Франківський районний суд Львова розпочав розгляд справи про вбивство народного депутата Андрія Парубія по суті. 1 травня прокуратура оголосила обвинувальний акт щодо 53-річного Михайла Сцельнікова, якому, крім вбивства політика, інкримінують державну зраду та підтримку російської агресії.
Сам Михайло Сцельніков зізнався у вбивстві одразу після затримання. Свій вчинок він називає «помстою українській владі», в суді поводитися нахабно й самовпевнено, а на більшість питань суду відповідає байдуже.
ZAXID.NET розповідає, які докази проти обвинуваченого вдалось зібрати слідству за пів року та про що клопоче родина Андрія Парубія.
***
Підтримка війни та співпраця з росіянами
Михайла Сцельнікова підозрюють за пʼятьма статтями ККУ – державна зрада (ч. 2 ст. 111), заклики до повалення конституційного ладу з використанням ЗМІ (ч. 3 ст. 109), посягання на життя державного діяча (ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ст. 112), незаконне поводження зі зброєю (ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 263) та виправдання війни (ч. 1, 3 ст. 436-2). За цими пунктами прокуратура оголошувала зібрані за час піврічного досудового розслідування докази, за якими ZAXID.NET відтворив хронологію дій обвинуваченого.
Слідство встановило, що приблизно в серпні 2024 року Михайло Сцельніков під ніком «Коля Скворцов» шукав у публічних телеграм-спільнотах інформацію про свого сина – Михайла-Віктора Сцельнікова, який служив у ЗСУ і зник безвісти біля Бахмута в травні 2023 року. Тоді на нього вийшов співробітник російських спецслужб, який був підписаний під ніком «Михаил», і запропонував співпрацю – розвідку позицій українських військових на території Львова.
З того часу він почав знімати на відео локації розташування й переміщення ЗСУ, а також залізничних ешелонів із пальним. Слідство зафіксувало кілька таких епізодів упродовж року. Ці відео виявили у телефоні обвинуваченого.
Хронологія підготовки до вбивства
Так званий «Михаил» також запропонував Сцельнікову ліквідувати когось із українських державних діячів, які живуть у Львові. У серпні 2024 року він побачив у ТРЦ Victoria Gardens народного депутата від «Європейської солідарності» Андрія Парубія, повідомив російському куратору і сам запропонував ліквідувати саме його. Далі Сцельніков почав готуватися до злочину: зʼясував, де живе політик та якими маршрутами користується, а також почав шукати зброю, автомобіль і засоби маскування.
Фактично він стежив за ним понад рік – знімав Андрія Парубія на відео та надсилав куратору, аби отримати подальші вказівки. Навесні 2025 року співробітник російських спецслужб надіслав Михайлу Сцельнікову координати місця, де він може знайти пістолет із набоями у селі Старий Яричів. Слідство встановило, що крім пістолета, обвинувачений незаконно купив і мисливську рушницю, яку слідство знайшло у схроні на Личаківському кладовищі.
У червні 2025 року ж року обвинувачений купив на ОLX мотоциклетний шолом, який планував використати для маскування, а в липні на сайті Auto.ria купив за 1600 доларів старий автомобіль ВАЗ, який оформив на українського військового, що перебував у полоні. Також він купив електровелосипед і рюкзак служби доставки Glovo.
30 серпня 2025 року близько 10 ранку Михайло Сцельніков прибув на вул. Єфремова, де чекав Андрія Парубія. За півтори години, побачивши політика, він підійшов до нього та вісім разів прицільно вистрілив з перестволеного пістолета Макарова. Від отриманих травм нардеп помер на місці.
Як повідомляв раніше ZAXID.NET, після цього Михайло Сцельніков втік із місця події на електровелосипеді та поїхав у Винниківський ліс, де намагався знищити докази. Далі він попрямував на Хмельниччину, намагаючись втекти за кордон. Однак його затримали менш ніж через дві доби після вбивства.
На першому ж засіданні суду у вересні 2025 року він зізнався у вчиненому й заявив, що це його особиста помста владі. Власне подальші його висловлювання у розмові з журналістами й стали приводом для ще однієї підозри.
Під час засідання 18 грудня 2025 року, коли Галицький районний суд обирав йому черговий запобіжний захід, під час перерви Михайло Сцельніков поспілкувався з журналістами: він звернувся до українських військовослужбовців із закликом захопити владу та розстріляти вище керівництво держави. Ці його дії кваліфікували як заклики до повалення конституційного ладу з використанням ЗМІ. За цією статтею, а також у вбивстві Андрія Парубія та незаконному поводженні зі зброєю на суді 1 травня обвинувачений свою вину визнав. За рештою статей – ні. Він сказав, що не пригадує, коли, про що і з ким спілкувався, а також, що його позиція щодо війни тоді і зараз змінилася.
Раніше Михайло Сцельніков неодноразово просив якомога швидше провести судовий розгляд і обміняти його в Росію, зокрема й на українських військовополонених. Дружина загиблого політика Уляна Парубій звернулась до суду з проханням не допустити його обміну.
«Хочу, щоб у цьому суді було доведено, що саме ця особа холоднокровно розстріляла мого чоловіка. Я сподіваюся, що вина і особа вбивці буде встановлена неспростовно, не залишаючи жодних сумнівів. Злочинець чи злочинці, йдучи на це злодіяння, розраховували і сподіваються зараз, що навіть у випадку справедливого вироку суду їх обміняють на вимогу Росії – це недопустимо», – сказала Уляна Парубій.
А що з цивільним позовом
1 квітня родина Андрія Парубія подала цивільний позов про відшкодування моральної шкоди у розмірі 15 млн грн – по 7,5 млн грн для дружини Уляни та доньки Ярини Парубіїв. Адвокат Юрій Зошій клопотав, аби суд заборонив Міністерству оборони виплачувати 93-й ОМБр «Холодний Яр», у якій служив син обвинуваченого Михайло-Віктор Сцельніков, 15 млн грн компенсації через його загибель до ухвалення вироку у справі.
Крім батька, який спершу претендував на 50% від загальної суми виплат, у Михайла-Віктора Сцельнікова залишилась мама Олена Чернінька та дружина Марта Головач. Вони звернулись до суду із проханням долучити їх як третю сторону до справи, оскільки клопотання про арешт виплат порушує їхнє право на їх отримання. Крім цього, тепер обвинувачений претендує ще й на частку від збережного на рахунках частини грошового забезпечення Сцельнікова-молодшого, а це приблизно 1,2 млн грн.
Як пояснила адвокатка матері та дружини загиблого військового Юлія Струтинська, ТЦК уже отримало ухвалу про арешт 50% від суми компенсації, тоді як Олена Чернінька та Марта Головач претендують на виплату, кратну 33% кожна, тому наполягала на долучені їх до справи. Колегія суддів це клопотання підтримала.
Під час засідання 1 травня суд мав також розглянути клопотання про перегляд умов арешту коштів, однак Юрій Зошій попросив перенести це питання, оскільки не встиг ознайомитись із документами, які отримав від адвокатки Олени Чернінької та Марти Головач перед самим засіданням. Тож це питання знову розглянуть 22 травня.
«Незалежно від заявлених вимог про значну моральну компенсацію, соціальні гарантії сім’ї загиблого військовослужбовця мають самостійний правовий характер і не можуть використовуватись як інструмент забезпечення чи задоволення вимог у цьому спорі. Спроби представника потерпілих застосувати заходи забезпечення таким чином, фактично обмежують право дружини та матері загиблого військовослужбовця на отримання передбачених законом виплат», – пояснили в АО «Правда і Закон», яке представляє інтереси родини Сцельнікова-молодшого.
Наступне засідання має відбутися 22 травня. Тоді суд розпочне дослідження доказів у справі, насамперед письмових, а також заслухає версію самого Михайла Сцельнікова.