Що спільного у Барбі та атомної бомби?

У кінотеатрах стартував прокат двох головних блокбастерів літа-2023, «Барбі» Ґрети Ґервіг та «Оппенгеймер» Крістофера Нолана. Важко, утім, знайти більш несхожі фільми. Здається, їх не об’єднує нічого, крім дати виходу у прокат. Проте критики уже встигли назвати їх «Барбігеймером», обидва були очікуваними, стали успішними в перші ж дні прокату та обидва назвали культурним феноменом ще до виходу на великі екрани.

Подивившись обидва фільми, ми пропонуємо відмовитись від важкого вибору, а піти в кіно і на «Барбі», і на «Оппенгеймера». Розповідаємо, чому.

«Барбі»

Важко повірити, що кіномани та шанувальники «фестивального» кіно пішли б на фільм з такою назвою. Проте вони знають, що якщо картину зняла акторка, сценаристка та режисерка Ґрета Ґервік («Леді-птаха», «Маленькі жінки»), а співавтором сценарію є Ноа Боумбах («Френсіс Ха», «Білий шум»), то «не все так однозначно».

Хоча антураж цілком відповідає назві: ідеальний день у Барбіленді (зрештою, у ляльки Барбі всі дні ідеальні). Десятки Барбі та Кенів живуть тут та ні про що не журяться. Тут є Барбі-президентка, Барбі-лікарка, Барбі-суддя. Але одного разу в голову стереотипної Барбі (ідеальна Марго Роббі) приходить думка про смерть. З цієї секунди її життя починає стрімко мінятись, а неї навіть з’являється целюліт.

Щоб виправити ситуацію, Барбі має потрапити в реальний світ. Разом з нею туди вирушає Кен (несподівано смішний Раян Гослінг). Там Кен дізнається, що таке патріархат і вирішує змінити світ. Ну, принаймні Барбіленд.

Сюжет цілком відповідає підлітковій комедії на замовлення компанії Mattel (саме вона виробляє знамениті ляльки). Але на додачу ми ще маємо цілий кіноманський ребус: у картині можна знайти цитати та парафрази з таки легендарних фільмів як «Космічна Одіссея 2001», «Шербурзькі парасольки», «Матриця», «Чарівник країни Оз», «Сверблячка сьомого року» тощо.

Ґрета Ґервіґ, інтелектуалка та сінефілка, спочатку знімалась в тонких та психологічно вишуканих фільмах Баумбаха. Потім почала писати сценарії, а згодом її режисерський дебют «Леді-птаха» вистрелив із нечуваною для камерного фільму молодої режисерки силою, отримавши десятки нагород та номінації на «Оскар». Тож не дивно, що її новий фільм порушує по-справжньому важливі питання. Вона говорить про місце жінку у світі, про конфлікт реального та вигаданого, конфлікт поколінь, про вибір та вірність, складнощі дорослішання.

Ці непрості екзетенційні проблеми вона запаковує у фільми, де є дотепні діалоги, динамічна дія, прекрасні костюми. Це фільм, де кожен і кожна знайде щось своє. Хтось пригоди улюбленої ляльки, хтось жарти на межі фолу, хтось кіноманські ігри. А ще він дає багато ендорфіну.

Не дивно, що «Барбі» зібрала 155 млн доларів, встановивши рекорд 2023 року з касових зборів у США та Канаді, пише The Variety. У міжнародному прокаті «Барбі» зібрала 182 млн дол., що складає загальну суму 337 млн. А ще це найбільші касові збори для фільму, який зняла жінка.

«Оппенгеймер»

Байопік Крістофера Нолана «Оппенгеймер» зібрав 80,5 млн доларів у перші вихідні. Збори у міжнародному прокаті склали 93,7 млн, а загальна сума по світу становить 174 млн.

Тригодинна історія створення атомної бомби із Кілліаном Мерфі у ролі Роберта Оппенгеймера із зоряним акторським складом (Кеннет Брана, Мет Деймон, Елміл Блант, Флоренс П’ю, Роберт Дауні мол., Кейсі Афлек, Ремі Малік та інші) базується на реальній історії життя знаменитого фізика. Тут теж є штучне місто, відірване від реальності, де найкращі розуми планети зібрались, щоб створити зброю масового ураження. Для них це гра, цікава наукова задача, і лише бомбардування Хіросими змусить головного героя усвідомити реальність свого винаходу.

Знамениті фізики та математики трохи нагадують Кенів з другої половини фільму «Барбі», які призначають жінок стенографістками та секретарками, а самі намагаються якомога ефективніше знищити світ.

Це байопік, який стилістично міг би бути фантастичним блокбастером, так ефектно Нолан працює з картинкою та звуком. Проте більша частина фільму відведена під ретельно відтворені слухання доби маккартизму. Зв’язки з комуністами коштували Оппенгеймеру кар’єри. Режисер намагається провести паралелі між ними та нацистами, проте ця лінія є недостатньою та виглядає пунктирною та не проробленою до кінця (і так, його русофобія є недостатньою).

Режисер весь час кидає нас у різні часові проміжки, проте це не заважає йому розповідати історію чітко та логічно. Нолан, після важкого для сприйняття «Тенету», повертається до ясної, хоч і багатофігурної та багатоскладової розповіді «Дюнкерка».

На жаль, Нолан, знімаючи максимально актуальний для нинішніх подій фільм, зосереджується лише на минулому, використовуючи новітні технології для порпання в історії XX столітті, а тому виглядає архаїчним попри усі свої формальні здобутки.

Однак фільм добре зроблений, динамічний та, без сумніву, вартий уваги. Скоріше за все він матиме безліч номінацій та премій. І дивитись його варто на великому екрані.

А тим часом «Барбігеймер» зробив минулий вікенд четвертим за сукупними касовими зборами в історії американського кіноринку. Переживши важкі часи кіноіндустрія почала спинатись на ноги. Проте акторські команди обох фільмів ігнорують червоні доріжки та прем’єрні покази, приєднавшись до страйку акторів та сценаристів, який може знову загнати Голлівуд у чергову кризу. Але то вже зовсім інша історія.