У Роздолі під аварійною радянською спорудою виявили мури палацової скарбниці

У селищі Розділ на Львівщині завершився міжнародний волонтерський табір, учасники якого розчищали аварійні господарські споруди палацу Жевуських-Лянцкоронських. Справжнім відкриттям виявилося те, що будівлі радянського періоду зведені на давніх мурах і, як припускають дослідники, на залишках першого замку.

Табір Ureherit організувала міжнародна урбаністична коаліція для України Ro3kvit та ініціатива «Спадщина.UA» за грантові європейські кошти, у ньому взяли участь професійні архітектори-пам’яткоохоронці з Румунії та волонтери української організації «Будуємо Україну разом». Впродовж двох тижнів 40 волонтерів за підтримки місцевої громади та вихованців інтернату розчищали аварійні будівлі радянського періоду, які звели як господарські для санаторію 60 років тому. ZAXID.NET розповідає про підсумки роботи.

Ліворуч – радянський клуб 1960-х, праворуч – палац Лянцкоронських XIX ст. (фото ZAXID.NET)

Навпроти домінантної споруди комплексу – палацу – стоїть триповерховий модерністичний клуб-кінотеатр-бібліотека, який для відпочивальників санаторію звели у 1960-х роках. У порівнянні з величною історією палацу XVIII-XIX ст. ця будівля вважалася менш вартісною і у документах значилася як «дисонуюча», яку планували зносити.

Та якщо обійти її з тильної сторони, на рівні першого поверху та підвалу виділяються великі кам’яні брили, муровані давньою кладкою товстим шаром. Це – приміщення графського архіву та зброярні XIX ст, які, своєю чергою, постали на місці ще давнішої скарбниці.

Старі мури палацового архіву та цейхгаузу, на яких зверху добудували радянський клуб (фото ZAXID.NET)

Це зараз чітко видно історичні мури, та ще кілька місяців тому ця частина маєтку була заросла бур’яном і засипана сміттям. Перші кілька толок тут провели разом з місцевою громадою. А потім на волонтерський реставраційний табір з’їхалися українські студенти-архітектори та професіонали у цій сфері з Румунії.

Учасники та організатори волонтерського табору (фото ZAXID.NET)

Керівниця проєкту «Палац Розділ» Ганна Гаврилів зізнається, що, взявшись з командою за відновлення основної споруди, про додаткові спершу і не думали. Їх не було помітно за бур’янами і особливої уваги цим руїнам спочатку не приділяли.

«Але ми організували толоку з БУР, місцевою громадою і почали прибирати. Після кількох толок зрозуміли, що ми цю споруду недооцінили. Модерністична будівля клубу стоїть на мурах палацового архіву XIX ст, який зведений на ще старішому скарбці», – розповідає Ганна.

Склепіння і кам’яна долівка давньої скарбниці (фото ZAXID.NET)

Розгрібаючи сміття на першому ярусі, під шаром бетонної підлоги волонтери виявили давнє мощення каменем. Півкруглі склепіння додають ще більшого віку будівлі.

«Це оригінальний вапняк з тих часів, коли тут був архів та зберігали зброю років 200 тому. Ось там знайшли гарматне ядро, – показує у куток приміщення з круглим склепінням четвертокурсниця з Харкова Катерина Бауліна. – Під тим піском і цеглою ще може бути багато знахідок».

Знайдене гарматне ядро у колишньому цейхгаузі (фото організаторів)

Адміністратор табору БУР Іван Дьяченко розповідає, що цей табір унікальний тим, що він відбувся у співпраці, в тому числі з іноземними партнерами. На ньому волонтери вчилися працювати зі спадщиною, щоб розширити свою сферу діяльності: «Для нас це перший досвід реставраційних робіт. Волонтери замішували автентичний розчин штукатурки з накришеної цегли, піску і вапна без води. Багато працювали з деревом, щоб воно було схоже на автентичне».

Першокурсниця Львівської політехніки Анна Трипольська тішиться, що мала нагоду попрацювати з каменем і цеглою, яким багато років, зробити дерев’яні цвяхи на станку, який вже не використовують, фігурне різьблення по дереву: «Це унікальний досвід, який більше ніде не можна здобути. Ми зняли бетонний розчин з оригінального вапнякового каміння, яке закладалося при будівництві палацу, розчистили шви між цим камінням, щоб експерти потім могли його укріпити. Цим же бетонним розчином була покрита стара цегла, він вже почав її руйнувати».

Для студентів-архітекторів цей табір був доброю навчальною практикою (фото організаторів)

Засновник і координатор румунської організації Ambulance for monuments («Швидка допомога для пам’яток») архітектор Юджин Вайда розповідає, що під час досліджень знайшли багато збережених стін з каменю, які можуть бути елементами старішого замку. А ще виявили піч, яку могли використовувати для виготовлення цегли.

«Архітектори мають порадитись і вирішити, як це зберегти і заекспонувати. Я б сказав, що кожен період архітектури має свою цінність. Навіть якщо є архітектура з якогось не дуже приємного за спогадами періоду, її варто зберегти навіть для того, щоб показати, як не треба робити», – розповів Юджин Вайда.

Архівні фото родини Лянцкоронських біля конюшні

Будівля гаража навпроти клубу не менш цінна і давня. Ганна Гаврилів розповідає, що історики та архітектори знайшли архівні матеріали і з’ясували, що там були возівні та конюшні, а поруч діти Лянцкоронського каталися на манежі. Волонтери з Румунії розчистили будівлю від самосіву і замінили там дах. Їхня організація працює з традиційними ручними технологіями, відновлює давні техніки роботи з деревом, каменем, металом. Юджин наголошує, що на цій локації XX ст дуже цікавий дах з дерева і металу, поєднує традиційні техніки і промислову спадщину.

Замінений дах возівні і конюшні (фото ZAXID.NET)

Довкола палацу ще багато нерозгаданих таємниць. У розваленій будівлі з давнім кам’яним порталом у радянський час зберігали овочі та фрукти. В інших приміщеннях був корівник, пральня, склади.

«Але зовнішня стіна цих руїн має півтораметрову товщину і схожа на оборонний мур, а вікна – на бійниці. У нас є підозра, що це може бути первісний замок Роздолу, що належав засновнику містечка Чернейовському. Це український рід, який передавав маєток у спадок, до Жевуських і Лянцкоронських він перейшов через династичні шлюби. Пам’ятаємо, що українська кров йде через усі 300 років історії палацу», – наголошує Ганна Гаврилів.

Будівля радянського овочесховища з давніми кам’яним порталом і стінами (фото ZAXID.NET)

Тетяна Олійник з урбаністичної коаліції Ro3kvit розповідає, що табір організували за європейський грант 10 організацій, щоб допомогти Україні відновити спадщину.

«Ми хотіли зробити простір, який буде доступний для використання громади ще на етапі відновлення самого палацу. Ці розчищені приміщення можуть функціонувати як невеличкі виставкові простори або реставраційна майстерня. На подвір’ї можна організовувати зустрічі», – зазначає Тетяна Олійник.

Мешканці Роздолу, що прийшли на презентацію робіт волонтерського табору, радо ділилися спогадами. Один із них, 83-річний Іван Регусевич, переказує легенди про унікальні експонати палацу. Літній чоловік навіть пам’ятає фонтан зі знаменитим ангеликом путті XV ст., якого здали на металобрухт, але вчасно врятував Борис Возницький.

«Тут був клуб, а внизу – бібліотека. Місцеві часто приходили сюди в неділю на концерти та кіно. Тут був ще давній посуд графа, килими, меблі – все розікрали комуністи, – пригадує пан Іван. – Але коли тут все відновлять, то життя відродиться».

Мешканець Роздолу Іван Регусевич вперше потрапив в автентичне підвальне приміщення клубу (фото ZAXID.NET)

Попри те, що це перший досвід залучення закордонних фахівців до реставрації українських пам’яток, румунський архітектор Юджин Вайда сподівається, що не останній. Він мріє спільно попрацювати з українцями над відновленням дерев’яних церков. У румунській частині Карпат вони відреставрували вже 40 таких, тож хоче продовжити практику в Україні.

«Я та кілька інших учасників нашого табору родом з маленьких сіл Трансільванії. У нас є така приказка: краще бути найкращим другом із сусідом, ніж з братом. Бо коли у випадку необхідності прийде час гасити пожежу, то саме з ним будеш разом то робити. Ми з Україною є сусідами, у нас спільні цінності і вороги. Тому ми хочемо взаємодіяти далі», – зазначає Юджин Вайда.

Команда волонтерів і реставраторів на підсумку табору (фото організаторів)

Містечко Розділ заснував у XVI ст. рід Чернейовських, що належав до середньої шляхти, яка вийшла з галицького боярства. Вони ж спорудили тут перший оборонний замок. У XVIII ст. спадкоємці маєтку Жевуські звели новий палац, який ще через століття перебудували Лянцкоронські, що володіли ним до 1939 року. У радянські часи в палаці функціонували лікувальні заклади, а потім він занепав. Зараз палац перебуває у приватній власності EFI Group, яка напрацьовує проєкт відновлення і пристосування історичної будівлі для розвитку громади.