Вступ до Митного союзу та/або поглинання «Газпромом» українського «Нафтогазу» – оце і є оголошена Кремлем політична ціна, яку має заплатити Україна за політичне рішення про зниження ціни на російський газ до звичайного ринкового рівня. В іншому разі (за незмінності нині діючої формули розрахунку ціни) Україна буде і надалі дотувати російську сторону.

І якщо виходити з того, що справедливою середньорічною ринковою ціною є 240 дол., то Україна переплатить на користь Росії лише у 2011 році майже 2,3 млрд дол. (38,4 млрд кубометрів х (298,88 – 240) дол. за тисячу кубометрів), або на більш як 18 млрд грн. І це якщо рахувати по-скромному, беручи до уваги надану «братську» харківську 100-доларову знижку. «Братську», тому що це не знижка, а перенесення частини вартості газу у державний борг України перед Росією (який погашатиметься взаємозаліком з оплати російською стороною оренди Чорноморського флоту), пише ZN.UA.

Якщо ж рахувати по-чистому, то Україна фактично дотує Росію у 2011 році на близько 6,1 млрд дол. (38,4 млрд кубометрів х (398,88 – 240) дол. за тисячу кубометрів), або на більш як 48 млрд грн.

Нещодавня заява глави російського «Газпрому» Олексія Міллера про те, що ціна на газ для України у четвертому кварталі цього року може перевищити 500 дол. (без урахування 100-доларової знижки за харківською угодою «газ в обмін на флот») та що «Газпром» не має наміру «вигадувати якусь для когось нову формулу або прив’язувати її до будь-яких інших енергоносіїв», є логічним наслідком політики українського уряду, спрямованої на досягнення із Росією політичного врегулювання у газовій сфері, на відміну від врегулювання юридичного. У зв’язку з цим вражає віра українського уряду у можливість досягнення у політичній площині справедливого врегулювання із північним сусідом, який проводить лінію на знищення та повне економічне і політичне підпорядкування собі українського «партнера».