марії в цей день якраз був у Польщі, але пізніше розповідає, що сімейна справа йому дуже подобається, він навіть завів канал на YouTube і знімає поради для фермерів. До прикладу, показує як боротися з бородавками на коровах.
«Якщо комусь це буде корисним, я буду дуже радий. Мені весь цей досвід хочеться із кимось розділити», – каже Назар.
Найближчим часом Назар планує встановити січкарню, щоб заготовлювати сінаж і обіцяє залити відео про те, наскільки це вигідно.
«Корови доять двічі на день, а не тричі»
У проекті фермерок вчать як врахувати кожну деталь, аби отримати максимум вигоди. До прикладу, доїти корів тричі нема сенсу, можна тільки зранку та ввечері. Цю пораду досі не всі готові запровадити на практиці. Але плюси тут очевидні: не треба зайвий раз приганяти худобу, а худобі не треба витрачати зусилля на дорогу туди-назад. Молока від цього тільки більше.
«Це економія часу і ресурсів корови. Нам спочатку казали: корів зіпсуєте. Ми казали: так-так, але робили своє. В восьмій я годую корів, дою, виганяю на пасовище, в третій приганяю напоїти на годину. Потім знову корів ведуть на пасовище. Загалом на день витрачають три години на худобу», – коментує фермерка.
Усе молоко сім’я збуває через кооператив. Молоковоз забирає молоко кілька разів на тиждень і відвозить на завод.
Учасниці проекту можуть також безкоштовно запросити ветеринара, який проведе УЗД корови, аби визначити тільна вона чи ні.
«Багато досвіду ми переймаємо в Канади, але також їздимо на семінари польських, голландських та німецьких колег. Коли презентуємо закордонну практику, то завжди є 10%, які відразу вірять і готові застосовувати, 10% вимагають доказів, 30% чекають, коли це перевірять колеги. Решта взагалі не хочуть застосовувати нове, бо їхні «діди-батька» так не робили. Але буває таке, що наші фермери самі досягають успіхів, якими готові ділитися. Наприклад, заготовка сінажу. Фермер заготовлює траву у герметичні мішки і має корм для худоби, з яким не треба довго возитися, сушити, перекидати», – каже Віталій Степанович, головний тренер проекту, дорадник з тваринництва.
Зараз на фермі Волянюків 13 корів, на весні планують, що матимуть вже 20
Окрім грантів, учасниці проекту можуть також безкоштовно отримувати супровід профільних спеціалістів, скористатися лабораторією, розробити індивідуальний бізнес-план, отримати частину корму за пільговою ціною. Після підтримки в рамках проекту продуктивність ферм зростає від 20 до 40%. Подавати заявки на програму можна до 2021 року, головне відповідати простим вимогам.
«Але найбільше у цьому проекті мені подобається те, що діти, які виросли на цих фермах, обов’язково захочуть продовжити сімейну справу. Вони побачили, що це може бути бізнесом, який постійно розвивається. Скоро самі побачите», – каже Христина Максимець, від'їжджаючи дорогою з ферми.
Ми використовуємо