У Львові переселенка з Волновахи малює на осколках снарядів

Схід і захід ― в одному подружжі Іванівих. І разом проти окупантів. Роман ― львівський волонтер, Євгенія ― переселенка з Волновахи. Роман привозить зі сходу осколки з-під снарядів та гільзи, Євгенія їх перетворює на живописний твір.

«На цьому осколку – мужчина-воїн, який захищає свою сім’ю, захищає свою родину від російського окупанта», ― розповіла, демонструючи роботи, Євгенія Іванів.

Євгенія малює війну, справжню любов, що додає сил боротися, і мир. Бо ту російсько-українську війну сама бачила.

«Коли знаходишся далеко від сходу України, то здається, що війна в телевізорі. Але, якщо особисто для мене, то війна в мене вдома», ― додала Євгенія Іванів.

Роман ― волонтер, що вже кілька років їздить на схід з допомогою бійцям. Возить все: від шкарпеток, генераторів, автомобілів до подарунків від Миколая дітям з довколишніх сіл. Тому ціла їхня оселя в подяках від побратимів та в пам’ятних стягах.

«Як попали ми в Старогнатівку, я не міг звідти виїхати. То було декілька ночей. Взимку. Я як цивільний сидів з чужим бойовим автоматом. По мені лазили миші. А коли прийшов додому, Женя каже: «Будеш їсти?» А я витягнув руки вперед і кажу: «Дайте мені обмитися, будь ласка». Направду, то була страшна ніч. Я того не забуду», ― поділився спогадами чоловік Роман Іванів.

Вони познайомились чудернацько, наче в кіно. Півтора року тому, коли центр антитерористичної операції не повідомляв волонтерів, які села закриті до в’їзду через обстріли.

«Мені потрібен був хтось з Волновахи, хто б міг сказати, чи я заїду чи не заїду туди. В павутині соцмережі «ВКонтакті», до речі, російській, я надибав дуже чарівну дівчинку. Вона на фотографії, не дивлячись на те, що жила фактично під Донецьком, була в дуже гарній вишитій сорочці. А на шиї був тризуб. Ну і ми так почали спілкуватися з Євгенією», ― розповів Роман.

А місяць тому одружилися. І вже на другу ніч замість медового місяця вирушили на схід.

«Ми на тиждень їздили в Волноваху і під Авдіївку. Моя сім’я залишилася там. Хотілося їх провідати, а в Романа планувалася поїздка на той час. Я просила його взяти мене зі собою», ― розповіла Євгенія.

З війни Роман тягне столітровий баул з розірваними снарядами. Хоче колись зліпити монумент братської любові, аби нащадки бачили, яка Росія «любляча». А Женя перетворює смертельні осколки на сакральні речі. Вони вже в Іспанії, Португалії, Канаді. Один з них повернувся в селище Тоненьке, де колись наробив лиха.

«Осколок потрапив в будинок до людей. Роман привіз і каже: «Я хочу зробити подарунок цим людям. Давай зробимо щось позитивне». Я намалювала там ангела-охоронця. Дуже переживала, бо то могла бути неоднозначна реакція, адже цей осколок з їхнього дому витягли. Але їм дуже сподобалося. Тоді від того обстрілу загинула сусідка наших знайомих», ― поділилася спогадами Женя.

Придбавши такий живопис, кожен може допомогти бійцям, що досі воюють. Для цього досить знайти Романа в соцмережах.

«Пройдуть комбайни тими полями на сході України, переорять землю трактори – і ці осколки пропадуть, заржавіють.. І на тому все. А на тих осколках нам треба виховувати дітей, треба виховувати внуків», ― підвів Роман.